14 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 669/1062/24
Провадження № 22-ц/820/1708/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представниці відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок і земельні ділянки. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка (сестра позивача), ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла позивачеві земельну ділянку на території Гвардійської сільської ради. У встановлений законом строк позивач не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого йому було відмовлено в оформленні спадкових прав. Позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він фактично знаходився на лікуванні з тяжко хворою дочкою та механічно прорахувався в термінах.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк, необхідний для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня вступу в законну силу рішення суду.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн 20 коп. судового збору.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини на незначний термін (менше одного місяця) у зв'язку із здійсненням догляду за дочкою - особою з інвалідністю І групи. Оскільки цей строк пропущено позивачем із поважних причин, то йому слід визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявність об'єктивних обставин, які унеможливили або ускладнили його своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а суд не дав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 .
30 травня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Семенівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області Ковалєвською Н.П. (зареєстровано в реєстрі за №9), яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2 .
18 лютого 2020 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений виконуючим обов'язки старости сіл Сьомаки, Буглаї, Дашківці, хутора Дашківського Старосинявського району Хмельницької області Попсуєм М.П. (зареєстровано в реєстрі за №2), яким земельну ділянку розміром 1,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, згідно державного акта серії ЯЗ №109472 від 27 квітня 2009 року, кадастровий номер 6825081500:05:022:0456, заповіла ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована одна по АДРЕСА_1 .
У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина на вказаний житловий будинок і п'ять земельних ділянок.
15 травня 2024 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Рогожиній Ю.М. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .
1 квітня 2025 року приватний нотаріус Рогожина Ю.М. видала ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якими відповідачка успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 6820387300:01:022:0077, 6820387300:01:002:0078, 6820387300:03:013:0042, 6820387300:04:001:0146.
Листом приватного нотаріуса Рогожиної Ю.М. від 17 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша статті 1233 ЦК України).
В силу частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як передбачено статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку.
Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо протягом указаного строку спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він є таким, що не прийняв її.
У разі пропущення спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини з поважних причин суд може визначити додатковий строк для її прийняття.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі №545/1231/23 зазначено, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2024 року у справі №706/275/22 виснував, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Отже при вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.
Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем матері ОСОБА_4 за заповітом.
На час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 не проживав разом із спадкодавцем, водночас у шестимісячний строк (до 20 вересня 2024 року) він не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Позивач пропустив указаний строк менше ніж на один місяць.
Як пояснив ОСОБА_1 , це сталося внаслідок фактичного здійснення ним догляду за тяжко хворою дочкою та неправильного підрахування ним кінцевого терміну закінчення строку для прийняття спадщини.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має повнолітню дочку ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 7, 8, 10, 11).
Водночас у матеріалах справи немає жодного доказу про здійснення ОСОБА_1 догляду за дочкою та перебування позивача на лікуванні з нею.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 10 березня 2025 року (а.с. 75) ОСОБА_5 стала проживати без реєстрації за адресою місця проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) лише з листопада 2024 року, тобто вже після спливу строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 не довів існування у нього перешкод для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 і виникнення цих перешкод із поважних причин, у зв'язку з чим його позов є необґрунтованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 своїх позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та не дав належної оцінки зібраним доказам, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
В позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В позові ОСОБА_1 відмовлено, внаслідок чого понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
Водночас ОСОБА_1 повинен відшкодувати ОСОБА_2 обґрунтовано понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453 грн 44 коп.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1 453 гривні 44 копійки судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Козак О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39