Справа № 420/12475/25
14 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в письмовому провадженні в приміщені суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати дії та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо ненадання довідки про обставини травми (поранення, контузії) протиправними; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) з прив'язкою до захисту Батьківщини.
Ухвалою судді від 29.04.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою судді від 19.05.2025 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 13.08.2025 року заяву представника позивача про збільшення позовних вимог повернути заявнику без розгляду.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив військову службу у відповідача та під час проходження служби приймав участі у бойових діях та під час таких 20.10.2022 року отримав винно-вибухову травму, струс головного мозку та у зв'язку із бездіяльністю військової частини не було проведено першочерговий медичний огляд та не складено первинну медичну картку (форми 100). 24.03.2023 року було проведено медичний огляд ВЛК 24.03.2023 року в ВМК центрі Південного регіону та видана довідка ВЛК №2704 від 24.03.2023 року, в якій міститься відомості про отримання ВМТ. Після проходження ВЛК позивачем було здійснено усне звернення до в/ч НОМЕР_1 про з'ясування осбтавин травми щодо ненадання довідки про обставини отримання контузії на що отримав пояснення що через велике навантаження не встигли оформити. Для правильного формулювання причинно-наслідкового зв'язку отриманої травми (контузії) представником Позивача було подано до Військової частини адвокатський запит від 16.10.2024 року №16-10/2024 щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Листом Військової частини від 31.10.2024 року №0666/35/7938 було надано відповідь. З даного листа, нам стало відомо про те, що наявна бездіяльність зі сторони Військової частини НОМЕР_1 та не фіксування отримання Позивачем акуботравматичного ураження. У листі зазначено, що лише після адвокатського запиту було подано рапорт на службове розслідування. Листом військової частини від 29.11.2024 року №0666/35/8934 надано відповідь на адвокатський запит від 16.10.2024 року №16-10/2024. У листі було надано витяг про результати службового розслідування та копію акту службового розслідування, а також зазначено, що згідно результатам службового розслідування та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024 року №3247 довідку надати неможливо, так як факт травмування спростовано та непідтверджено. Представником Позивача було повторно подано адвокатський запит до Військової частини від 09.12.2024 року №09-12/2024 щодо надання копій пояснень до акту згідно з результатами службового розслідування та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024 року №3247, оскільки даних документів не було надано у першій відповіді.
Листом від 26.12.2024 року №0666/35/ НОМЕР_2 було надано відповідь разом з додатками. Після ознайомлення з відповіддю та доданими документами (копіями пояснень солдата ОСОБА_1 , штаб-сержанта ОСОБА_2 і капітана ОСОБА_3 ), а також після проведення комунікації з вказаними особами, з'ясувалося, що наведені пояснення не є достовірними, оскільки жодна з зазначених осіб фактично таких пояснень не надавала та підписів жодних не проставляла. було проведено повторний медичний огляд ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 та видана довідка ВЛК №1454.
Відповідно до Довідки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, 04.03.2025 року №1454 позивачу проведено медичний огляд та встановлений діагноз серед іншого Т70.0 Наслідки ВТ (20.10.2022) у вигляді акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, двобічної хронічної нейросенсорної приглухуватості легкого ступеня (AD 23дБ, AS 33дБ). Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідачем не заперечується факт безпосередньої участі позивача к заходах необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Українка, Лупареве Миколаївського району Миколаївської області 20.10.2022р. У зв'язку з цим Позивач звертається до суду за захистом порушених прав і свобод, з вимогою визнати бездіяльність військової частини протиправною та зобов'язати видати довідку про обставини травми (контузії) за формою №5, яка була отримана 20.10.2022 під час виконання завдань із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Лупареве, оскільки в наданій довідці ВЛК відсутній коректний зв'язок між отриманою травмою та фактичними обставинами її виникнення.
Відповідач надав відзив на позов у якому вимоги не визнав з підстав того, що з метою встановлення факту, причин та обставин отримання поранення ОСОБА_1 під час виконання бойових завдань за призначенням було призначено службове розслідування. У ході проведення службового розслідування, було встановлено. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині ) від №117, солдат ОСОБА_4 , 1972 року народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , був прикомандирований до 5 стрілецького батальйону. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від №140, солдат ОСОБА_4 вибув до Миколаївської області та приступив до виконання службових обов'язків і бойових завдань. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від №10 солдат ОСОБА_4 вибув на лікування до КНП "Южненська міська лікарня" в місто Південне Одеської області. Під час службового розслідування солдат ОСОБА_5 надав пояснення що 20.10.2022 він виконував бойове завдання біля н.п. Лупареве Вітовського району Миколаївської області на ВОП «Гніздо». Десь о 13:00- 3:15 стався мінометний обстріл. Біля укриття, де знаходився солдат ОСОБА_6 , розірвався снаряд, але він не постраждав і на самопочуття не скаржився. Пізніше штаб-сержант ОСОБА_7 , командир 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, почав збирати особовий склад, щоб виходити з позицій. Після виходу з позицій солдат ОСОБА_4 себе почував добре, за медичною допомогою не звертався. Під час службового розслідування штаб-сержант ОСОБА_2 , який станом на 20.10.2022 виконував обов'язки командира 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, пояснив що 20.10.2022 особовий склад 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону виконував бойове завдання біля н. п. Лупареве Вітовського району Миколаївської області на ВОП «Гніздо». В обід почався мінометний обстріл і міна розірвалася біля укриття, в якому знаходився солдат ОСОБА_4 . Від вибуху він не постраждав, жодних скарг на погане самопочуття від нього не надходило. Пізніше в цей день відбулася ротація особового складу 2 стрілецького взводу. Солдата ОСОБА_1 забрали на КСП 14 стрілецької роти, за медичною допомогою він не звертався. Під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_4 перебував в засобах індивідуального захисту. Під час службового розслідування капітан ОСОБА_3 , який станом на 20.10.2022 виконував обов'язки командира 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, пояснив, що 20.10.2022 він разом із особовим складом 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону перебував на позиціях біля АДРЕСА_2 на ВОП «Гніздо». Приблизно в обід розпочався мінометний обстріл, одна з мін розірвалася біля укриття, де знаходилося кілька бійців 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу, зокрема солдат ОСОБА_4 . Внаслідок вибуху ніхто не постраждав, жодних скарг від військовослужбовців, зокрема солдата ОСОБА_1 , не надходило. 21.10.2022 відбулася ротація 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти до розташування підрозділу. Після цього солдат ОСОБА_4 не скаржився на стан здоров'я та за медичною допомогою не звертався. Записи в медичній картці стаціонарного хворого №145/56 під час госпіталізації - 10.01.2023, дата виписки - 27.01.2023 Основний діагноз: ДЕП ІІ ст. змішаного генезу (посттравматичного, гіпертензивного, атеросклеротичного), декомпенсація. Вестибуло-атактичний, цефалгічний синдроми.
Супутній діагноз: МВТ (20.10.2022). 3ЧМТ. Струс головного мозку. Акубаротравма.
У Виписці із медичної карти стаціонарного хворого від 03.02.2025 у графі Короткий анамнез вбачається, МВТ (20.10.2022). 3ЧМТ. Струс головного мозку. Акубаротравма, та це записано тільки зі слів позивача. У графі «Короткий анамнез» вищезазначеної виписки також не зазначено, що, лікування безпосередньо пов'язане із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом).
А тому, відповідно до вищезазначеного, лікування ОСОБА_1 , у зазначений період, ніяким чином не пов'язане із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) у зв'язку із захистом Батьківщини. А отже, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2024 №3247 «Про результати службового розслідування за фактом можливого бойового травмування солдата ОСОБА_8 », факт отримання бойового травмування солдатом ОСОБА_1 , який станом на 20.10.2022 перебував на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 20.10.2022, не підтверджувався. Встановлено, що порушень вимог організації несення військової служби, дотримання заходів безпеки, профілактики небойових втрат серед особового складу, психологічного супроводу в умовах бойових дій з боку посадових осіб військової частини не виявлено.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" був мобілізований до Збройних Сил України та відповідно проходив військову службу в 1-му стрілецькому відділенні 1 стрілецького взводу 14 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.08.2023 року №242 солдата ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу частин та із усіх видів забезпечення в зв'язку із вибуттям у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 вих.№0666/118/839 від 30.01.2025 року та рапорту від 28.01.2025р. ОСОБА_1 в період з 06.06.2022 по 12.06.2022р., з 05.07.2022по 12.07.2022, з 13.09.2022 по 30.10.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в т.ч. в районі населених пунктів Українка, Лупареве Миколаївської області.
В позовній заяві позивач зазначив, що 20.10.2022 перебуваючи на позиціях біля АДРЕСА_2 приблизно в обід під час мінометного обстрілу ним було отримано мінно-вибухову травму (акуботравму), про знав командир відділення та після виведення з позиції він доповів командиру роти.
30.01.2023 року позивача за направленням №279/н командира в/ч НОМЕР_1 направлено на медичний огляд у зв'язку із отриманням ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубатравма.
24.03.2023 року позивачу був проведений медичний огляд ВЛК у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону та видана довідка ВЛК №2704 від 24.03.2023 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 проведений медичний огляд та серед іншого зазначено: наслідки після МВТ (20.10.2022) ЗЧМТ, струс головного мозку функції ЦНС, Акубаротравматичне (20.10.2022) ураження обох вух без пошкодження барабанних перепонок. Лівобічна сенсоневральна приглуховатість зі сприйняттям ШМ 3 .0 метрів. Травма легкого ступеню. Довідка про обставини травми не надана. Обмежено придатний до військової служби.
Також позивач через погіршення стану знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні «Гайської центральної районної лікарні» з 23.02.2023 р. по 04.03.23р., надалі з 14.03.2024 року по 02.04.24р проходив стаціонарну реабілітацію у відділенні реабілітаційного лікування КНП «МЛ8»
16.10.2024 року представник позивача подав до військової частини адвокатський запит щодо надання довідки про обставини травми ОСОБА_1 який отримав контузію 20.10.2022р. в районі населеного пункту Лупареве під час артилерійського обстрілу.
Листом від 31.10.2024 року в/ч НОМЕР_1 вих.№0666/35/7938 надана відповідь адвокату, про те, що за його запитом подано рапорт на службове розслідування для підтвердження або спростування факту травмування колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
Надалі на підставі рапорту начальника медичної служби ОСОБА_9 , від 31.10.2024р. за фактом можливого бойового травмування солдата ОСОБА_1 , наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31.10.2024 року №4174 призначено службове розслідування за наслідками якого був складений акт. У якому з посиланням на пояснення ОСОБА_1 , капітана ОСОБА_3 (виконував обов'язки командира 14 роти), ОСОБА_2 ,(виконував обов'язки командира 2 відділення 2 взводу 14 роти) встановлено, що факт отримання бойового травмування солдатом ОСОБА_1 20.10.2022 року не підтверджується.
На підставі вказаного акту командиром в/ч НОМЕР_1 виданий наказ №3247 від 23.11.2024 року, яким наказано вважати факт бойового травмування солдатом ОСОБА_1 поблизу н.п. Лупареве Вітовського району Миколаївської області 20.10.2022 таким, що не підтверджується.
04.03.2025 року позивачу проведений медичний огляд ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, та видана довідка ВЛК №1454, в якій зазначено, що позивачу проведено медичний огляд та встановлений діагноз серед іншого Т70.0 Наслідки ВТ (20.10.2022) у вигляді акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, двобічної хронічної нейросенсорної приглухуватості легкого ступеня (AD 23дБ, AS 33дБ) На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 відноситься до легких травм. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.
Представник позивача подав до відповідача заяву про видачу довідки про обставини травми позивача на що в/ч НОМЕР_1 листом від 29.11.2024 року вих.№0666/35/8934 відмовила із посиланням на результати службового розслідування, так як факт травмування спростовано та не підтверджено.
Враховуючи те, що без довідки про обставини отримання травми позивач не може довести, що травма пов'язана із захистом Батьківщини та в подальшому отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку з пораненням у більшому розмірі ніж передбачено у випадку, коли травма класифікується лише як пов'язана з проходженням військової служби позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Згідно ч.ч.1-5 ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ якого визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка.
Отже, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є первинним документом, який засвідчує факт травми та фіксує обставини за яких вона була отримана. Встановлені в довідці обставини є підставою для подальшого отримання особою спеціальних соціальних статусів, встановлення зв'язку між отриманою травмою та захистом Батьківщини та призначення соціальних виплат.
Обов'язок надати військовослужбовцю довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою виникає у командира як правило після проведення розслідування та видання наказу, на підставі якого складається довідка за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402. Тобто, фактичною підставою для складання спірної довідки відповідний наказ.
Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку з отриманням рапорту начальника медичної служби ОСОБА_9 від 31.10.2024р. за фактом можливого бойового травмування солдата ОСОБА_1 ,. наказом командира в/ч НОМЕР_1 було призначено службове розслідування тільки в 31.10.2024року.
За результатами службового розслідування, комісією складено акт за висновками якого обставини отримання травми позивачем не підтвердились.
Проте позивач вказує, що від нього не відбирались письмові пояснення при проведенні службового розслідування, та також ним надано суду нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 від 05.05.2025 року у якій він, як колишній командир 14 стрелецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, вказує, що, далі цитата заяви ()»… штаб- сержант ОСОБА_2 , який станом на 20.10.2022 був командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 14 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, вивіз солдата ОСОБА_1 з позицій після мінометного обстрілу на КСП (РОП) 14 стрілецької роти у зв?язку з неможливістю виконувати ним свої обов?язки через різке погіршення стану здоров?я бійця. Після прибуття на ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_1 , він скаржився, що внаслідок мінно-вибухової травми, його турбували головні болі, запаморочення, порушення координації, а також сильний шум у вухах та певне недочування звуків при розмові зі мною. Після отриманої мінно-вибухової травми перебування на КСП ОСОБА_1 давалося вкрай важко - постійне фізичне виснаження, головний біль та запаморочення, на який він скаржився, значно ускладнювали виконания бойових завлань. В умовах стресу та безперервного шумового авантаження симптоми лише посилювлися, що негативно виливало на загальний стан та боєздатність бійця. Побачивши стан ОСОБА_1 , я прийняв рішення та надав усний наказ залишити його на КСП (РОП). А також, надав розпорядження заступнику командиру роти з МПЗ лейтенанту ОСОБА_10 про з'ясування обставин отримання солдатом ОСОБА_11 мінно-вибухової травми. У зв?язку з тим, що через різке погіршення стану здоров?я, я був екстрено госпіталізований до N5 МКЛ м.Миколаїв, не зміг проконтролювати належне виконання мого наказу. Також, повідомляю про те, що жодних пояснень я особисто не давав під час здійснення розслідування, яке проводилося військовою частиною НОМЕР_4 .»().
Також суд звертає увагу на те, що підпис на поясненнях нібито ОСОБА_1 від 09.11.2024 року відрізняється від його підпису на паспорті, наявному в матеріалах справи, а підписи ОСОБА_2 на поясненні від 09.11.2024 року відрізняються один від одного, що дає суду підстави вважати, що вказані особи особисто не підписували дані пояснення.
Також суд враховує, що на час проведення службового розслідування позивач згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №242 від 23.08.2023 року вже не проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , так як був виведений у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та виключений із списків особового складу 23.08.23р., тоді як у поясненнях нібито відібраних у позивача 09.11.2024 року вказано, що його місце служби -військова частина НОМЕР_1 , що не відповідає дійсності.
Враховуючи, те що з трьох відібраних пояснень на підстав яких зроблені висновки службового розслідування, два зазначеними у них особами не надавались, а на поясненнях третього опитуваного ОСОБА_12 підписи відрізняються між собою, то суд доходить висновку, що службове розслідування в/ч НОМЕР_1 щодо обставин отримання позивачем травми 20.10.2022 року проведене неналежним чином, без отримання особистих пояснень учасників подій, тоді як пояснення командира 14 роти ОСОБА_3 повністю підтверджують пояснення позивача щодо подій які відбулись 20.10.2022 року та підтверджуються записами у журналі бойових дій в/ч НОМЕР_1 інв.№315 від 26.05.2022 року та матеріалами справи.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання позивачем мінно-вибухової травми 20.10.2022 поблизу населеного пункту Лупареве Миколаївської області.
Також суд враховує, що командир в/ч НОМЕР_1 , ще в січні 2023 року у направленні від 30.01.2023 року на медичний огляд ВЛК позивача щодо ступеню придатності до військової служби в графі «Попередній діагноз» зазначив: ДЕП ІІ ст. змішаного генезу (посттравматичного, гіпертензивного, атеросклеротичного) декомпенсація Вестибуло-атактичного, цефалічний с-м МВТ (20.10.2022) ЗЧМТ Струс головного мозку. Акуботравма. Росповсюджений остеохондроз хребта та інше., що свідчить про те, що як командуванню, так й начальнику медичної частини який цей попередній діагноз зазначив для направлення було відомо про ці обставини, та до направлення повинні були додати довідку про обставини отримання травми на виконання ст. ст. 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що ними не було вчинено та після повернення позивача до в/ч з ВЛК інформація зазначена у довідці від 24.03.2023 року про отриманням 20.10.2022року після МВТ ЗЧМТ командуванням безпідставно не була перевірена.
Позивач тільки в жовтні 2024 року звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 із письмовою заявою про обставини отримання травми 20.10.2022року, проте подача заяви не одразу після такої події не позбавляє його права на отримання такої довідки та не обмежено в часі нормативно.
Під ефективним засобом (способом) захисту прав необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином суд враховуючи встановлені обставин вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) з урахуванням висновків суду.
Щодо вимог -зазначити у довідці - "з прив'язкою до захисту Батьківщини", то суд зазначає наступне.
Додаток №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України(пункт 1.9 глави 1 розділу II) встановлює форму Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та в неї відсутні такі обов'язкові дані як прив'зка до захисту Батьківщини , та є :вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва). За обставин __ (докладно вказати, за яких обставин виникла травма (поранення, контузія, каліцтво),під час виконання робіт, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп'яніння чи ні тощо), а тому цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 25000грн. суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано : Договір про надання правничої допомоги № 07- 10-2024-ПД від 07.10.2024 року, відповідно до п.16 Договору передбачено, що розмір гонорару за даним договором встановлюється погодинно у розмірі 1500,00 грн за кожну годину надання правової допомоги; акт виконаних робіт № 01-16.10/24 від 16.10.2024року , рахунок №01/16-10 на оплату виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 2000 грн., акт виконаних робіт № 02-14.01/25 від 14.01.2025 року, рахунок №01/14-01 на оплату виконаних робіт (наданих послуг) розмірі 7000 грн., Копія акту виконаних робіт № 3-06.06/25 від -06.06.2025; копія рахунку №01/06-06 на оплату виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом приймання-передачі № 1-06.06/25, копія квитанції про оплату рахунку №01/16-10 на оплату виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом приймання-передачі № 01 -16.10/24 на суму 7000грн, копія квитанції про оплату рахунку №01/14-01 на оплату виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом приймання-передачі№ 02-14.01/25 на суму 2000грн.
З наданих актів вбачається, що кожний адвокатський запит оцінений в 2000грн., аналіз діючого законодавства, судової практики і правові консультації Клієнта -3000грн., складання та направлення позову -8000грн., складання та направлення до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви -2000грн. складання та направлення до суду заяви про збільшення позовних вимог -2000грн.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №32 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
У відзиві представник відповідача заперечував проти такої суми витрат на правничу допомогу.
Суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику до них учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Також суду враховує, що 2000грн. за подання заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду є недоліком роботи адвоката та не повинен перекладатися на відповідача по справі.
Також в акті за складання заяви про збільшення позовних вимог зазначена сума -2000грн., проте ухвалою суду від 13.08.2025 року вказана заява повернута позивачу без розгляду, а тому вартість її складання не повинна покладатися на відповідача.
Також в рахунок включений запит за отримання довідки форми №5 -2000грн.. водночас дана форма довідки не є документом який стосується предмету спору виходячи із наявності у позивача довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, з датами участі у бойових діях та ці обставини не заперечувались відповідачем.
Також сума 3000грн за аналіз діючого законодавства та судової практики не є видом адвокатської діяльності та охоплюється складанням позовної заяви.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача в цій частині та стягнення з відповідача за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В задоволенні іншої частини заяви про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу слід відмовити.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється..
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) з прив'язкою до захисту Батьківщини.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4000грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) рнокпп НОМЕР_5 .
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Суддя Іванов Е.А.