Справа № 753/2297/25
Номер провадження 2/373/1118/25
14 серпня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Керекези Я.І., за участю секретаря судових засідань Ткалі І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 753/2297/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року в розмірі 38500 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7700 грн 00 коп. та заборгованості по процентах в розмірі 30800 грн. 00 коп.. Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Посилається на те, що 29 червня 2023 року між сторонами по справі був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання надати грошові кошти в розмірі 7700 грн 00 коп. на строк 300 днів (базовий період - 14 днів) із сплатою зниженою відсоткової ставки - 2,50 % в день, стандартною ставкою - 3,00 % в день. Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови Кредитного договору належним чином не виконувалися. Адміністрацією позивача було прийнято рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання заборгованості за нарахованими процентами (37961 грн 00 коп.). Невиконання відповідачем умов Договору призвело до утворення заборгованості в розмірі 38500 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7700 грн 00 коп., заборгованості по процентах в розмірі 30800 грн. 00 коп.
11 липня 2025 року справа надійшла до суду із Бориспільського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.
Ухвалою від 14 липня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін по справі. (а.с. 114).
В судове засідання представник позивача не з'явилася. В матеріалах справи наявна заява директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с.86) про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином; відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відповідності до ст. ст. 280, 281 ЦПК України та вирішити її на підставі наявних доказів.
Судом встановлено наступне.
До позову представником позивача додано копію в паперовій формі Договору про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року ( а.с.17-29), на останньому аркуші якого зазначено, що Договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (номер пароля - А6748). Зі сторони Позикодавця Договір засвідчений директором Резуєвим Є.В. кваліфікованою електронною печаткою із позначенням часу.
Відповідно до положень п.2.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року Кредитодавець відкрив кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.
В матеріалах справи містяться також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CredіtKasa», затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 40-П від 15 червня 2023 року (а.с.30-44) та копія паспорта споживчого кредиту (а.с.45-48).
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1230-2960 від 29 червня 2023 року (а.с.65) та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LigPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року (а.с.52-64).
Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості по укладеному кредитному договору, відповідно до якого розмір загальної заборгованості відповідача становить 76461 грн 00 коп. (а.с.66-73).
Крім того, представником позивача до позову додано: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1230-2960 відповідно до Методики Національного банку України (а.с.49-51); Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджених наказом № 96-П від 26 грудня 2023 року (а.с.74-78); копії установчих та дозвільних на здійснення фінансової діяльності документів (а.с.79-81); копію довіреності на представника позивача (а.с.82).
Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого позивач повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 7700 грн 00 коп. на рахунок відповідача, на строк 300 днів (базовий період - 14 днів) із сплатою зниженою відсоткової ставки - 2,50 % в день, стандартною ставкою - 3,00 % в день.
З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А6748.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Як вбачається з Правил надання споживчих кредитів, з якими також ознайомився відповідач при укладенні договору, які підписані ним шляхом введення одноразового ідентифікатора «С8984», позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов'язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.
За результатами заповнення заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація банківської платіжної картки та або банківського рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, а заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначених під час укладення договору (п.4.7 Правил).
Відповідно до п 4.14 Правил, на підставі даних, зазначених в первинній заявці ІТС кредитодавця здійснює реєстрацію заявника на сайті та формує Особистий Кабінет.
Відповідно до п 5.1 Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту та відкриття відповідного рішення у Особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Відповідно до п. 5.2 Правил Заявник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора.
Згідно п 5.5 Правил у випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надіслання Оферти Заявнику Позичальнику, Оферта Кредитодавця втрачає чинність.
Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А6748» Договору про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання вимог Договору повинно було перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у п 4.1 Договору (7700 грн 00 коп.).
Відповідно до п.4.2 Договору дата надання/видачі Кредиту - 29 червня 2023 року.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦРК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Факт перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1230-2960 від 29 червня 2023 року (а.с.65) та листом АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LigPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року (а.с.52-64).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Відповідно до п.46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
В довідці про перерахування суми кредиту № 1230-2960 від 29 червня 2023 року (а.с.65) та копії витягу з реєстру АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів на певні рахунки (а.с.52-64) зазначено, що 29 червня 2023 року на рахунок НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 7700 грн 00 коп. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_1 є саме відповідач, цифри номера клієнта. даного рахунку не відкриті в повному обсязі, як належні відповідачу, в поданих представником доказах. Є незрозумілим походження даних документів, які за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. Адже первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.
Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 7700 грн 50 коп. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 . Вони не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу, оскільки видавник вказаної банківської картки НОМЕР_2 «КБ «Приватбанк» не підтвердив її належність саме відповідачу у справі - ОСОБА_1 .
Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 , як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів, лист АТ КБ «ПриватБанк» сам по собі не може підтверджувати переказ коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року.
Посилання позивача на наявність договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк» про надання послуг в системі LiqPay не може бути прийняте судом, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було.
Крім того, довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1230-2960 від 29 червня 2023 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.»
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування на рахунок саме відповідача коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 1230-2960 від 29 червня 2023 року.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407; код ЄДРПОУ 38548598;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в с.Дем'янці Бориспільського району Київської області; проживаючий по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Я. І. Керекеза