15 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3851/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомиргородської міської, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фермерське господарство «ДОВІРА» про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 травня 2025 року за №1350 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відмові в передачі земельних ділянок у власність» громадянину ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Новомиргородську міську раду Кіровоградської області на черговій сесії ради повторно розглянути заяву члена ФГ «ДОВІРА» ОСОБА_1 від 01.04.2025 року та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,900 га, в тому числі 3,900 га - рілля, кадастровий номер 3523885200:02:000:3331, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА» та розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В обґрунтування вимог зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та безоплатне передання у власність позивача земельної ділянки площею 3,900 га - рілля. За результатами розгляду заяви позивача рішенням від 09 травня 2025 року за №1350 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки згідно до п.5 ч.27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву ( а.с.11-115), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у затвердженні розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та безоплатне передання у власність.
Представником третьої особи подано пояснення ( а.с.117-119), в якому просив задовольнити позовні вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
7 травня 2008 року ФГ «ДОВІРА» та Новомиргородська РДА уклали договір оренди землі, у відповідності до якого фермерське господарство отримало в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, площею 15,6 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Строк дії договору 10 років. Даний договір було зареєстровано у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29.07.2008 року за №04.08.377.00305.
06 вересня 2018 року між ФГ «ДОВІРА» та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області уклали додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди землі, у відповідності до якої строк дії договору поновлено терміном на 7 років. Дана угода зареєстрована в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2018 року, номер запису про інше речове право 27992949.
19 жовтня 2018 року ОСОБА_2 , як єдиний засновник ФГ «ДОВІРА» (кінцевий бенефіціарний власник), прийняв рішення про проведення розпаювання зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 15,6001 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:9016, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району, яка знаходиться в користуванні фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 07.05.2008 року, між членами фермерського господарства:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, село Оситняжка;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, село Оситняжка;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно до наказу ГУ Держгеокадасту у Кіровоградській області від 12.02.2019 за №11-389/14-19-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА», розташованої на території Кіровоградської області Новомиргородського району Оситнязької сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 4,68 га, в тому числі: 4,68 га - рілля, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
В подальшому позивачем було замовлено у ФОП ОСОБА_6 відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського призначення державної власності, згідно до якого йому передається у власність земельна ділянка площею 3,900 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:3331, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА» та розташована на території Кіровоградської області Новомиргородського району Оситнязької сільської ради.
01.04.2025 року позивач звернувся до Новомиргородської міської ради (далі - Відповідач) щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою.
Рішенням сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 травня 2025 року за №1350 йому було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки згідно до п.5 ч.27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 12 до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до п. «а» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Суд зазначає, що виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
-звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
-надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
-розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
-погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Судом встановлено, що відповідачем у спірних правовідносинах розглядалося саме питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, що фактично є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Так, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання відповідача на положення підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.
Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.
Законом України від 19.10.2022 № 2698-ІХ, що набрав чинності 19.11.2022, пункт 27 Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено другим реченням такого змісту: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».
Таким чином, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення забороняється органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Така заборона не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Суд зазначає, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі №120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі №160/6214/21.
09.05.2025 відповідач, розглянувши заяву позивача від 01.04.2025, відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність, з посиланням на підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про затвердження проектів землеустрою переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 по справі №300/3771/22.
Суд зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:3331 площею 3,900 га рілля, сформована внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 15,6001 га з кадастровим номером 3523885200:02:000:9016, яка перебувала в оренді ФГ «Довіра» на підставі договору оренди від 07.05.2008 року, укладеного із Новомиргородською районною державною адміністрацією та зареєстровано Новомиргородським відділом Кіровоградської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру» 29.07.2008 за №04.08.377.00305), який в подальшому було поновлено терміном на 7 років відповідно до Додаткової угоди із Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.09.2018 (номер запису про інше речове право: 27992949 дата державної реєстрації 19.09.2018) та на момент формування земельна ділянка перебувала у державній власності.
В результаті введення в дію пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України ( Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ), земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:3331 площею 3,900 набула статусу земель комунальної власності, та на даний час підпадає під заборону встановлену підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Також, суд зазначає, що представник позивача, в обґрунтування вимог, посилається на положення ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, зокрема, її першу частину, якою визначено, що громадянам України, однак до матеріалів справи не надає документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), а саме сертифікат на право на земельну частку (пай).
Крім того, суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного суду у постанові від 03.10.2018 у справі №820/4149/17 (провадження №11-759апп18) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі №820/3656/17, від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а, у справі № 463/3375/15-а та у справі № 463/3375/15-а.
Отже, отриманий позивачем дозвіл на розробку проекту землеустрою сам по собі не породжує права власності на земельну ділянку і не може бути використаний як підстава для передачі земельної ділянки у приватну власність з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України.
Доказів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3523885200:02:000:3331) до набрання чинності діючим Земельним кодексом України позивачем не надано.
За таких обставин, відмова у затвердженні проекту землеустрою на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
Крім того, суд зазначає, що орган місцевого самоврядування в питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду відповідної заяви, повинен керуватися законодавством, що діє на час прийняття такого рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові вiд 31.03.2021 по справі № 803/1541/16 зазначив: «якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дiї в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками» (пункт 51), «рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення» (пункт 55).
Відтак, рішення про відмову у передачі у власність земельної ділянки з огляду на пряму заборону, встановлену законом, є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Новомиргородської міської ради (вул. Соборності, 227/7, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26000, ЄДРПОУ 04055104), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фермерське господарство «ДОВІРА» (вул. Молодіжна, 8, с.Оситняжка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26020, ЄДРПОУ 31591139) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН