14 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/650/24
Провадження № 22-ц/820/1366/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» про стягнення заборгованості за договором оренди, за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року (суддя Гладій Л.М.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Антонінське» про стягнення заборгованості за договором оренди.
В обґрунтування позову зазначала, що 01 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Антонінське», правонаступником якого є ТОВ «Антонінське», укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала ПАТ «Антонінське» у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Терешківської сільської ради Хмельницької області, площею 4,52 га, кадастровий номер 6822788800:06:001:0019, терміном на 10 років.
За умовами договору, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 2197,86 грн, що на момент укладення договору становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за повний рік. Також передбачено щорічну сплату індексу інфляції та коефіцієнта індексації згідно норм чинного законодавства.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором і на момент звернення з позовом не виплатив позивачці орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 рік, а тому вважає, що у зв'язку з невиплатою орендної плати із відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором оренди з 2023 рік, з врахуванням індексів інфляції, коефіцієнту індексації та пені.
Враховуючи викладене вище, позивачка просила суд стягнути з ТОВ «Антонінське» на свою користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6822788800:06:001:0019, у розмірі 18539,99 грн.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 26.11.2024 замінено первісного відповідача ТОВ «Антонінське» належним відповідачем СТОВ «Довіра».
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю в сумі 9265,14 грн.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,24 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд неправомірно відхилив та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах ВС від 12.09.2023 у справі №387/800/21, від 20.11.2019 у справі №704/236/17, від 24.05.2023 у справі №542/51/22, від 06.10.2021 у справі №484/1399/19.
Вказує, що протягом дії договору оренди землі відповідачем повністю та цілком виконувалось та виконано зобов'язання з переплатою відповідно до зазначеного договору перед орендодавцем з врахуванням індексів інфляції та коефіцієнта індексації, згідно норм чинного законодавства.
Звертає увагу апеляційного суду, що відповідно до наданих розрахунків, переплата сплаченої орендної плати відповідно до договору оренди від 01.09.2013 з врахуванням податків становить 28514,81 грн.
Вказує, що сума коштів, яка сплачена відповідачем на користь позивачки у 2020-2022 роках в якості орендної плати за користування земельною ділянкою перевищує відповідний розмір, передбачений умовами укладеного договору, та повинен враховуватися сторонами при проведенні розрахунків в рахунок майбутніх платежів. Водночас, позивачка вказані кошти не повернула, як такі, що сплачені їй помилково без достатньої правової підстави.
Вважає, що дії позивачки, яка не зверталася до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справ свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через свого представника Андрійчук І.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що посилання СТОВ «Довіра» про виплату орендної плати достроково є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивачка є власницею земельної ділянки, площею 4,52 га, кадастровий номер 6822788800:06:001:0019, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Терешківської сільської ради Хмельницької області.
01 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Антонінське» був укладений договір оренди землі, згідно із яким ОСОБА_1 передала, а ПАТ «Антонінське» прийняло у строкове платне користування належну їй земельну ділянку, площею 4,52 га. За умовами договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,52 га, в тому числі рілля 4,52 га, кадастровий номер: 6822788800060019 (п. 2). Відповідно до п. 8, зазначений договір укладено на 10 років. (а.с. 6-7)
Пунктами 9-14 договору встановлено, що орендна плата складає 2 197,86 грн, що становить 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за повний рік, в наступних формах: натуральній, а саме, власною сільськогосподарською продукцією та/або відробітковій, а саме, шляхом надання сільськогосподарських послуг (при цьому сторони погодили, що найменування продукції, види послуг та їх ціни встановлюються орендарем та єдиними для всіх орендодавців), та/або в грошовій форм: шляхом видачі грошових коштів орендодавцю через касу орендаря або безготівковим зарахуванням коштів на поточн6ий рахунок орендодавця, відкритому в банку, із наданням реквізитів для здійснення такого зарахування за зверненням орендодавця.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щороку з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнта індексації згідно норм чинного законодавства.
Орендна плата вноситься у такі строки: до 01 лютого кожного року, за попередній рік;
При виплаті (внесенні) орендодавцю орендної плати орендарем проводиться утримання податку на доходи фізичних осіб з суми орендної плати.
Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладними, відомостями тощо).
Розмір орендної плати переглядається з періодичністю, погодженою сторонами, у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,005% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 45, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстровано 20 листопада 2013 року, номер запису про інше речове право: 3490058, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 01.09.2013 щодо сплати орендної плати за 2023 рік, та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою по договору оренди землі від 01 вересня 2013 року за 2023 рік.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 6 цього Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі.
За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Відповідно до положень абзаців 1 та 7 частини 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Суд першої інстанції правильно посилався на відсутність у договорі оренди землі положень щодо можливості виплати орендної плати наперед (авансом чи в рахунок платежів за майбутні періоди користування земельною ділянкою).
А тому, з урахуванням того, що відповідно до статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення є істотними (обов'язковими для включення) умовами договору, а також розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, беручи до уваги відсутність у договорах оренди землі від 01 вересня 2013 року положень про можливість виплати орендної плати наперед, неповідомлення відповідачем позивачу про виплату орендної плати наперед (переплата) за 2020-2023 роки при здійсненні виплат протягом періоду 2020-2023 роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що суми виплаченої відповідачем орендної плати за вказаний період понад передбачену в договорі суму є орендною платою за 2023 рік. А тому, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивачки.
Викладений висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 426/6529/20.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на безпідставність вимог про стягнення орендної плати за 2023 рік з огляду на переплату за 2020-2022 роки орендної плати та, як наслідок, відсутність заборгованості перед позивачкою з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, жодної письмової домовленості (додаткової угоди) про виплату орендної плати орендарем позивачці наперед (у рахунок майбутніх років користування земельною ділянкою або авансом) за діючим договорам оренди землі та додаткових угод до них сторонами оформлено не було. Також суду сторони не надали доказів узгодження між ними в позадоговірному листуванні чи в інший спосіб умов оплати орендної плати в більших розмірах, ніж передбачено діючим договором, із переплатами в рахунок майбутніх розрахункових періодів за користування земельними ділянками, які б, в силу вимог ст.207 ЦК України, можна було б розглядати в якості діючих положень договору. А тому, доводи апеляційної скарги до уваги не беруться як такі, що не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на численну практику Верховного Суду, оскільки обставини у вказаних скаржником справах та обставини у даній справі не є подібними. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності проведення судом першої інстанції розрахунків при визначенні загальної суми заборгованості за договором оренди землі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: Л.М. Грох
О.І. Талалай