Справа № 695/707/25
номер провадження 6/695/41/25
13 серпня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
в складі головуючого судді - Ушакової К.М.,
секретарі судового засідання - Демченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стельмах Юрія Миколайовича про відстрочення та розстрочку виконання судового рішення,
27.06.2025 представник відповідача адвокат Стельмах Ю.М. направив до суду заяву про відстрочення та розстрочку виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню доньку, а також перебуває на службі у складі ЗСУ. Виконання службових обов'язків передбачає витрати пов'язані з постійними потребами, забезпеченням належних умов для виконання бойових завдань. Також він зазначає, що позивач не повідомляв відповідача про те, що він є новим кредитором, тому заявник не знав банківських реквізитів для погашення боргу та про розмір нарахованих йому відсотків.
Для заявника стягнення суми боргу у розмірі 24 422,40 гривень є непомірним тягарем, оскільки його посадовий оклад становить 2 820 гривень.
У судовому засіданні учасники судового процесу не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення розгляду справи.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
У провадженні Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області перебувала цивільна справа №695/707/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.06.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС" 19000,00 грн заборгованості за кредитним договором №00-9930369 від 21.10.2023, 3000,00 грн витрат на правову допомогу, 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Отже, підставою для відстрочки виконання рішення має бути існування об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення.
При цьому, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Суд враховує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надання представником відповідача Витягу наказа командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №267 від 19.12.2023 про те, що посадовий оклад становить 2820,00 гривень, не є доказом, за яким можливо встановити матеріальний стан відповідача чи встановити можливість погашення відповідачем заборгованості у випадку розстрочення виконання рішення.
Суд бере до уваги те, що кредитний договір №00-9930369 був укладений 21.10.2023 між ОСОБА_1 та первинним кредитором ТОВ "Качай гроші". Сума кредитного ліміту складала 5 000 грн. Позичальник був зобов'язаний повернути кретит кредитодавцю до 18.02.2024. У відповідача було достатньо часу для погашення кредиту до початку виникнення судового спору та врегулювання цього питання мирним шляхом. Позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду було подано 14.02.2025.
Надання представником відповідача актового запису про народження №2397 своєї доньки ОСОБА_2 не є достатнім доказом для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.
Оскільки відповідач не надав достатніх доказів для встановлення наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення, то суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяви про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 259-261, 352-354, 435 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стельмах Юрія Миколайовича про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Суддя К. М. Ушакова