Справа № 755/12024/25
"15" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі судді ОСОБА_1 одноособово, розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000496 від 28 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, шляхом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів,
органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000496 від 28 травня 2025 року, відповідно до обвинувального акта встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ОСОБА_2 , 27.05.2025 року, приблизно о 11 годині 20 хвилин, перебував за адресою м. Київ, вул. Андрія Малишка, 4, у приміщенні магазину «Епіцентр». У цей же момент там перебувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилася на своєму робочому місці за касою.
На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочався словесний конфлікт.
У цей момент у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на умисне завдання удару, який завдасть фізичного болю і не спричинить тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 .
Після чого, ОСОБА_2 наблизився до ОСОБА_3 на відстань витягнутої руки та наніс їй один удар долонею правої руки по обличчю.
В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 завдав фізичного болю потерпілій ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором ОСОБА_4 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Крім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 надав прокурору письмову заяву, про те, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Також, у вказаній заяві зазначив, про його обізнаність в тому, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Поряд з цим, у відповідній заяві, наявній в матеріалах кримінального провадження, захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості обвинуваченим, в тому числі підтверджено його згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Також, до матеріалів кримінального провадження долучено заяву потерпілої ОСОБА_3 про згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні та ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_2 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду даного обвинувального акту в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.126 КК України, а саме вчинив умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_2 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнав в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.126, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує дані про особу ОСОБА_2 , який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, раніше не судимий, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення проступку, а тому вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 126 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначене даним вироком покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: