15 серпня 2025 рокуСправа №160/13685/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025 та №UA110130/2025/000017/1 від 13.01.2025;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на правову професійну допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємством з метою митного оформлення товарів подано до митного органу декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані ним рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача подано до суду відзив, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію, аналогічну заявленій ним у позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
Від відповідача до суду надійшли заперечення, які за змістом повторюють зміст відзиву на позовну заяву.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2023 між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією BAKI DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. (Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 27/01-2022.
Відповідно до п. 1.1 Контракту компанія ВАКІ DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. (за Контрактом - Продавець) продає, а ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за Контрактом - Покупець) купує товар у кількості, за ціною та на умовах, зазначених в виставлених Продавцем інвойсах.
У відповідності до інвойсу № BA32025000000002 від 06.01.2025 р. (специфікація №34 від 06.01.2025 р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі», вага нетто 20000 кг, ціна 0,80 долара США за 1 кг. Загальна вартість товару за інвойсом склала 16000,00 доларів США. Умови поставки СРТ (Інкотермс-2020) - Дніпро, Україна.
У відповідності до інвойсу № BA32025000000003 від 06.01.2025 р. (специфікація Nє35 від 06.01.2025 р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі», вага нетто 20000 кг, ціна 0,80 долара США за 1 кг. Загальна вартість товару за інвойсом склала 16000,00 доларів США. Умови поставки СРТ (Інкотермс-2020) - Дніпро, Україна.
З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці Позивачем було подано: 13.01.2025 р. електронну митну декларацію № 25UA110130000412U2 за інвойсом № BA32025000000002 від 06.01.2025 р. (специфікація Nє34 від 06.01.2025 р.) до Контракту з пакетом документів: Сертифікат якості (Certificate of quality) № 06-01-1/2025 від 06.01.2025, № 06-01/2025 від 06.01.2025, Пакувальний лист (Packing list) № 06-01-1/2025 від 06.01.2025, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) BA32025000000002 від 06.01.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 07.01.2025, Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № 25TR350300001109M2 від 08.01.2025, Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EC/TR A 5621918 від 06.01.2025, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) B 1872854 від 06.01.2025, Специфікація виробника товару № 34 від 06.01.2025, зовнішньоекономічний контракт № 27/01-2022 від 27.01.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.12.2023, Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 27.01.2022, Копія митної декларації країни відправлення 25350300EX00001709.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв?язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-1, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення NєUA110130/2025/000024 від 13.01.2025 та прийняв рішення про коригування митної вартості NєUA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025.
Вказане рішення обгрунтовано тим, що за ВМД від 13.01.2025 Nє25UA110130000412U2 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.01.2023 Nє27/01-2022, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛІЯ" та компанією BAKI DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. (Туреччина). Наданий до митного контролю рахунок від 06.01.2025 NєBA32025000000002 містить умови оплати: передплата за товар. Пункт 4.1 контракту від 27.01.2023 Nє 27/01-2022 містить відомості щодо умов платежу -умови платежу визначаються в інвойсі. Крім того, згідно п. 2.2 Контракту ціна формується в інвойсах. При цьому платіжні документи до митного контролю не надано. Рахунок не містить посилання на контракт від 27.01.2023 Nє 27/01-2022. Відомості щодо того, що виробником товару є BAKI DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. відсутні серед наданих до митного контролю документів.
Відповідач зазначає, що наявна різниця у числових значеннях вказаних в графах вартості та статистичної вартості - товар1: 16000 USD - 13000 USD. Таким чином, різниця складає 3000 дол. США, що свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження (Izmir (Турція)) до місця призначення (Dnipro (Україна)). Відомості щодо якісних характеристик товару та опис товару відрізняється між собою. Пакувальний лист від 06.01.2025 Nє06-01-1/2025 та специфікація від 06.01.2025 Nє34 містять опис товару «Мандарини Сатсума/Mandalina Satsuma», інвойс від 06.01.2025 NєBA32025000000002 містить опис товару: «Mandalina Satsuma», наданий до митного оформлення фітосанітарний сертифікат від 06.01.2025 EC/TR А 5621918 містить опис товару: «Fresh Mandarines Satsuma /Citrus unshiu 350109009-02-02». Сертифікат якості від 06.01.2025 Nє 06-01-1/2025 в частині опису товару містить посилання на зазначений інвойс та специфікацію. Проте, товар в зазначених документах описано по-різному. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що документи містять між собою розбіжності в описі якісних характеристиках товару. Враховуючи відсутність перекладів зазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Транзитний документ від 08.01.2025 Ne25TR350300001109M2 містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країни Турція, Болгарія, Румунія, Україна, проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах відсутні.
Відповідно до Рішення NєUA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025 вартість товару «Мандарини свіжі» з 0,80 долара США за 1 кг була скоригована відповідачем до 1,10 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 16000,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 22000,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
Зазначений товар на підставі митної декларації Nє25UA1101300005175 від 13.01.2025 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
У зв?язку з прийняттям відповідачем незаконного NєUA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025, позивач сплатив з визначеної митної вартості, додатково до визначених самостійно митних платежів (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-1, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-1), ПДВ в сумі 50740,92 грн.
Позивачем 13.01.2025 подано електронну митну декларацію Nє25UA110130000387U2 за інвойсом NєBA32025000000003 від 06.01.2025 (специфікація Nє35 від 06.01.2025 р.) до контракту з пакетом документів: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 06.01.2025, Пакувальний лист (Packing list) від 06.01.2025, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) BA32025000000003 від 06.01.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 06.01.2025, Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25TR350300001180M7 від 08.01.2025, фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EC/TR A 5621923 від 07.01.2025, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C 1482097 від 07.01.2025, Специфікація виробника товару № 35 від 06.01.2025, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.01.2025, контракт від 27.01.2022, Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023, Копія митної декларації країни відправлення 25350300X00001905.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв?язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-2, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення NєUA110130/2025/000021 від 13.01.2025 та прийняв рішення про коригування митної вартості NєA110130/2025/000017/1 від 13.01.2025.
Вказане рішення обгрунтовано тим, що за ЕМД від 13.01.2025 Nє25UA110130000387U2 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.01.2023 Nє 27/01-2022, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛІЯ" та компанією BAKI DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. (Туреччина). Наданий до митного контролю рахунок від 06.01.2025 NєВА32025000000003 містить умови оплати: передплата за товар. Пункт 4.1 контракту від 27.01.2023 Nє 27/01-2022 містить відомості щодо умов платежу - умови платежу визначаються в інвойсі. Крім того, згідно п.2.2 контракту ціна формується у інвойсах. При цьому платіжні документи до митного контролю не надано. Зазначений рахунок не містить посилання на контракт від 27.01.2023 Nє 27/01-2022. Відомості щодо того, що виробником товару є BAKI DEMIRHAN GIDA SANAYI VE TIC A.S. відсутні серед наданих до митного контролю документів. Також, відповідач зазначає про наявну різницю у числових значеннях вказаних в графах вартості та статистичної вартості - товар1: 16000 USD - 13000 USD. Таким чином, різниця складає 3000 дол. США, що свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження (Izmir (Турція)) до місця призначення (Dnipro (Україна)). Відомості щодо якісних характеристик товару та опис товару відрізняється між собою серед наданих до митного контролю документів. Пакувальний лист від 06.01.2025 Nє06-01/2025 та специфікація від 06.01.2025 Nє35 містять опис товару «Мандарини Сатсума /Mandalina Satsuma», інвойс від 31.12.2024 NєBA32024000000032 містить опис товару: «Mandalina Satsuma», наданий до митного оформлення фітосанітарний сертифікат від 07.01.2025 ЕС/TR А 5621923 містить опис товару: «Fresh Mandarines Satsuma /Citrus unshiu 350109009-02-03». Сертифікат якості від 06.01.2025 Nє 06-01/2025 в частині опису товару містить посилання на вищезазначений інвойс та специфікацію. Проте товар в зазначених документах описано по-різному. Таким чином, документи містять між собою розбіжності в описі якісних характеристиках товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально. Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Транзитний документ від 08.01.2025 Nє25TR350300001180M7 містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країни Турція, Болгарія, Румунія, Україна, проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах відсутні. Декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки. Заявленими умовами поставки є CPT м. Дніпро. Враховуючи відмітки у графах 16, 23 товаротранспортної накладної CMR від 06.01.2025 Nєб/н перевізником є ФОП « ОСОБА_1 » (Україна) при заявлених умовах поставки СРТ - Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.
Відповідно до Рішення NєA110130/2025/000017/1 від 13.01.2025 вартість товару «Мандарини свіжі» з 0,80 долара США за 1 кг була скоригована відповідачем до 1,10 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 16000,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 22000,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв?язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, зазначений товар на підставі митної декларації Nє25UA110130000438U6 від 13.01.2024 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Не погодившись з цими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відмовляючи у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, відповідач посилається на невідповідність умов оплати, зазначених у Контракті, інвойсі та специфікації.
Так, як зазначає Дніпровська митниця, в інвойсі міститься посилання на Контракт. При цьому, Контрактом передбачено 100% передплату за товар. Проте, специфікація містить інші відомості щодо оплати.
Суд вважає за необхідне зазначити, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, з огляду на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості товарів.
Наведене підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19: «Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються».
В даному випадку порядок оплати товару жодним чином не стосується визначення митної вартості товару за Контрактом. Відповідач не зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів.
З наданих для митного оформлення документів вбачається, що вартість товарів за інвойсами було належним чином включено до митної вартості останніх згідно наданих до митного оформлення митних декларацій.
Стосовно посилань митниці на відмінності між інвойсами, сертифікатами якості, фіто-санітарними сертифікатами, суд зазначає наступне
Митним органом не зазначається, яким чином це впливає на визначення митної вартості оцінюваних товарів, тому такий аргумент суд вважає не обґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про те, що в митній декларації країни відправлення зазначено умови оплати передплата, суд зазначає наступне.
Декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
При цьому сама по собі розбіжність у способі оплати за товар не впливає на митну вартість товару, сам відповідач не вбачав розбіжності у зазначених митних вартостях, адресувавши зауваження лише до способу оплати, а не до суми постачання. При цьому позивач не має вплив на оформлення продавцем документів та не має обов'язку перевіряти правильність їх складання.
Визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.
Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Щодо висновків відповідача про те, що «митна декларація країни відправлення в гр.31 опису товару також містить відомості щодо числових значень, проте відомості щодо числового значення не є зрозумілими, оскільки переклад документу відсутній, а здійснення перекладу за допомогою сервісів мережі інтернет неможливе, оскільки дане числове значення супроводжується абревіатурами ADDR, суд зазначає, що останні є необґрунтованими і протиправними, оскільки такі доводи відповідача є безпідставними та які ґрунтуються на самостійному трактуванні змісту декларації країни відправлення, без врахування місцевого законодавства.
Відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товару зазначено, що транзитний документ містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країни Турція, Болгарія, Румунія, Україна, проте, відповідні відмітки на товаросупровідних документах відсутні (окрім відміток Румунії на CMR), декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки.
Суд критично оцінює зазначене зауваження митниці, оскільки відповідач у спірних рішеннях не зазначає яким чином непроставлення певних відміток вплинуло на цифрові значення митної вартості товарів.
Щодо розподілення і підтвердження транспортних витрат суд зазначає, що довідка перевізника щодо вартості транспортних витрат є належним доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 виклав наступний правовий висновок: «Надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №803/718/17.
Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно вказав на недоліки, наявні у довідках щодо вартості транспортних витрат.
Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.
Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту статті 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Разом з тим, ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
При цьому, статтею 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та доставки товару, а також ці аргументи відповідача не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Щодо твердження, що документи містять між собою розбіжності в описі якісних характеристик товару.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №260/10051/23.
Відповідач жодним чином не конкретизував значущість вказаного зауваження для підтвердження митної вартості товару, в т.ч. не обґрунтував недостатність наявних документів та необхідність доповнення їх змісту викладом фітосанітарного сертифікату, який в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не вказано як документ, що підтверджує митну вартість товару. В свою чергу суд констатує формальний характер вказаного зауваження.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Щодо ваги товару суд зазначає, що у наданих міжнародних товарно-транспортних накладних вага співпадає із задекларованою на митному пункті. Таким чином, жодні суперечності щодо фактичної ваги переміщених товарів відсутні, в свою чергу зміст договору перевезення вищевказаного не спростовує, в той час як відповідач вибірково досліджував надані йому документи.
Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, які є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на їх протиправність, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4844,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025 та №UA110130/2025/000017/1 від 13.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська