15 серпня 2025 року № 640/32467/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання протиправним та нечинним наказу,
у листопаді 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ України, Міністерство).
Просив визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу від 27.08.2024 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 06.09.2024 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.10.2024.
08.10.2024 підготовче засідання відкладено на 31.10.2024 у зв'язку із неявкою учасників справи.
31.10.2024 підготовче засідання відкладено до 17.12.2024 за клопотанням представника позивача через необхідність надання додаткового часу для підготовки і подання відповіді на додаткові пояснення Міністерства охорони здоров'я України.
17.12.2024 підготовче засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, чергове засідання призначено на 21.01.2025.
14.01.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, тут же повідомлено, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує. Вказав, що братиме участь у справі через свого представника - адвоката Пуканича Едуарда Володимировича.
21.01.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді підготовче засідання знято з розгляду, чергове засідання призначено на 17.04.2025 на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 16.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через відсутність технічної можливості для цього.
17.04.2025 проведено підготовче засідання і протокольною ухвалою від цієї ж дати закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.06.2025.
У судове засідання 10.06.2025 позивач і його представник не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, у матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи без його участі, у зв'язку із чим судом ухвалено розпочати розгляд справи по суті без участі позивача і його представника. У цей же день розпочато судовий розгляд справи по суті, оголошено позовні вимоги з основними доводами, заслухано представника відповідача, досліджено докази, наявні в матеріалах справи. Також у цьому судовому засіданні, з урахуванням думки представника відповідача, заяви позивача про розгляд справи без його участі, протокольною ухвалою від 10.06.2024, вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що є поліцейським і на нього поширюється дія оскаржуваного наказу в частині обов'язкової вакцинації проти COVID-19. Наголошував, що такий наказ є протиправним, суперечить положенням Конституції та законів України. Звертав увагу, що Міністерство охорони здоров'я відмовило у наданні інформації про ефективність, безпечність та якість зареєстрованих і дозволених до застосування в Україні вакцин від коронавірусної хвороби.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджували правомірність прийняття наказу і зазначили, що саме до повноважень Міністерства охорони здоров'я належить затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Також вказали, що наказ не є регуляторним актом і був погоджений з усіма заінтересованими органами у формі і у спосіб, визначений законодавчими актами. Звертали увагу, що вакцини, які зареєстровані в Україні та дозволені до застосування, є безпечними, а також на мету впровадження відповідної вакцинації та її цілі.
Третя особа правом на подання пояснень не скористалась.
У подальшому у вересні 2024 року відповідач подав додаткові письмові пояснення. Вказали, що положення Переліку щодо обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 для визначених категорій працівників можуть застосовуватися у разі завершення воєнного стану в Україні та в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19. Підкреслили, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV2. Пояснили, що після завершення воєнного стану в Україні підстави для застосування Переліку щодо обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 для визначених категорій працівників будуть відсутні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши позовну заяву, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , як вбачається із службового посвідчення від 19.03.2021 НОМЕР_1 , на час звернення із цим позовом обіймав посаду начальника сектору логістики Берегівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
11.07.2021 представник позивача, Пуканич Е.В., звернувся із запитом до Міністерства охорони здоров'я України стосовно проведення в закладах охорони здоров'я клінічних випробувань вакцин проти COVID-19 та підтвердження безпечності таких вакцин.
19.07.2021 Міністерством надано відповідь із переліком зареєстрованих вакцин. Тут же зазначалося про те, що клінічні випробування відповідних вакцин в Україні не проводились; а матеріали з інформацією про ефективність, безпечність та якість вакцин є частиною реєстраційних матеріалів, при цьому інформація, яка міститься у заяві про державну реєстрацію лікарського засобу (реєстраційна інформація) підлягає державній охороні від нерозголошення та недобросовісного комерційного використання.
17.09.2024 Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» надано відповідь на лист Фармацевтичного управління МОЗ щодо проведення клінічних та доклінічних випробувань вакцин проти COVID-19.
04.10.2021 Міністерством охорони України прийнято наказ № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:
1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Наказом Міністерством охорони України від 01.11.2021 року №2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» доповнено Перелік новими пунктами 4 - 6 такого змісту:
« 4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83».
