про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
13 серпня 2025 рокусправа № 380/11727/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Драганчук О.В.,
за участю:
представника позивача Куций С.О.,
представника відповідача Грицак З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов, -
Львівський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Любінська, 217; ЄДРПОУ: 19326017) звернулось до суду із позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 35009206), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про відкриття виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про стягнення виконавчого збору у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про розмір мінімальних витрат у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицак З.М. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду від 19.05.2025 винесену у ВП № 77112248.
Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та несплати судового збору.
04.07.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення строку на звернення до суду.
Ухвалою від 09.07.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов на десять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
24.07.2025 позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, у якому зазначив, що якщо строк для звернення до суду щодо хоча б однієї із позовних вимог не пропущено, то позов підлягає до прийняття до розгляду.
Ухвалою від 29.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі. Судове засідання призначено на 13 серпня 2025 року.
У судовому засіданні 13.08.2025 представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку на звернення та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечила.
При розгляді клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, стаття 287 КАС України встановлює спеціальний строк на звернення до суду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 в справі №380/2355/20.
Оскільки початок перебігу строку на звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує постанови Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.02.2025 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 19.05.2025 про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Наведене свідчить, що до вказаних правовідносин має застосовуватися десятиденний строк на звернення до суду.
Судом встановлено з матеріалів справи, що оспорювані постанови про відкриття виконавчого провадження № 77112248, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження були видані 06.02.2025 та направлені позивачу рекомендованим повідомленням з поміткою про вручення 21.02.2025, а вручено 24.02.2025.
Проте позивач звернувся до суду лише 04.06.2025.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку на звернення до суду тим, що оскільки ним було виконано рішення суду від 23.07.2024 у справі №380/11059/24, тому позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025, так як мав право на таке. Оскільки відповідачем було незаконно проігноровано таку заяву, то позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом та оскаржувати дії відповідача щодо зазначеної кількості позовних вимог. Вважає, що якщо строк для оскарження хоча б однієї із позовних вимог не пропущено, то позов підлягає розгляду судом.
Проте такі доводи позивача не можуть вважатися поважною причиною для пропуску строку для звернення до суду, оскільки при розгляді позовних вимог про скасування кількох рішень суб'єкта владних повноважень, правова оцінка кожного із них, в тому числі щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з позовом про їх оскарження надаватиметься судом окремо, а дотримання строку на звернення до суду щодо однієї позовної вимоги само по собі не може свідчити про дотримання відповідного строку для іншої. При цьому, факт звернення позивача до відповідача із заявою від 24.02.2025 про завершення виконавчого провадження додатково свідчить про обізнаність позивача про наявність оскаржуваних постанов, проте доказів неможливості їх оскарження у визначений законом строк з моменту одержання позивач не надав.
Інших доказів поважності пропуску позивачем строку на звернення до суду позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Відтак, проаналізувавши вказані підстави та подані на їх підтвердження докази суд не вважає їх такими, що відповідають вищезазначеним критеріям поважності, реальності, непереборності і такими, що об'єктивно були нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача та його представника.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду для захисту свого права, а клопотання про його поновлення не містить посилань на конкретні обставини, які б могли слугувати причиною його поновлення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, суд враховує, що в ухвалі від 16.06.2025 про залишення позовної заяви без руху та в ухвалі про продовження строку для усунення недоліків від 09.07.2025 суд надавав можливість позивачу подати докази поважності причин пропуску строку, однак таких позивач так і не подав.
З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.
Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
На підставі п.4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачений позивачем судовий збір за позовні вимоги, які залишено без розгляду, у розмірі 9084 грн підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду Львівським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов та в клопотанні про його поновлення відмовити.
Позовну заяву Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Любінська, 217; ЄДРПОУ: 19326017) до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 35009206) - залишити без розгляду в частині наступних позовних вимог:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про відкриття виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про стягнення виконавчого збору у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про розмір мінімальних витрат у ВП № 77112248 від 06.02.2025.
Повернути Львівському регіональному структурному підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» сплачену суму судового збору за заявлення вказаних позовних вимог у розмірі 9084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн.
Роз'яснити, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Повний текст ухвали складено 15.08.2025.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна