печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48980/24-п
26 червня 2025 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 27.09.2024 о 21 год. 01 хв. у м. Києві на пров. Інженерний, 4/6 керувала автомобілем марки «Фольцваген», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовилась в установленому законом порядку, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник Панасюк І.В. зазначила, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки порушено її право на захист. Відповідно до матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, відеозапис з місця події не містить усіх обставин події, направлення її не надали та факт керування відсутній. Також зазначила, що поліцейський запропонував їй пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, або відмовитись від огляду. Тому просила закрити провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Виходячи зі змісту ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з постановою №524/9827/16-а від 18.02.2021 Верховний Суд зазначив, що у випадку невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що порушує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з місця події вбачається, що під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено її процесуальні права та гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника, що передбачено ст.268 КУпАП.
Оглянутого у судовому засіданні відеозапису з бодікамер працівника поліції вбачається, що інспектор пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на місці, у лікаря нарколога або відмовитись від огляду.
Сама пропозиція інспектора відмовитись від проходження огляду, поряд з вимогою про проходження огляду на стан сп'яніння у відповідності до п.2.5. ПДР України, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій.
Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене (зокрема п.55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). Притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази, що працівниками поліції ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного стану (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується у точності встановлених на пристрої дати та часу.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом у справі.
Доданий до матеріалів справи відеозапис не є безперервним. На оптичному диску міститься відео файл, який переривається і за яким неможливо відновити всі обставини події.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Виходячи з зазначеного, керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення, закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О.А.Білоцерківець