15 серпня 2025 рокусправа № 380/1664/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885; далі - Відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси,18000; код ЄДРПОУ - 21366538; далі - Відповідач 2) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134550025464 від 26.12.2024;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період навчання згідно диплома № НОМЕР_2 від 17.07.1986р. в Добромильському середньому професійно технічному училищі № 73, та періоди моєї роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.07.1986р., а саме: з 27.07.1990 по 25.09.1991 в госпрозрахунковому об'єднанні «Салют» та з 01.01.1998 по 30.12.2000 в КСП «Нове життя»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 23.12.2024р.;
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Проте рішенням від 26.12.2024 № 134550025464 відповідач 2 відмовив у призначенні пенсії по інвалідності через відсутність необхідного страхового стажу роботи.
У зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Відповідачі до суду подали відзиви на позовну заяву, із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідачі вказують, що у спірних правовідносинах вони діяли згідно чинного законодавства.
Представник позивача до суду подала відповіді на відзиви.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг віку 57 років 3 місяці 11 днів. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 005331 від 05.12.2024р. встановлено другу групу інвалідності.
23.12.2024 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення № 1345500254464 від 26.12.2024 року про відмову у призначення пенсії по інвалідності згідно статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зокрема зазначено:
««Страховий стаж особи становить 09 років 05 місяців 10 днів.
…Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 14 років. Страховий стаж особи становить 9 років 5 місяців 10 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986 згідно диплому від 17.07.1986 № 414926, оскільки відсутній підпис заступника директора училища;
- період роботи з 27.07.1990 по 25.09.1991 згідно трудової книжки від 28.07.1986 НОМЕР_3 , оскільки відсутня підстава зарахування та підпис відповідальної особи при звільненні з роботи….
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо зарахування до його страхового стажу період навчання згідно диплома № НОМЕР_2 від 17.07.1986р. в Добромильському середньому професійно технічному училищі № 73, та періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.07.1986р., а саме: з 27.07.1990 по 25.09.1991 в госпрозрахунковому об'єднанні «Салют» та з 01.01.1998 по 30.12.2000 в КСП «Нове життя».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон 1058).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закон 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
В розумінні абз. 22 ст. 1 Закону 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ст.30 Закону 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ст. 32 Закону 1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 27.07.1990 по 25.09.1991 згідно трудової книжки від 28.07.1986 НОМЕР_3 , оскільки відсутня підстава зарахування та підпис відповідальної особи при звільненні з роботи.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_3 від 28.07.1986, оформлену на позивача, з якої слідує, що 27.07.1990 року позивач був прийнятий в госпрозрахункове об'єднання «Салют» на роботу на посаду взуттєвика (запис № 10); 25.09.1991 року був звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 89 від 25.09.1991р.) (запис № 11).
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та без будь-яких виправлень та скріплені печаткою.
У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для незарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії по інвалідності.
При цьому суд також зазначає, що у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначено обґрунтованих підстав для не зарахування вказаних періодів, що також свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в рішенні відповідачем 2 не враховано період навчання згідно диплома № 414926 від 17.07.1986 року в Добромильському середньому професійно технічному училищі № 73, оскільки відсутній підпис заступника директора училища.
Оцінюючи правовідносини, в зазначеній частині суд виходить з наступного.
Відповідно до п. а - з ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 5.11.1991 року, до стажу роботи зараховується також: (окрім іншого) д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На підтвердження періоду свого навчання в спірний період позивачем надано копію диплома від 17.07.1986 № 414926.
Згідно копії диплому в ньому відсутній підпис заступника директора училища.
Суд зауважує, що вказаний вище диплом не мiстить описок, виправлень та пiдчисток, на ньому є пiдписи директора училища та заступника директора училища по навчально-виробничій роботі, завірено печаткою навчального закладу, проставлена вiдмiтка про видачу та реєстраційний номер диплома.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 28.07.1986р. містяться відповідні записи про період навчання з 01.09.1983р. по 16.07.1986р. в Добромильському СПТУ № 73.
Згідно довідки Державного професійно - технічного навчального закладу «Нижанковицький професійний ліцей» від 09.01.2025 року № 15, судом встановлено наступне:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дійсно навчався в СПТУ № 22 м. Добромиля з 01.09.1983 р. (№ 109-к від 01.09.1983р.) до 17.07.1986р. (наказ № 180-к від 17.07.1986р.) за професією столяр будівельний.
