справа № 753/18610/23
провадження № 6/753/427/25
"08" серпня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., вивчивши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Д"яченка Євгенія Станіславовича про надання дозволу на проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Бурса Трейд», товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл», -
Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Д"яченко Є.С. на стадії виконання рішення звернувся до суду у електронній формі із поданням від 31 липня 2025 року, яке передано судді 08 серпня 2025 року, про надання дозволу на проникнення до житла боржника.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дослідивши матеріали заяви, наявні правові підстави для її повернення заявнику без розгляду, виходячи із наступного.
Розділом VI ЦПК України визначено компетенцію загального суду щодо вирішення питань, які виникають на стадії виконання рішення суду.
Ч.1 ст.183 ЦПК України передбачені вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).{Частину другу статті 183 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020}.
Водночас, з матеріалів подання вбачається, що до нього не додано доказів надіслання (надання) особою заявником всім іншим учасникам провадження поданої до суду заяви - всім заінтересованим особам, на права та обов'язки яких впливають правовідносини (сторони виконавчого провадження ( ОСОБА_1 ), що підтверджується відсутністю вказаних доказів у додатках до такого подання (відсутні опис документів про направлення заяви із доданими до неї документами адресатам, платіжні документи про здійснення відправлення кореспонденції засобами поштового зв'язку із зазначенням переліку найменувань відправленої кореспонденції), а із наданого заявником подання не встановлено дотримання ч.2 ст.183 ЦПК України та вказує на недотримання вказаної норми.
Окрім того, матеріали подання не містять документу про повноваження заявника, а зі змісту звернення вбачається, що подання подано від Д"яченка Є.С. як фізичної, а не посадової особи, який наділений правом на звернення до суду із таким поданням.
Право на справедливий суд визначено ст.2 вказаного закону, водночас закон покладає на суд обов'язок перевірити обсяг повноважень представника.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов'язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
Тобто є порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов'язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
За таких обставин суддя вважає за необхідне заяву повернути без розгляду у силу ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст.ст. 183, 185, 259-260, 352-355 ЦПК України, суддя, -
Подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Д"яченка Євгенія Станіславовича про надання дозволу на проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Бурса Трейд», товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл», - повернути без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення такої заяви без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.