Справа № 420/15295/25
15 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернулась з вищевказаним позовом до суду у якому просить суд визнати протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ117287 від 06 травня 2025 р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн., мотивуючи це тим, що нанятий нею вантажний автомобіль MAN під керуванням водія ОСОБА_2 був залучений нею для здійснення перевезень на підставі договору про оренду транспортного засобу з екіпажем (водієм) від 07.05.2025 року укладеного з його власником ФОП ОСОБА_3 та згідно умов договору орендодавець зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і забезпечується сплачувати орендодавцю орендну плату, з посиланням на ст.805 ЦК України стверджує, що відповідальність за дотриманням правил щодо наявності у водія документів на момент перевірки покладається на власника транспортного засобу яким вона не являється.
нняПредставник відповідача надав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що 29.01.2024 року співробітниками відповідача відповідно до направлення на рейдову перевірку проведена перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, під час якої було зупинено транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 . Перевізником, згідно відомостей наданої водієм товарно- транспортної накладної, був Позивач - ФОП ОСОБА_1 .
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні тахокарти водія ОСОБА_2 за 06.04.2025 та 07.04.2025, або бланк підтвердження діяльності водія за цей період (транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом).
Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 08.04.2025 № АР 093435, в подальшому на підставі зазначеного акту винесено оскаржувану постанову за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Внаслідок чого на позивача було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу за вчинення правопорушення, яке передбачено ч.1 абз. 3, ст.. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі.
Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , є фізичною особої-підприємцем (запис про державну реєстрацію № 25560000000045879 від 21.07.2006 р.), здійснюю господарську діяльність з надання послуг вантажного автомобільного транспорту (основний, КВЕД 49.41), а також іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29). Для провадження зазначеної діяльності використовую наймані транспортні засоби.
08 квітня 2025 року найнятий позивачем вантажний автомобіль MAN LE 8.163. н.з. НОМЕР_1 , вантажний фургон, під керуванням водія ОСОБА_2 виконував перевезення вантажу згідно маршрутного листа № 00-00000104 від 08.04.2025 р.
08.04.2025 року о 22 год. 50 хв., на 452 км + 811 м автодороги М-05 «Київ-Одеса», зазначений автомобіль обладнаний аналоговим тахометром під час рейдової перевірки був зупинений старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Марковським Е.С. для перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатом перевірки був складений акт № 093435 від 08.04.2025 р., яким встановлено, що: «під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» т/з обладнаний аналоговим тахографом у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_4 за 06.04.25, 07.04.25, бланк підтвердження діяльності».
06 травня 2025 р., в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту № 093435 від 08.04.2025 р. прийнято постанову № ПШ 117287, якою на ФОП ОСОБА_1 за порушення відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» було накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
З вказаною постановою позивач не погодилась та звернулась до суду з позовом.
Джерела прав та висновки суду.
Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до абз.1 п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», реорганізовано територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, зокрема, утворено Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.
Стаття 6 Закону передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.
Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06р. № 1567 (далі Постанова № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Відповідно до п. 15 Постанови № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.20, 21 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).
Під час перевірки встановлено, що у водія на момент проведення перевірки документів відсутня заповнена тахокарта за 06.04.2025 та 07.04.2025 р. або бланк підтвердження діяльності.
Водій ОСОБА_4 був належним чином ознайомлений посадовими особами відповідача з актом перевірки №093435 від 08.04.2025р. після його складення, про що свідчить його зміст та підписав його без зауважень.
Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ст. 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.
Згідно з п.1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 №340 (далі Положення №340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 6.4. Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Пунктом 7.1 Положення №340 передбачено - органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Зі змісту даного підзаконного акту слідує, що його норми поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та передбачають обладнання вантажних автомобілі з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами.
Даним підзаконним актом законодавцем на автомобільних перевізників покладено обов'язок щодо обліку робочого часу водіїв шляхом ведення табеля обліку робочого часу водія на основі наданих водієм даних своєї роботи, які водій фіксує за допомогою тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія (у випадку коли транспортний засіб необладнаний тахографом).
У свою чергу, на водіїв покладено обов'язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія), які він має пред'явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.
Отже, у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія.
Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії який здійснює перевезення на вантажному автомобілі та який обладнаний тахографом повинен мати при собі, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена п.6.1. наказу №340 , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобі цифровим тахографом.
При цьому водій транспортного засобу обладнаного тахографом, зобов'язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання також на водія покладено обов'язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред'явити посадовим особам для перевірки.
Суд критично ставиться до бланку підтвердження діяльності від 08.04.2025 року поданий з позовом так як він під час перевірки інспектору не надавався, та наявності порушення водієм положень законодавства позивачем не ставиться під сумнів.
Щодо зауважень позивача про те, що вона не є порушником законодавства, так як автотранспортний засіб у неї перебуває в оренді, то суд зазначає наступне.
Позивач надала суду Договір оренди укладений між ФОП ОСОБА_1 (орендарем) та ФОП ОСОБА_3 (орендодавцем) від 07.04.2025 року за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль MAN LЕ8.163 дер.номер НОМЕР_1 , а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу орендодавця і зобов'язується сплачувати орендну плату.
Також суду наданий Договір про надання послуг від 01.04.2025 року укладений між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) за умовами якого замовник доручає а виконавець зобов'язується надавати послуги з перевезення вантажу з місця знаходження вантажу до пункту його призначення за вказаною адресою, та цей договір не містить умов трудового договору і на нього не поширюються норми трудового законодавства, виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Також виконавець власними силами та на транспортному транспорті замовника на автомобілі МАN надає послуги з перевезення вантажу, та гарантує замовнику якість наданих послуг з дотриманням нормативно-правових актів замовника. Термін дії договору з 01.04.20245 року до 01.05.2025 р.
Під час проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу посадовій особі Укртрансбезпеки було надано товарно-транспортну накладну від 08.04.2025 № ПЦОО-000345 згідно відомостей якої автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 .
Та позивачем не заперечується здійснення нею як ФОП перевезення вантажу за цією ТТН.
Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 12 жовтня 2023 року по справі №120/554/236 «()Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
61. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах.
62. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
63. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21.().
Суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції, як наслідок, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп 420/15295/25.
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9) код ЄДРПОУ 39816845.
Суддя Е.А.Іванов
.
.