Добромильське середнє професійно-технічне училище № 22, перейменовано на професійно-технічне училище № 73 м. Добромиля з 01.10.1984р. (наказ № 238-к від 01.10.1984р.).
Добромильське професійно-технічне училище № 73 перейменовано на ДПТНЗ "Добромильський професійний ліцей" з 05.03.2007р. (наказ № 22-к від 05.03.2007р.).
ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей» у зв?язку із реорганізацією перейменовано на відокремлене спеціалізоване відділення Нижанковицького професійного ліцею, яке розташоване у м. Добромилі вул. Галицька 59А (наказ № 06-1/360 від 24.06.201бр.п.3.4)
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в дипломі підпису заступника директора училища є безпідставними.
Тому суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання згідно диплома № 414926 від 17.07.1986 року в Добромильському середньому професійно технічному училищі № 73.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1998 по 01.12.2000 в КСП «Нове життя», суд враховує наступне.
Представник позивача в позовній заяві вказує, що відповідачем 2 повністю не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в КСП «Нове життя» згідно трудової книжки від 28.07.1986 НОМЕР_3 , а саме не зараховано період роботи з 01.01.1998 по 30.12.2000р., без обгрунтування підстав такого незарахування.
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 28.07.1986, позивача, слідує, що позивач 15.07.1993 року був прийнятий на роботу в КСП «Нове життя» різноробочим (запис № 16); 30.12.2000 року був звільнений з роботи за власним бажанням (запис № 17).
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та без будь-яких виправлень та скріплені печаткою.
Згідно довідки № 15 від 17.12.2024р., виданої Приватною агрофірмою «Нове життя» (копія додається), ОСОБА_1 перебував членом колгоспу ім. Кірова, нині ПА «Нове життя», дата організації колгоспу 14.10.1948, дата вступу в колгосп 15.07.1993 і по наявних документах працював у колгоспі з 15 липня 1993 року по 30 грудня 2000 року. Довідка видана на підставі таких документів: трудова книжка, книги обліку праці і розрахунків з членами колгоспу за 1993 - 1997 роки.
Згідно довідки № 17 від 23.11.2023р., яка видана ПА «Нове життя», вбачається про те, що колгосп ім. Кірова перейменовано в КСП «Нове життя» протокол зборів № 1 від 18.02.1993р. КСП «Нове життя» перейменовано в ПА «Нове життя» розпорядження держадміністрації № 732-р від 15.12.1997р. Довідка видана для пред'явлення по місцю вимоги.
Представник відповідача 1 у відзиві вказує, що з 01.01.1998 по 30.12.2000 є відсутня інформація про даний період роботи у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а тому підстави для врахування вищезазначеного періоду до стажу роботи позивача при призначенні пенсії відсутні.
Водночас спірне рішення відповідача 2 не містить обґрунтування, чи врахований період роботи позивача з 01.01.1998 по 01.12.2000 в КСП «Нове життя», в страховий стаж.
З огляду на викладене, спірне рішення відповідача 2 не можна вважати обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданих позивачем документів.
При цьому суд не вправі втручатись в дискрецію пенсійного органу в частині зарахування періоду роботи позивача з 01.01.1998 по 01.12.2000 в КСП «Нове життя», до страхового стажу позивача, позаяк відповіді на вказане питання спірне рішення не містить.
На підставі зазначеного та враховуючи, що інших обставин в обґрунтування позиції у спірному рішенні не зазначено, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134550025464 від 26.12.2024 року, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 23.12.2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди страхового стажу, які не були враховані, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.
Відповідно до ч.ч.1, п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати спірні періоди роботи до страхового (загального) стажу.
При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов'язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550025464 від 26.12.2024 року.
Водночас щодо вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії по інвалідності, то така, на думку суду, є передчасною, адже необхідно врахувати стаж, про який зазначено у цьому судовому рішенні.
Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові Верховного суду від 24.10.2024 року у справі №200/18450/21.
Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи та повторного розгляду її заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за його заявою від 23.12.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивачки підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси,18000; код ЄДРПОУ - 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 134550025464 від 26.12.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період навчання згідно диплому № НОМЕР_2 від 17.07.1986р. в Добромильському середньому професійно технічному училищі № 73, та періоди роботи з 27.07.1990 по 25.09.1991 в госпрозрахунковому об'єднанні «Салют» згідно записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.07.1986р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134550025464 від 26.12.2024 року.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна