Справа № 525/1396/24
Провадження №2/525/86/2025 Р І Ш Е Н Н Я
04.08.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судового засідання Корж Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Костенко Олена Олексіївна, до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно підтверджується випискою з погосподарської книги виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області. Будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці. З метою оформлення своїх прав у порядку установленому чинним законодавством він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області для здійснення реєстрації права власності на майно, проте йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації, у зв'язку з тим, що подані документи не дають змоги установити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку. Оскільки позивач позбавлений можливості в інший спосіб оформити належні йому права, він вимушений звертатися до суду з даним позовом.
Позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
11.11.2024 судом було відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.12.2024, сторонам роз'яснено порядок та строки подання заяв по суті справи.
10.01.2025 було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
У ході судового розгляду справи представник позивача адвокат Костенко О.О. заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
У судове засідання 04.08.2025 учасники судового розгляду не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Костенко О.О. подали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити ( а.с. 93, 116).
11.03.2025 від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач не заперечував проти задоволення позовний вимог, просив проводити розгляд справи без участі його представника ( а.с.61-62, 118).
Суд, вивчивши та проаналізувавши докази зібрані по справі, приходить до наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом установлено, що згідно виписки з погосподарської книги виданої Остап'ївським старостатом Решетилівської міської ради Полтавської області, у відповідності до записів у погосподарській книзі №11 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 01.01.1991 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 обліковується житловий будинок з господарськими будівлями. Житловий будинок розташований на не приватизованій земельній ділянці для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га ( а.с. 5). Аналогічна інформація міститься у копії погосподарської книги ( а.с. 69).
Наявність указаного житлового будинку, його технічний стан та вартість підтверджуються технічною документацією ПП ПБТІ «Інвентаризатор» та довідкою про оціночну вартість об'єкту нерухомості ( а.с. 6-10).
Згідно інформації ПП ПБТІ «Інвентаризатор» реєстрація права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами станом на лютий місяць 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилася ( а.с. 11).
Державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гоголівської селищної ради Полтавської області Хан Н.В. 04.10.2024 прийняла рішення №75388720 про відмову в проведенні реєстраційних дій, відповідно до якого відмовила у проведенні реєстраційних дій за заявою, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно ст. 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будинок розташований на території ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, але відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом ( а.с. 12).
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст. 392 ЦК України).
Як встановлено в судовому засіданні спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 був побудований в 1970 році та головою сім'ї відповідно до погосподарської книги був ОСОБА_1 , розташований на землях комунальної власності.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Частиною першою статті 86 ЦК УРСР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Згідно зі статтею 100 ЦК УРСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку (стаття 101 ЦК УРСР).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966, чинною на момент будівництва спірного будинку, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Відповідно до п. 6 Інструкції, не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.). Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.
Таким чином, на час будівництва спірного будинку, який побудований в сільському населеному пункті, реєстрація права власності не передбачалася.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Ураховуючи обставини установлені судом, оскільки позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, відповідач у справі визнав заявлені позовні вимоги, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 206, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: адвокат Костенко Олена Олексіївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1421 від 25.06.2014 видане Радою адвокатів Полтавської області;
відповідач: Решетилівська міська рада Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044065, адреса: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область.
Повний текст рішення суду складено 14.08.2025.
Суддя Я.В. Прасол