Наказом Міністерством охорони України від 30.11.2021 року № 2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» доповнено Перелік новими пунктами 7 - 9 такого змісту:
« 7. Органів місцевого самоврядування;
8. Закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності;
9. Комунальних підприємств, установ та організацій».
У подальшому, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.02.2022 № 380 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні.
27.06.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За змістом статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Як закріплено у статті 50 Закону України «Про правотворчу діяльність» дія нормативно-правового акта чи окремого його структурного елемента може бути зупинена:
1) суб'єктом правотворчої діяльності, що прийняв (видав) відповідний нормативно-правовий акт, на визначений строк (термін), якщо існують обґрунтовані підстави для можливості відновлення їхньої дії після закінчення такого строку (терміну);
2) судом для забезпечення позову в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (крім законів);
3) суб'єктом, визначеним Конституцією України та (або) законом, у встановлених Конституцією України випадках.
Суб'єкт правотворчої діяльності приймає рішення про зупинення дії окремого структурного елемента прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта (окремої норми права у нормативно-правовому акті з відповідним предметом правового регулювання) в установленому цим Законом порядку із зазначенням підстав такого зупинення та строку (терміну), на який зупиняється відповідний структурний елемент нормативно-правового акта.
Зупинення дії структурного елемента нормативно-правового акта на невизначений строк (термін) не допускається.
У разі припинення обставин, що були причинами для зупинення дії структурного елемента нормативно-правового акта, суб'єкт правотворчої діяльності може прийняти (видати) нормативно-правовий акт про дострокове відновлення дії зупиненого структурного елемента нормативно-правового акта.
За необхідності зупинення дії всього нормативно-правового акта суб'єкт правотворчої діяльності розробляє та приймає (видає) новий нормативно-правовий акт у встановленому цим Законом порядку, визнавши таким, що втратив чинність, нормативно-правовий акт, дію якого необхідно зупинити.
Суд звертає увагу, що оскаржуваний у спірному випадку наказ був предметом судового розгляду у межах справ № 640/31536/21 та № 640/32198/21, за результатами чого судами відмовлено у задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд враховує і висновки, до яких дійшов у постанові від 09.12.2021 у справі № 640/32198/21 Шостий апеляційний адміністративний суд, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у цій же справі залишено без змін,
Предметом позову у названій справі було визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», тобто наказу, який оскаржується і у досліджуваному випадку.
Так, Шостий апеляційний адміністративний суд резюмував, що наказ №2153 не створює прав та обов'язків для суб'єктів, на яких він поширювався, оскільки коли акт зупинений або втратив чинність, органи державної влади, суди та інші суб'єкти правовідносин не можуть посилатися на нього при вирішенні справ або прийнятті рішень.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що незалежно від того, чи це зупинення дії, чи втрата чинності, обидва механізми спрямовані на те, щоб позбавити нормативно-правовий акт можливості впливати на правовідносини. Зазначив, що оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є нечинним не може бути оскаржений, а отже, і скасованим в судовому порядку.
Крім того, констатовано, що втрата чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, виключає можливість застосування обраного позивачами способу захисту порушеного права та визнання протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю судом наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Вказано, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Також судом у ході розгляду справи за позовом ОСОБА_1 у представника відповідача з'ясовувалося питання можливості застосування оскаржуваного наказу в майбутньому. Так, останнім надано лист за підписом директора Департаменту громадського здоров'я МОЗ України, де вказано, що враховуючи те, що 30.06.2023 карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, був відмінений, після завершення воєнного стану в Україні підстави для застосування Переліку щодо обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 для визначених категорій працівників будуть відсутні.
За наведеного, суд зазначає, що фактично наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 втратив свою дію у зв'язку із відміною карантину та не може бути застосований до позивача. При цьому, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах; для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Також у матеріалах справи відсутні докази порушення оскаржуваним наказом прав позивача, як-то відсторонення від роботи з причин відмови у проведенні вакцинації тощо.
Суд ще раз звертає увагу, що захисту підлягають саме порушені права, суд не може приймати рішення про скасування недіючого наказу з мотивів можливого гіпотетичного відновлення його дії у майбутньому.
При цьому, у разі погіршення епідеміологічної ситуації і відновлення дії обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 позивач не буде позбавлений права звернутися за захистом свого права, якщо відповідний наказ чи інший нормативний акт, яким буде встановлений обов'язок вакцинації, буде застосовуватися до нього.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.