про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 серпня 2025 року м. Київ №320/38103/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами:
- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, державного реєстратора Гритчина Володимира Ілліча щодо державної реєстрації іпотечного обтяження 31.03.2025 стосовно квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1562310880000, запис №59246619), стосовно квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: 1562307280000, запис №59246945);
- скасувати зазначені записи про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати приватного нотаріуса виключити ці записи про іпотеку із ДРРП;
- визнати недійсними та зобов'язати скасувати всі похідні (вторинні) записи, що виникли на підставі незаконних записів іпотеки щодо зазначених об'єктів, зокрема: записи про зміну іпотекодержателя й усі похідні записи згідно з витягами з реєстру.
Разом із позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення адміністративного позову, у якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом:
- встановлення заборони організації, проведення та участі у будь-яких аукціонах, торгах, публічних чи електронних продажах, примусовій реалізації, а також заборони вчиняти інші дії, спрямовані на продаж, відчуження, перехід або оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1562310880000) та квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1562307280000) за будь-якими договорами, рішеннями, виконавчими написами або іншими правочинами третіх осіб - незалежно від їх організаційно-правової форми, назви й повноважень - до набрання рішенням суду законної сили;
- заборони будь-яким особам, у тому числі державному реєстратору, приватним та державним виконавцям, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну, перехід, припинення, відчуження чи обтяження прав на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також вчиняти реєстраційні записи щодо зазначених об'єктів до вирішення справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
У подальшому, позивачем повторно подано заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій останній просив суд забезпечити позов шляхом:
- встановлення заборони вчинення інших дій, спрямованих на подальший продаж, відчуження, перехід або оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1562310880000) та квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1562307280000) за будь-якими договорами, рішеннями, виконавчими написами або іншими правочинами третіх осіб - незалежно від їх організаційно-правової форми, назви й повноважень - до набрання рішенням суду законної сили;
- заборони будь-яким особам, у тому числі державному реєстратору, приватним та державним виконавцям, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну, перехід, припинення, відчуження чи обтяження прав на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також вчиняти реєстраційні записи щодо зазначених об'єктів до вирішення справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та з інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи, предметом позову є визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, державного реєстратора Гритчина Володимира Ілліча щодо державної реєстрації іпотечного обтяження 31.03.2025 стосовно квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1562310880000, запис №59246619) та №186/1 (реєстраційний номер: 1562307280000, запис №59246945), що перебувають у власності ОСОБА_1 .
Вказані реєстраційні дії полягають у державній реєстрації приватним нотаріусом ОСОБА_2 обтяжень у вигляді іпотеки на підставі рішення Північного апеляційного господарського суду по справі №910/11472/21 від 17.04.2024 та іпотечного договору №3420.
Рішенням Північного апеляційного господарського суду по справі №910/11472/21 від 17.04.2024 - майно, що є предметом іпотечного договору №3420, було ототожнено з майном, яке виникло на підставі законного поділу квартири АДРЕСА_3 , на № АДРЕСА_1 та 186/1 відповідно - з власними новими характеристиками та новими реєстраційними номерами, дані про що, відображені у відповідному державному реєстрі.
Втім, позивач стверджує, що він є законним власником квартири АДРЕСА_1 - єдиного об'єкта, який став предметом іпотеки, та після поділу якого, залишився власником квартири з відповідним номером, що виникла внаслідок цього поділу, з відповідним правовим статусом щодо іпотечного договору та іпотечного майна. Зазначив, що Товариство, з яким позивач укладав іпотечний договір №3420, ліквідовано 06.09.2024, що свідчить про юридичне припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, задовго до вчинення відповідних реєстраційних дій, які є предметом спору.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у даному випадку позивач бажає скасувати записи іпотечного обтяження 31.03.2025 стосовно квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1562310880000, запис №59246619) та квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: 1562307280000, запис №59246945), що належать позивачу на праві власності, а отже існує спір про право.
Позови стосовно яких існує спір про право цивільне не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №396/2550/17.
Крім того, суд звертає увагу, що з аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (майнового, речового тощо) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
З наведеного слідує висновок про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право (цивільне), а саме про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
В даному випадку, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, приватного (речового) права на спірне нерухоме майно.
Відповідно, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
У висновку, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває (втрачає) речове право на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі №803/1589/17, а також у постанові від 29 травня 2019 року №826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand проти Австрії" зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а тому розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами підсудності, визначеними ЦПК України.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суддя звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.
Керуючись статтями 5, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/38103/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій.
2. У порядку виконання вимог частин п'ятої-шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя роз'яснює заявнику, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.