про відмову в забезпеченні позову
15 серпня 2025 року м.Київ №320/41043/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення її адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 «Про результати проведення службового розслідування», яким прийнято рішення:
- при поверненні на військову службу стягнути з санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 суму нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн;
- при поверненні на військову службу за порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 на підставі пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити «попередження про неповну службову відповідність» та нести відповідні записи до службової картки військовослужбовця.
Одночасно, з позовною заявою, позивачкою подано заяву про забезпечення позову, у якому просить суд:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування», яким прийнято рішення про стягнення із санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 суму нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн;
- заборонити військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії (в тому числі здійснення стягнення із грошового забезпечення ОСОБА_1 та/або здійснення стягнення в судовому порядку за рахунок іншого майна ОСОБА_1 ) відносно виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 №17 «Про результати проведення службового розслідування».
Свою заяву позивачка обґрунтовувала тим, що згідно з обставинами справи, на дату прийняття оскаржуваного наказу від 13.02.2025, позивачка більше не проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки з 23.12.2024 у зв'язку з упередженим ставленням, тиском та зловживанням службовими обов'язками зі сторони безпосереднього начальника, - лікаря медичного пункту ОСОБА_2 , позивачка не вийшла на службу та самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 . За фактом самовільного залишення позивачкою військової частини (пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 ) було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2025 №5 «Про результати проведення службового розслідування». У подальшому позивачка була поновлена на військовій службі в частині НОМЕР_3 та переведена для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 з 15.05.2025. Таким чином, з 15.05.2025 та по сьогоднішній день сержант ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого бойового медика 3-ї піхотної роти. 17.06.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист від командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №2194/822 разом з актом приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, копією грошового атестату та матеріалами службового розслідування за фактом недостачі військового майна медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та притягнення до відповідальності сержанта ОСОБА_1 , для вирішення питання по суті. Так, в акті приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, підготовленому військовою частиною НОМЕР_1 , зазначено про те, що у зв'язку з вибуттям до нового місця служби сержанта ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_4 склали цей Акт про те, що перша передала, а друга прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, які виникли внаслідок втрати військового майна, яке було допущене сержантом ОСОБА_1 під час виконання нею обов'язків санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 до моменту переведення до військової частини НОМЕР_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 №17) і на даний час непогашена заборгованість внаслідок втрати військового майна становить 232 093 грн. (двісті тридцять дві тисячі дев'яносто три гривні 73 копійок).
З метою здійснення військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України стягнення із позивача суми нестачі в розмірі 232 093,73 грн., військовою частиною НОМЕР_5 ( НОМЕР_1 ) щодо позивача було видано грошовий атестат від 30.05.2025 № 1331/Ф, до якого внесено наступні відомості: відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2025 р. №95 звільнений від посади санітарний інструктор медичного пункту та виключений зі списків особового складу частини з 18.01.2025 (п. 12 грошового атестату); непогашені нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 становить 232 093,73 грн.
Наразі військовою частиною НОМЕР_2 , на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 № 17 «Про результати проведення службового розслідування» та положень ч.1 ст. 11 та ч.1 ст. 13 Закону № 160-ІХ, з метою стягнення із позивача суми завданої шкоди (нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн.), щомісяця із грошового забезпечення позивача здійснюється стягнення в розмірі 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (починаючи із грошового забезпечення за липень 2025 р. та до повного погашення шкоди у розмірі 232 093,73 грн.).
Застосування заходів забезпечення позову, на думку позивача, шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 №17 «Про результати проведення службового розслідування» та встановлення заборони військовій частині НОМЕР_2 на здійснення будь-яких дій (в тому числі здійснення стягнення із грошового забезпечення позивача та/або здійснення стягнення в судовому порядку за рахунок іншого майна позивача) відносно виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування», є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.02.2025 р. № 17 «Про результати проведення службового розслідування», який передбачає стягнення із позивача нестачі військового майна на суму 232 093,73 грн.
Застосування вказаних заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача.
На думку позивачки, невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що військова частина НОМЕР_2 виконає оскаржуваний наказ у порядку, встановленому законодавством (ч.1 ст. 11 та ч.1 ст. 13 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»), що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист її прав, так як у разі стягнення коштів із позивача в порядку виконання оскаржуваного у цій справі наказу №17 від 13.02.2025 поки триватиме розгляд даної справи, позивачу важко буде відновити її порушене право.
На підставі зазначеного наказу з її грошового забезпечення щомісячно проводиться утримання коштів у розмірі 10 процентів до повного погашення суми нанесених державі збитків (матеріальної шкоди) у розмірі 1 331 624,32 грн.
Позивачка вважає, що у разі якщо не буде застосовано захід забезпечення позову, а стягнення коштів з неї будуть продовжуватися, то у разі задоволення судом адміністративного позову, визнання протиправним та скасування зазначеного оскаржуваного наказу, їй доведеться вживати додаткових заходів для повернення стягнутих коштів, ініціювати новий спір, тощо, що потребує значного часу та ресурсів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 ст. 150 вказаного Кодексу визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 вказаного Кодексу позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 вказаного Кодексу).
Отже, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій , які гарантують виконання судового рішення, а в разі задоволення - позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.
Позивачем у клопотанні про забезпечення позову не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішень суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, не зазначено підстав, з яких саме він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача, а також не наведено очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене подана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.