Справа №:755/15352/25
Провадження №: 2-з/755/192/25
"14" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини, -
Позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Скляренко О.П., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити батьку перешкод у спілкуванні з сином та шляхом встановлення графіку систематичного спілкування та побачення з сином, а саме:
-можливість спілкування батька з сином першого та третього вихідних кожного місяця з 17:00 години п'ятниці до 20:00 години неділі без присутності матері у місці за вибором батька;
-спільний відпочинок батька з сином протягом другої половини всіх канікул, визначених для шкільних навчальних закладів без присутності матері у місці за вибором батька;
-необмежене спілкування батька з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними;
-спілкування батька з сином без обмежень у часі на території навчального закладу, який відвідує чи буде відвідувати дитина на перервах чи у вільний від занять час;
-щорічно 03 грудня - на день народження сина, не менше ніж одну годину;
-щорічно ІНФОРМАЦІЯ_2 - на день народження батька, не менше ніж дві години.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Разом з позовною заявою позивачем через представника подано заяву про забезпечення позову, яку передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
В поданій заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та суботу у період з 13.00 до 20.00, а також за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо фізичного здоров'я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це позивача особисто за номером телефону НОМЕР_1 не пізніше наступного дня настання таких обставин.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що син сторін проживає з відповідачем, яка перешкоджає позивачеві у спілкуванні з сином, маніпулює своїм становищем, віком дитини та іншими обставинами, позивач позбавлений можливості достатньо приймати участь у вихованні свого сина, спілкуватись з ним, що призводить до втрати емоційного зв'язку дитини з батьком. При цьому, розгляд справи може тривати значний час.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, за даними паспорту громадянина України, копія якого долучена до позовної заяви, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного 03 липня 2025 року співробітником Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання (перебування) дитини.
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Судом установлено, що предметом судового спору в даній справі є участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Дитина сторін проживає з матір'ю.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який наразі проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
У даному випадку обумовлення спілкування з дитиною у присутністю іншої особи не є необхідним, адже жодних підстав для цього не встановлено, і розумним та справедливим є врахування права батька на особисте спілкування з сином.
Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування батька з дитиною перешкоджало б нормальному її розвитку, за наявними матеріалами не вбачається.
Відтак, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, суд вбачає доцільність вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення участі батька у спілкуванні та вихованні дитини неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Отже, в таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема матері, обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей та/або спілкування із батьком. Навіть із метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи, який може бути тривалим, застосування заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах є виправданим.
Враховуючи все викладене вище, інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що спілкування батька з малолітньою дитиною засобами відеозв'язку будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити малолітню дитину від спілкування з батьком.
Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.
Заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді спілкування з дитиною засобами відеозв'язку є співмірним заходом забезпечення заявленого позову та не є тотожним вирішенню справи по суті заявлених позовних вимог.
Разом із тим, запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову графік спілкувань з дитиною а саме: кожного вівторка, четверга та суботи у період з 13:00 до 20:00, фактично охоплює сім годин поспіль та не вказує тривалості такого спілкування. При цьому позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу, з якого б убачалось, що протягом такого часу син сторін не відвідує навчальні заклади, секції, гуртки тощо. Отже, виходячи з інтересів дитини, які привілюють над інтересами її батьків, спілкування дитини з батьком має бути визначено з урахуванням таких чинників.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Отже батько, який проживає окремо від дитини, має право на отримання інформації щодо стану здоров'я та потреб дитини та її фактичного місця проживання/ перебування.
Проте, зобов'язання відповідача надання позивачу такої інформації на його першу вимогу не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та ставитиме відповідача в залежність від дій позивача, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову частково обґрунтована, оскільки часткове задоволення цієї заяви, враховуючи необхідність дотримання рівноваги між інтересами дитини та кожного із батьків, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення часу спілкування позивача з дитиною за допомогою відеозв'язку кожного вівторка, четверга та суботи у проміжок часу з 13.00 до 20.00 - по одному разу в кожний із цих днів, в час, коли дитина не відвідує навчальні заклади, додаткові заняття, секції, гуртки та прирівнені до них заклади. При цьому, встановлення відповідного часу спілкувань з дитиною не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, незважаючи на тривалість розгляду справи.
На переконання суду, дитина при такому способі забезпечення позову, не зазнає психологічного стресу, що відповідає найвищим інтересам дитини. Дитина не втратить психоемоційний зв'язок з батьком, а він зможе безперешкодно спілкуватись із сином при цьому не перешкоджаючи матері дитини виконувати батьківські обов'язки та піклуватися про сина, що сприятиме гармонійному розвитку дитини в атмосфері любові та поваги один до одного і спілкування батька з дитиною матиме позитивний вплив на нормальний розвиток дитини, й таке спілкування має відбуватись саме в інтересах дитини.
Також, враховуючи право батька бути обізнаним про стан здоров'я та потреби дитини, її фактичне місця проживання/ перебування, є доречним покладення на відповідача обов'язку повідомляти позивача, в разі настання відповідних змін.
Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті.
На підставі викладеного, керуючись статями 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв'язку кожного вівторка, четверга та суботи у проміжок часу з 13.00 до 20.00 - по одному разу в кожний із цих днів, в час, коли дитина не відвідує навчальні заклади, додаткові заняття, секції, гуртки та прирівнені до них заклади.
Зобов'язати ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повідомляти ОСОБА_1 про зміни в стані здоров'я та потребах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміну його фактичного місця проживання/ перебування.
В іншій частині заяви - відмовити.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення до виконання - три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: