Справа № 127/9772/25
2/706/440/25
14 серпня 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через свого представника - Дідиченко Дарину Григорівну звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 90 000 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 26.02.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб - сайту (creditkasa/com.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1353-2326, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 18 000 грн шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом: знижена процентна ставка 2,50 % в день, стандартна процентна ставка 2,50% в день, промо-ставка 1% в день, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, строком на 300 календарних днів. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С4763 для підписання договору, інших супутніх документів та для підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).
Представник позивача зазначає, що товариство виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на його рахунок.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача станом на 27.02.2025 утворилась заборгованість в загальному розмірі 144 900 грн, що включає прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 18 000 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 126 900 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності щодо часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 54 900 грн за умови погашення решти заборгованості в розмірі 90 000 грн. Отже, позивач просить стягнути не повну суму заборгованості, а лише її частину - 90 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 18 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 72 000 грн. Крім того, просить суд стягнути із відповідача понесені судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Постановленою суддею Вінницького міського суду Вінницької області 01.04.2025 ухвалою справу в порядку ч. 1 ст. 31 ЦПК України передано до Христинівського районного суду Черкаської області за підсудністю.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.
21.05.2025 представник відповідача Шелудько О.О. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила про безпідставність нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами упродовж 300 днів, оскільки кредитна лінія оформлена строком на 30 днів. А тому нарахування відсотків поза межами строку кредитування здійснено з порушенням вимог ст. 1050 ЦК України. Починаючи із 27.03.2024 у кредитодавця відсутнє право нараховувати проценти за договором, натомість позивач проценти обрахував по 21.12.2024.
Крім того, представник відповідача зауважила, що позивач не надав доказів перерахування коштів на картку відповідача. Довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів в сумі 18 000 грн від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через платіжну систему LiqPay на картку відповідача, як і квитанція LiqPay, не є належними доказами отримання ОСОБА_1 кредиту, оскільки не відображають номер рахунку отримувача, його прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП особи та унеможливлюють встановлення належності платіжного засобу саме відповідачу. У зв'язку із чим, представник відповідача виснує про недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в обумовленому розмірі та, як наслідок, наявність підстав для відмови в позові.
Також представник відповідача, покликаючись на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», стверджує, що розмір нарахованих відсотків є явно несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Посилаючись на право кредитодавця нараховувати проценти лише у межах строку дії договору та на неспівмірний розмір процентів, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 74 - 77).
Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 47).
Відповідач та її представник у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. У поданій 14.08.2025 через систему «Електронний суд» заяві представник відповідача клопотала про розгляд справи без сторони відповідача через відсутність змоги прийняти участь у засіданні.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і дійшов такого рішення.
26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1353-2326 продукту «CreditKasa» (далі - Договір), за умовами якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором (а.с. 13 - 20).
Договір укладено сторонами в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою веб - сайту позивача, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Відповідно до п. 4.1 - 4.2 Договору сума наданого відповідачу кредиту становить 18000 гривень, датою видачі кредиту є 26.02.2024.
Строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 21.12.2024 (п. 4.12 Договору).
Умови Договору щодо строку кредитування є чіткими та зрозумілими, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача про його недійсність в цій частині.
Пунктом 4.7 Договору передбачена плата за видачу кредиту у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка Договору становить 2,50 % за кожен день користування кредитом і застосовується протягом усього строку дії Договору.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає 153 000 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування ним (п. 4.14 Договору).
Денна процентна ставка на дату укладення договору згідно з п. 4.15 Договору складає 2,50%.
За змістом п. 6.8 Договору кредитодавець у межах програми лояльності відповідно до Правил має право на власний розсуд анулювати (простити) позичальнику заборгованість перед кредитодавцем у повному обсязі або у певній частині, розмір якого самостійно визначається кредитодавцем.
Договір укладений в електронній формі та підписаний директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєвим Є.В. за допомогою кваліфікованого електронного підпису та відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором -С4763 (а.с. 20).
У Договорі про відкриття кредитної лінії № 1353-2326 від 26.02.2024 та в Додатку № 3 до Договору, відповідач зазначив номер особистого електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 (а.с. 20, 31), на який 26.02.2024 зараховані кредитні кошти в сумі 18 000 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 (а.с. 32) та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.03.2025 про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay, у тому числі на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 (а.с. 10 - 12).
Отже, позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18 000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Договір про відкриття кредитної лінії № 1353-2326 від 26.02.2024 та паспорт споживчого кредиту укладені у письмовій формі у вигляді електронних документів, створених згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідач ознайомлена із Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом та Таблицею споживчого кредиту, у яких міститься інформація щодо орієнтовної вартості кредиту, порядку та строків повернення кредиту, розміру та порядку нарахування процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Ураховуючи положення статей 204, 207, 624, 628, 634, 368, 640 ЦК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній справі, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем 26.02.2024 Договору про відкриття кредитної лінії.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, недійсним цей правочин не визнаний.
Факт укладення кредитного договору представник відповідачка Коверзнєвої А.І. у поданому до суду відзиві на позов не заперечує, а тому суд вважає зазначену обставину встановленою та такою, що не підлягає доказуванню.
Щодо заперечень відповідачки в частині отримання в кредит грошових коштів в сумі 18 000 грн та не доведення позивачем перерахування їй означених коштів, суд виходить із таких положень законодавства та встановлених обставин даної справи.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.
Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
За умовами пункту 4.6 Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в пункті 4.1 Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу (а.с. 14). Для зарахування коштів відповідач вказала реквізити банківської картки за № НОМЕР_1 (а.с. 20). Такі ж реквізити електронного платіжного засобу відображені у підписаній відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 31).
26.02.2024 позивач перерахував кредитні кошти в сумі 18 000 грн на вищевказану банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 10 на звороті, 32).
Зазначений номер платіжного засобу вказаний сторонами у Договорі про відкриття кредитної лінії № 1353-2326 від 26.02.2024, укладення якого ОСОБА_1 не заперечує, а тому суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про те, що кредитні кошти в сумі 18 000 грн товариством їй не перераховані.
Відповідач доказів того, що платіжна картка за № НОМЕР_1 їй не належить суду не надала, тому виходячи із засад змагальності сторін, суд дійшов до переконання про доведення позивачем факту виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взятих на себе зобов'язань за Договором.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Оскільки доказів повернення відповідачем кредитних коштів в сумі 18 000 грн матеріали справи не містять, суд вважає позовну вимогу про стягнення тіла кредиту обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом підтверджує, що станом на 27.02.2025, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 1353-2326 від 26.02.2024 утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту в розмірі 18 000 грн та заборгованість за відсотками на суму 126 900 грн, з яких позивач просить стягнути 72 000 грн (а.с. 33-34).
Із розрахунку убачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем відповідачу за період із 26.02.2024 по 21.12.2024, тобто в межах терміну дії Договору.
Суд відхиляє як неспроможні доводи представника відповідача про відсутність у позивача правових підстав для стягнення процентів за період із 27.03.2024 по 21.12.2024, оскільки строк кредитування становить 30 днів. Визначений у пункті 4.8 Договору базовий період у 30 днів - є проміжком часу впродовж строку дії договору, в останні дні якого у позичальника настає обов'язок сплатити відсотки за користування кредитом (п. 1.1 Договору), а не строком кредитування, як то помилково вважає представник відповідача.
Строк кредитування визначений у пункті 4.12 Договору та становить 300 календарних днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 не більше 1,5%, а з 20.08.2024 - не більше 1%.
Тоді розрахунок заборгованості за процентами в межах строку кредитування із урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» становить:
з 26.02.2024 по 26.03.2024 - 1%, 30*180 (18000*1%)=5400 (процент розраховано згідно промо - ставки в 1% за перших 30 днів - п. 10.1 Договору);
з 27.03.2024 по 21.04.2024 - 2,5%, 26*450 (18000*2,5%)= 11700;
з 22.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5%, 120*270 (18000*1,5%)= 32400;
з 20.08.2024 по 21.12.2024 - 1%, 124*118 (18000*1%)=22320.
Загальний розмір процентів за користування упродовж 300 днями кредитними коштами в розмірі 18 000 гривень складає: 5400+11700+32400+22320 = 71 820 грн. У зв'язку із чим позовна вимога про стягнення процентів підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому у зв'язку із задоволенням позовних вимог на 99,8% (89820?100*90000)?, на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 2 417,55 (2422,40*99,8%) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76 -82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1353-2326 від 26.02.2024 у розмірі 89 820 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень, із яких: 18 000 грн - заборгованість за кредитом та 71 820 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок, понесені позивачем на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 14 серпня 2025 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ - 38548598, місцезнаходження: бульвар Л. Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА