Номер провадження 2/754/409/25
Справа №754/9997/24
Іменем України
15 серпня 2025 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва, розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №749631120 від 25.12.2021 року в загальному розмірі 63 225 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.08.2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, сторона відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволені позову та стягнути на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 6 500 грн.
19.08.2024 року від сторони позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу у вимозі щодо стягнення правових витрат.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
25.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 749631120 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на відкриття кредитної лінії з лімітом до 29 999 грн. та відповідно до п. 1.3 договору кредитної лінії кредитодавць надає перший транш в розмірі 25 000 грн. строком до 24.01.2022 року. Підписів ОСОБА_1 зазначені документи не містять.
З платіжного доручення встановлено, що 25.12.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» через АТ КБ «Приватбанк» перерахувало ОСОБА_1 - 25 000 грн.
З договору, додаткових угод, які досліджені судом, слідує, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого було продовжено до 31.12.2022 року. Відповідно цього до договору клієнт зобов'язується відступити фактору права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах. З повідомлення, реєстру, акту повернення, не встановлено, що до договору факторингу від 28.11.2018 року та додаткових угод було включено право вимоги ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ОСОБА_1
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, термін дії якого до 31.12.2024 року. Відповідно до договору клієнт зобов'язується відступити фактору права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах.
Так, з повідомлення, реєстру, акту повернення не встановлено, що до договору факторингу від 23.02.2024 року та додаткової угоди було включено право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 .
З реєстру, договору, розрахунків слідує, що 14.06.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/06/24. Відповідно до договору клієнт зобов'язується відступити фактору права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників.
З реєстрів, актів прийому-передачі та повернення, не встановлено, що до договору факторингу від 14.06.2024 року та додаткової угоди було включено право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 .
З договору, додаткової угоди слідує, що у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - 17.06.2024 року між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І. та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір, яким врегулювано об'єм, порядок надання, вартість правової допомоги.
З акту прийому-передачі, свідоцтва встановлено, що 17.06.2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримав від адвокатського бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І. послуги у виді правової допомоги на суму 5 000 грн.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «Юніт Капітал» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є інші види грошового посередництва.
Суд вважає, що позов не обґрунтований, між сторонами відсутні цивільно - правові відносини, та вимоги, що виникають із кредитних договорів, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Доказів, того що до договорів факторингу та додаткових угод до цих договорів, які зазначені вище, було включено право вимоги ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 749631120 від 25.12.2021 року в матеріалах справи відсутні.
На думку позивача відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконує належним чином і йому було нараховано суму поточної заборгованості перед ТОВ «ФК «Юніт Капітал» за кредитом, отриманим в ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в розмірі 63 225 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язання може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов'язком.
За встановлених обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «Юніт Капітал» за договором факторингу набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №749631120 від 25.12.2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Тому суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, а також витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.
Сторона відповідача просила суд у разі відмови у задоволенні позову, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6 500 грн.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
У даному випадку представництво інтересів відповідача здійснював адвокат Калінін С.К. на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н24 від 29.07.2024 року.
Відповідно до п.2 Додатку №1 до договору, передбачено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 Договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 6 500 грн., у строк до набрання судового рішення законної сили у справі, що визначена предметом Договору.
Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суду разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для відповідача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд дійшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності, з урахуванням того, що справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі сторін в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 76-80, 258-259, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 15.08.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша