14 серпня 2025 рокусправа № 380/4114/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» (далі - ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», позивач) до Львівської митниці (далі також - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2;
- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суддя від 10.03.2025 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
25.03.2025 за вх. № 25184 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.
25.03.2025 за вх. № 25408 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю. У відповіді представник позивача зазначає, що у повідомленнях про витребування додаткових документів від 26.11.2024 та від 09.12.2024, всупереч вищевикладеним вимогам, не зазначено жодних обґрунтованих сумнівів та конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та не зазначено саме тих документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, адже перелік витребуваних документів не кореспондується навіть з підставами винесення оскаржуваних рішень. Так, до митного оформлення за ЕМД № 24UA209170100714U1 від 26.11.2024 вже було надано контракт зі специфікацією №1, яка є його невід'ємним додатком. Надано платіжні доручення №3 від 18.07.2024 та №4 від 27.08.2024, якими підтверджується повна оплата товару за специфікацією №1. Будь-яких інших платежів позивачем на користь продавця не сплачувалось, а тому жодних інших платіжних документів об'єктивно просто не існує. До митного оформлення надано довідку №1911-2024 від 19.11.2024, якою вказано, що страхування вантажу не здійснювалось. При цьому, ані умови поставки, ані контракт не містять положень щодо обов'язкового страхування товару. При цьому, Верховним Судом неодноразово у постановах від 03.04.2018 у справі №809/322/17, від 07.10.2020 у справі №400/1090/19 зазначалось щодо доводів відповідача про те, що відсутність доказів щодо страхування товару свідчить про неправильність визначення Позивачем митної вартості свідчить, то у постанові у справі №803/1112/17 Верховний Суд зробив висновок, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Позивачем подано до митного оформлення всі документи, які підтверджують понесені витрати на транспортування, а саме: договір транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24, рахунки на оплату ТЕО №713 від 24.10.2024 та №723 від 01.11.2024, а також платіжні інструкції про оплату цих рахунків №2797 від 28.10.2024, №2841 від 06.11.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
12.07.2024 між ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд» та компанією HAOHONG INDUSTRIAL LIMITED, Китай, укладено зовнішньоекономічний контракт поставки №07/12-24-1.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар, відповідно до специфікацій, укладених до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
За п. 3.1 контракту постачання товару здійснюється на умовах FOB Сямень, Китай, згідно з ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови поставки не вказані у специфікації. За вимогами п. п. 4.1. - 4.5 контракту ціна товару встановлена у доларах США і включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки, відповідно до умов, викладених у специфікаціях. Вартість товару, який буде поставлено, також зазначена у Специфікаціях, як і порядок її оплати. Розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом банківського переказу.
Відповідно до п. 5.1 контракту страхування товару здійснюються виключно на розсуд позивача та за його рахунок.
Відповідно до специфікації №1 від 12.07.2024, яка є невід'ємною частиною контракту, сторони домовились, що загальна вартість специфікації складає 149040,00 доларів США. Опис товару - акумуляторна батарея. Модель (артикул) - ОТ100-12 Специфікація 12V100Ah Кількість - 1600 Ціна за одиницю (USD) FOB Сямень 93,15 дол. США. Умови поставки: FOB Сямень, Китай. Країна походження: Китай. Порядок оплати: 20% передоплата. Це означає, що 20% від загальної ціни оплачується покупцем до 19.07.2024. Залишок - 80% від загальної ціни сплачується Покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до завантаження на судно.
На підставі виставленого рахунку (Proforma Invoice) від 12.07.2024 №UR20240712jane до контракту та специфікації №1 ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд» було здійснено 20% передоплату, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №3 від 18.07.2024 (SWIFT P240718982) у розмірі 29808,00 доларів США. 26.08.2024 від продавця отримано повідомлення про готовність товару за контрактом та специфікацією №1 до завантаження на судно, у зв'язку із чим позивачем здійснено доплату 80% вартості товару за специфікацією №1, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 27.08.2024 (SWIFT P240827390) у розмірі 119232,00 доларів США.
Фактично поставка спірного товару здійснювалась двома різними контейнерами MSKU5095241 та MRKU6955834 по 800 одиниць товару вартістю 74520,00 дол. США у кожному, у зв'язку із чим вважаються двома окремими партіями, на кожну з яких постачальником складено комерційний інвойс (Commercial invoice) від 04.09.2024 №UR20240712jane/1 та від 14.09.2024 №UR20240712jane/2.
Постачальником було також надано прайс-лист від 11.07.2024 та комерційну пропозицію, якими підтверджується, що ціна товару, заявлена позивачем, відповідає цінам постачальника, а також митні декларації країни відправлення на кожен контейнер.
Транспортування товару здійснювалось двома видами транспорту: морське перевезення з порту у Китаї (Сямень) до порту у Румунії (Константа порт), а далі автомобільним транспортом до митного кордону України.
Для організації перевезення позивачем укладено із ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» договір транспортно-експедиторського обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24. За умовами цього договору саме ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС», як виконавець, зобов'язується організувати за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування, в тому числі шляхом укладання від свого імені і за рахунок замовника договори з транспортними організаціями. За кожним з перевезень було складено відповідні рахунки на оплату, оплачено їх та надано довідки про вартість транспортування, якими також встановлено, що страхування вантажів не здійснювалось.
26.11.2024 ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД № 24UA209170100714U1 товар №1 «Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на гелеподібному електроліті та виконані за технологією AGM, електрична напруга - 12 В; Застосування: живлення електричне, аварійне освітлення, ДБЖ (комп'ютерне резервне копіювання), медичне обладнання, аварійне живлення автоматики, сигнально-охоронна система (приймальні пульти сигналізації), системи сонячних батарей, електроживлення в причепах, медичне обладнання, радіосистеми, системи відновлюваної енергетики: OT100-12(GEL) 12V 100Ah - 800шт. Технічні параметри: напруга: 12 В, ємність: 100Ач, тип: GEL. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - Outdo. Виробник - ZHANGZHOU HUAWEI POWER SUPPLY TECHNOLOGY CO.,LTD.» на умовах поставки FOB CN XIAMEN, вартістю 74 520 доларів США, з додаванням витрат, понесених на транспортування товару до кордону України, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.09.2024;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UR20240712jane від 12.07.2024;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024;
- Коносамент (Bill of lading) №XM240900086 від 11.09.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №241 від 18.11.2024;
- Митна декларація ЄС (Румунія) №24ROCT1900H5294OM3 від 19.11.2024;
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C3506B1098/50030 від 20.11.2024;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №3 від 18.07.2024;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №4 від 27.08.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №713 від 24.10.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №723 від 01.11.2024;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати №2797 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №2841 від 06.11.2024;
- Довідка про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1911-2024 від 19.11.2024;
- Прайс-лист б/н від 11.07.2024;
- Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2128 від 15.11.2024;
- Висновок Київської ТПП про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-914 від 15.11.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №07/12-24-1 від 12.07.2024;
- Додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 12.07.2024;
- Договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО-2308-24 від 23.08.2024;
- Перепустка Е-306990 від 25.11.2024 з контрольним талоном;
- Комерційна пропозиція б/н від 12.07.2024;
- Паспорт безпеки від 04.09.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення (Китай) №370820240000552216 від 09.09.2024.
Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Листом від 26.11.2024 №26/11-2 декларантом повідомлено Львівську митницю, що до митного оформлення було надано всі наявні документи та зазначено прохання визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення.
Львівською митницею внесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2024/900894/2, за яким скориговано митну вартість спірного товару за другорядним методом 2 ґ (резервний метод).
09.12.2024 ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД № 24UA209170105090U9 Застосування: - товар №1 «Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на гелеподібному електроліті та виконані за технологією AGM, електрична напруга - 12 В; живлення електричне, аварійне освітлення, ДБЖ (комп'ютерне резервне копіювання), медичне обладнання, аварійне живлення автоматики, сигнально-охоронна система (приймальні пульти сигналізації), системи сонячних батарей, електроживлення в причепах, медичне обладнання, радіосистеми, системи відновлюваної енергетики: OT100-12(GEL) 12V 100Ah - 800шт. Технічні параметри: напруга: 12 В, ємність: 100Ач, тип: GEL. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - Outdo. Виробник - ZHANGZHOU HUAWEI POWER SUPPLY TECHNOLOGY CO.,LTD.» на умовах поставки FOB CN XIAMEN, вартістю 74 520 доларів США, з додаванням витрат, понесених на транспортування товару до кордону України, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.09.2024
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UR20240712jane від 12.07.2024
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №UR20240712JANE/2 від 14.09.2024
- Коносамент (Bill of lading) №XM240900160 від 28.09.2024
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №834 від 02.12.2024
- Митна декларація ЄС (Румунія) №24ROCT1900H57538M0 від 19.11.2024
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C3506B1098/50029 від 20.11.2024
- Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №3 від 18.07.2024
- Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №4 від 27.08.2024
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №712 від 24.10.2024
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №767 від 20.11.2024
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати №2798 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3047 від 25.11.2024
- Довідка про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0912-2024 від 09.12.2024
- Прайс-лист б/н від 11.07.2024
- Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2241 від 03.12.2024
- Висновок Київської ТПП про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-956 від 04.12.2024
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №07/12-24-1 від 12.07.2024
- Додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 12.07.2024
- Договір про перевезення №01/06/2024 від 01.06.2024
- Договір про перевезення №UA00324313 від 04.07.2023
- Договір про перевезення конфіденційний від 01.02.2022
- Договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО-2308-24 від 23.08.2024
- Перепустка Е-312860 від 09.12.2024 з контрольним талоном
- Комерційна пропозиція б/н від 12.07.2024
- Паспорт безпеки від 04.09.2024
- Копія митної декларації країни відправлення (Китай) №370820240000569152 від 14.09.2024.
Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Листом від 09.12.2024 №09/12-1 декларантом повідомлено Львівську митницю, що до митного оформлення було надано всі наявні документи та зазначено прохання визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення.
Львівською митницею внесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2024/900946/2, за яким скориговано митну вартість спірного товару за другорядним методом 2 ґ (резервний метод).
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо рішення про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2 відповідач зазначив, що у графі 44 МД під кодом « 0380» зазначено рахунок-фактуру №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024, яка до митного оформлення не подана. Хоча такий документ є обов'язковим для подання відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, що в свою чергу унеможливлює перевірку числового значення митної вартості.
Суд зазначає, що рахунок-фактуру №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024 було подано до митного оформлення, оскільки відповідно до змісту Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303 документ "Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) UR20240712JANE/1 04.09.2024" поданий 25.11.2024 o 09 год. 17 хв. декларантом або уповноваженою ним особою ТзОВ "УКР ВІП СЕРВІС".
Таким чином, вказане зауваження спростоване карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303, виданою відповідачем разом із оскарженим рішенням.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у графі “країна призначення» митної декларації країни експорту від 09.09.2024 № 370820240000552216 вказано ROMANIA, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. Також дана митна декларація країни відправлення не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.
Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.
Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.
Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на числові значення складових митної вартості.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у гр. 16 і 23 наданої декларантом до митного оформлення CMR № 241 від 18.11.2024 наявні штампи перевізника CATROM ТзОВ «КАТPОМ». Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №1911-2024 від 19.11.2024 виставлений ТОВ «УКР ВІП Сервіс». Однак, документи які визначають договірні відносини з CATROM ТзОВ «КАТPОМ» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що позивачем надано до митного оформлення надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24, рахунки на оплату ТЕО №713 від 24.10.2024 та №723 від 01.11.2024, а також платіжні інструкції про оплату цих рахунків №2797 від 28.10.2024, №2841 від 06.11.2024 від виконавця договору про транспортно-експедиційне обслуговування - ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС».
ТзОВ «КАТРОМ» є лише одним із перевізників, які залучались ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» до транспортування спірного вантажу. Право залучати від свого імені такі транспортні організації встановлене договором транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної .
Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на числові значення митної вартості.
Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.
Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, відтак, це не може бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо доводів відповідача про неподання до митного органу доручення чи іншого посередницького договору між ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ТзОВ «КАТРОМ» суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
У даній справі на підтвердження витрат на транспортування позивач надав платіжну інструкцію в іноземній валюті про сплату за товар №3 від 18.07.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті про сплату за товар №4 від 27.08.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №712 від 24.10.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №767 від 20.11.2024, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати №2798 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3047 від 25.11.2024, довідку про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0912-2024 від 09.12.2024. Зазначені докази, на думку суду, у повній мірі підтверджують заявлені декларантом транспортні витрати.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що в поданій до митного оформлення платіжній інструкції від 06.11.2024 № 2841 на оплату транспортних послуг у графі 70 «призначення платежу» зазначено, що оплата здійснювалася згідно договору ТЕО-2308-24 від 23.08.2024 і рахунку № 723 від 01.11.2024. Даний рахунок до митного оформлення не подавався.
Суд зазначає, що рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 723 від 01.11.2024 було подано до митного оформлення, оскільки відповідно до змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303 документ "Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 723 01.11.2024" поданий 25.11.2024 o 09 год. 17 хв. декларантом або уповноваженою ним особою ТзОВ "УКР ВІП СЕРВІС".
Таким чином, вказане зауваження спростоване карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303, виданою відповідачем разом із оскарженим рішенням.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2 відповідач зазначив, що наданими до митного оформлення документами не підтверджено чи враховані декларантом додаткові витрати на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.
Експедитор імпортованого позивачем товару ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» приймає на себе зобов'язання оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Судом встановлено, що рахунки та на оплату від 24.10.2024 №712 та від 20.11.2024 містять такі складові, як послуги з супроводу документів та транспортно-експедиційне обслуговування за межами території України, оскільки саме ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» за вимогами договору від 23.08.2024 № ТЕО-2308-24 оформляє необхідну документацію, в тому числі для декларування вантажу. Такі складові містяться і у довідці від 09.12.2024 №09-12/2024.
Отже, подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги та їх вартість.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 14.09.2024 № 370820240000569152 зазначено ROMANIA, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. Також дана митна декларація країни відправлення не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.
Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.
Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.
Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на числові значення складових митної вартості.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно п.1.3 Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО -2308 24 від 23.08.2024 під кожне конкретне перевезення Замовник надає Виконавцю заявку, однак така заявка до митного оформлення декларантом не надана.
Суд зазначає, що ст. 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлення.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.
За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Щодо посилання митного органу в відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.
Згідно п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі № 809/857/17 від 02.03.2021; у справі № 804/150/16 від 05.07.2022 .
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).
Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA807200/2024/14174 від 25.09.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД № UA807200/2024/14174 від 25.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували для товару МД № UA807200/2024/14174 від 25.09.2024, митна вартість становить 4.94 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД № UA807200/2024/14174 від 25.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржених рішень є підставними та підлягають задоволенню.
За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2 від 27.11.2024 та від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2від 09.12.2024, прийняті Львівською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119А, оф. 9; код ЄДРПОУ 03581836) судовий збір у розмірі 11843 (одинадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 45 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 14.08.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна