13 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/22864/24
Провадження № 22-ц/820/1350/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Грох Л. М., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року (суддя Козак О. В., повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки і піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що від спільного проживання з відповідачкою мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року у справі № 686/3454/18 шлюб між ними розірвано. Син залишився проживати з батьком і він самостійно його утримує та займається вихованням. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року у справі № 686/7160/19 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто аліменти на утримання спільних дітей, у тому числі ОСОБА_3 . У зв'язку з невиконання відповідачкою рішення суду про стягнення аліментів рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року у справі № 686/17804/20 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів. З огляду на відсутність згоди матері на реєстрацію місця проживання сина разом з батьком рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року у справі № 686/21936/23 надано дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 без згоди матері за місцем реєстрації та проживання батька, з одночасним зняттям із попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини. Зазначеним судовим рішенням установлено, що з 12 лютого 2012 року ОСОБА_3 постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу, разом із батьком ОСОБА_1 , який здійснює утримання двох спільних дітей, у тому числі ОСОБА_3 . Відповідачка з сином не проживає та не бере участі у його вихованні. Метою звернення до суду з вказаним позовом є захист і реалізація законних прав та інтересів ОСОБА_3 і забезпечення можливості отримання соціальної допомоги та ОСОБА_1 як батька, уникнення суперечностей при визначенні відповідного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб, необхідність у наявності відповідного судового рішення про встановлення факту самостійного виховання дитини, яка передбачена додатком № 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Тому позивач просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року в позові відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, надання невірної правової оцінки доказам, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги усі судові рішення щодо вирішення спорів між сторонами та не звернув увагу на те, що відповідачка протягом тривалого часу проживає в Республіці Польща, систематично допускає заборгованість по сплаті аліментів, не дбає про дитину. Він самостійно виховує сина ОСОБА_4 та утримує його. У випадку призову батька на військову службу сина заберуть відповідні соціальні служби. Вважає, що суддя мала б заявити самовідвід у справі, так як їхні діти навчаються в одному навчальному закладі.
У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач не довів належними та допустимими доказами здійснення ним самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 .
У засіданні апеляційного суду позивач підтримав апеляційну скаргу.
Відповідачка та її представник подали заяву про розгляд справи без їх участі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2008 року) (а. с. 14, т. 1).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року у справі № 686/3454/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 15-16, т. 1).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2019 року у справі № 686/7160/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2019 року і до повноліття дітей (а. с. 17-18, т. 1).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року у справі № 686/17804/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20383,60 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з березня 2019 року по 10 липня 2020 року включно (а. с. 19-22, т. 1).
За змістом укладеного 27 грудня 2023 року договору про погашення заборгованості по сплаті аліментів сторони домовились про розстрочку сплати заборгованості по аліментах по утриманню спільних дітей, що стягуються з ОСОБА_2 та яка виникла станом на 27 грудня 2023 року. ОСОБА_2 зобов'язалась погасити заборгованість по сплаті аліментів, що виникла станом на 27 грудня 2023 року у строк до 15 січня 2024 року, та зобов'язалась в подальшому сплачувати аліменти, відповідно до рішення суду, брати участь у додаткових витратах на дітей (а. с. 27-28, т.1).
Відповідно до договору від 28 грудня 2023 року сторони внесли зміни до договору про погашення заборгованості по сплаті аліментів та домовились викласти пункт 2 у новій редакції, згідно з якою ОСОБА_2 зобов'язалась погасити заборгованість по сплаті аліментів, що виникла станом на 28 грудня 2023 року в розмірі 220000 грн, у строк до 15 січня 2024 року (а. с. 29, т. 1).
Згідно з довідкою Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 березня 2025 року про суму нарахованих та сплачених аліментів за виконавчим листом № 686/7160/19 від 28 травня 2019 року, виданим Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів згідно заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2023 року відсутня. Станом на 17 березня 2025 року заборгованість по сплаті аліментів складає 7012,50 грн (а. с. 228, т. 1).
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року у справі № 686/21936/23 надано дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди матері ОСОБА_2 за місцем реєстрації та проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 30-34, т. 1).
Згідно з листом Хмельницького ліцею № 15 ім. О. Співачука від 20 липня 2023 року ОСОБА_3 навчається в 9-Г класі ліцею. Мати ОСОБА_2 протягом останнього часу не цікавиться успіхами сина у навчанні, шкільними потребами, не відвідувала батьківські збори, не долучалася до шкільних заходів. Усі обов'язки щодо виховання сина здійснює батько (а. с. 35, т. 1).
Актом обстеження умов проживання від 21 вересня 2023 року за адресою АДРЕСА_2 підтверджено, що для проживання дитини створено умови, наявна окрема кімната, де є меблі, необхідне приладдя, одяг та взуття (а. с. 37-38, т. 1).
Відповідачка ОСОБА_2 проживає та працює оператором прального, прасувального устаткування та хімчистки текстильних виробів в Республіці Польща, що підтверджено довідкою про реєстрацію для тимчасового перебування від 27 січня 2025 року та трудовим договором від 30 вересня 2024 року (а. с. 97, 100-101, т. 1).
Здійснення відповідачкою грошових переказів на ім'я синів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в період з 2021 року по січень 2025 року підтверджується копіями грошових переказів (а. с. 112-149, т. 1).
Переписками в месенджерах підтверджено факт спілкування відповідачки з дітьми (а. с. 166-194, т. 1).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 липня 2024 року № 835 ОСОБА_1 повідомлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 було розглянуто його заяву та документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Протоколом від 02 липня 2024 року комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови - в матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, а саме рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини (а. с. 41, т. 1).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з таких підстав.
Установлено, що між сторонами існує спір щодо ухилення матері від участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1-4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У частині 4 статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини 1 стаття 164 СК України).
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Частиною 1 статті 152 СК України визначено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин 3 і 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
Установлено, що в жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав з підстав ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 . Справа №686/27797/24 перебуває в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Обставини, які підлягають доказуванню у вказаній справі не можуть встановлюватися в справі, що переглядається, з метою створення преюдиційних фактів, що матимуть значення для вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Колегія суддів вважає, що належним (ефективним) способом захисту прав позивача є вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав і такий спір між сторонами розглядається судом першої інстанції (справа №686/27797/24).
Обрання неналежного (неефективного) способу захисту порушеного права є підставою для відмови в позові.
Тому частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відмови в позові з підстав недоведеності позовних вимог.
На підставі частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді Л. М. Грох
І. В. П'єнта