14 серпня 2025 р.Справа №173зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «ПРОСПЕКТ КОМФОРТ 2» про забезпечення адміністративного позову до його подання,-
13.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «ПРОСПЕКТ КОМФОРТ 2» про забезпечення позову до його подання, в якій заявник просить:
- забезпечити до його подання позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ КОМФОРТ 2» до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні 78820417, відкритому Першим правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання постанови Південно- Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову до його подання заявником зазначено таке. По-перше, постанова Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС є протиправною. По-друге, ТОВ «Житлово-сервісна компанія «ПРОСПЕКТ КОМФОРТ 2» здійснює експлуатаційне обслуговування багатоквартирних будинків, тобто усі кошти, що надходять на рахунки - кошти сплачені співвласниками будинків за для належного утримання спільного майна, технічного обслуговування комунікацій будинку, освітлення місць загального користування та електричне живлення ліфтів, вивезення побутових відходів. Стягнення коштів з рахунків підприємства ставить під пряму загрозу належну оплату комунальних платежів в цих будинках, тобто належне забезпечення комунальними послугами мешканців будинку. По-трете, сплата штрафу, накладеного постановою Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС, у всякому випадку ляже на плечі та гаманці співвласників будинку, оскільки отримання інших коштів, окрім як від співвласників будинку, господарська діяльність підприємства на передбачає. Стягнення коштів із мешканців будинку має мати справедливий характер, перевірений судовим дослідженням та підтверджений правосудним рішенням. По-четверте, штраф, накладений постановою Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС, не має компенсаційного характеру, має на меті каральну функцію, з реалізацією якої цілком можливо зачекати на час розгляду справи про законність ухвалення такої постанови судом.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З'ясувавши наявність доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, встановивши їх достатність та взаємозв'язок для вирішення поданої заяви, суд розглядає таку заяву у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України.
Визначаючись щодо достатніх підстав для вжиття судом ініційованих стороною позивача заходів забезпечення позову суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів зокрема і тим, що 11.08.2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №78820417 з примусового виконання постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС. Тому, як зазначає заявник, наявні підстави для вжиття заходу забезпечення позову зупиненням дії індивідуального акта, оскільки означена постанова є виконавчим документом, наслідком чого буде примусове стягнення боргу. Також заявник вказав, що кошти в державний бюджет переходять із швидкістю, яку не можливо порівняти із швидкістю та складністю повернення цих коштів. Окрім того, співвідношення інтересів державного-карального органу управління, яким є Держпраці за своєю суттю, та інтересів громадян України явно на користь останніх.
Суд враховує, що у цій справі постановою накладено на позивача штраф у зв'язку з порушенням вимог ст. 259 Кодексу законів про працю України.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Отже, постанова Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС є самостійним виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.06.2022 року (справа №380/4273/21) зазначила таке:
"47. …суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.
48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.".
До заяви про забезпечення позову представником позивача додано постанову головного державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківської та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дубовик Катерини Віталіївни про відкриття виконавчого провадження ВП №78820417 на підставі постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 18.06.2025 року №ПС/ДН/15967/0535/НП/СП-ФС про накладення штрафу.
Суд зазначає, що саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову
Заявником не наведено, а судом не встановлено, обставин, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
На підтвердження таких обставин заявником не надано жодних доказів на доведення неминучості неспівмірних негативних наслідків для фінансового стану позивача, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення діяльності.
Так, представником позивача до заяви про забезпечення позову не додано документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників позивача, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Тобто, можливість настання негативних наслідків не підтверджена наданими заявником будь-якими доказами.
Додані до заяви матеріали також не містять доказів неможливості позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу, продовжувати здійснювати господарську діяльність.
Вказані в заяві доводи позивача про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для нього не підтверджені належними та допустимим доказами.
Заявником не подано жодних доказів і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. При цьому суд враховує, що за правилами частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Також, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (частина сьома статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Крім того, щодо посилання заявника на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.09.2024 року у справі №440/3038/24, від 17.06.2025 року у справі №160/31913/24, від 19.06.2025 року у справі №260/976/25, які, в силу норми частини п'ятої статті 242 КАС України, суд зобов'язаний враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову до його подання є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «ПРОСПЕКТ КОМФОРТ 2» про вжиття заходів забезпечення до подання позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко