14 серпня 2025 року м.Суми
Справа №592/13302/24
Номер провадження 22-ц/816/822/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федірко Яни Сергіївни ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2024 року у складі судді Корольової Г.Ю. ухваленого в м. Суми, повне рішення складено 08 жовтня 2024 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Федірко Я.С., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 23 грудня 2006 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано постановою Сумського апеляційного суду від 23 травня 2023 року.
У період їх шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2023 року стягнуто з позивача аліменти на користь відповідачки на утримання сина у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24 квітня 2023 року.
Наразі їх спільний син проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що у дитини на даний час з матір'ю не такі близькі стосунки, постійно виникають непорозуміння, а тому ОСОБА_4 прийняв рішення проживати разом з батьком. Батько постійно піклується про дитину, бере участь у духовному та фізичному розвиткові, займається вихованням сина, забезпечує належним харчуванням, лікуванням, всебічним розвитком.
Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що стягуються на підставі судового наказу Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 травня 2023 року у справі 592/5175/23.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів.
Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що стягуються на підставі судового наказу Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.05.2023 року у справі 592/5175/23, з дня набрання законної сили рішенням суду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскільки зачіпаються права неповнолітнього, то доцільно до розгляду справи було б залучити Управління служби у справах дітей Сумської міської рали як третю особу. Саме акти про обстеження умов проживання дитини повинні слугувати ухваленню рішення, що сприяло б додержанню прав неповнолітньої дитини.
Вказує, що судом не взято до уваги її показання про те, що позивач на тривалі проміжки часу залишав дитину на самоті у зв'язку з відрядженнями за кордон, недостатньо цікавиться дитиною, не здійснює контролю за навчанням сина, не надає доступу дитині до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу та здоров'я.
Вподальшому надала додаткові пояснення та докази на підтвердження того, що починаючи з грудня 2024 року її неповнолітній син мешкає разом із нею у Німеччині .
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Федірко Я.С. подано до апеляційного суду додаткові пояснення, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу, в яких просила у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та ухвалено на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що з 23 грудня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано постановою Сумського апеляційного суду від 23 травня 2023 року (а.с. 6, 8-10).
Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24 квітня 2023 року.
Постановою старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 аліментів за вказаним судовим наказом.
Відповідно до акту про фактичне місце проживання від 14 липня 2024 року, складеного мешканцями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , який займається його вихованням, утриманням, навчанням та здоров'ям.
Допитаний судом першої інстанції син сторін ОСОБА_3 пояснив, що з батьком почав проживати з липня 2024 року, таке рішення він прийняв самостійно. З мамою у них не дуже гарні стосунки і наразі не хоче їх налагоджувати, йому неприємно з нею спілкуватись. Також зазначив, що мама не в повному обсязі надавала йому аліменти, які сплачував батько на його утримання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що син сторін ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні, а тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір , суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення стягнення аліментів з позивача на утримання дитини, оскільки остання проживає разом із батьком , а мати отримує аліменти на утримання сина, але фактично утриманням його не займається.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що неповнолітній син сторін, 2009 року народження зареєстрований разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_4 ( а.с.58). Після сварки з останньою у липні 2024 року перейшов мешкати до батька , але доказів на підтвердження того, що він повністю перебував на його утриманні в матеріалах справи відсутні.
З пояснень неповнолітнього сина сторін у судовому засіданні вбачається, що він визнав ту обставину, що мати віддає його аліменти отримувані від батька, але , як він вважав, не в повному обсязі .
В той же час, із платіжної квитанції виданої КПП СОР Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка від 20.09.2024 року вбачається, що відповідачкою було сплачено за послуги із встановлення брекетів ОСОБА_5 кошти в сумі 7030 грн50 коп( а.с.61) .
Акт про фактичне місце проживання складений 14 липня 2024 року мешканцями будинку АДРЕСА_5 про ніби-то фактичне місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із батьком та його дружиною ОСОБА_6 не є належним доказом у справі, оскільки дані особи не перевіряли умови проживання дитини і не є обізнаними про обставини життя сторін у справі.
Крім того, як вбачається з додаткових пояснень апелянта та дана обставина не спростовується позивачем син сторін з 24 жовтня 2024 року по 3 листопада 2024 року перебував разом із матір'ю закордоном , а потім 28 грудня 2024 року знову виїхав разом з нею до Німеччині де і перебуває на даний час.
Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що неповнолітній син сторін постійно проживає із позивачем у справі і останній повністю утримує сина, а тому і відсутні підстави для припинення сплати аліментів на дитину.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі п.п 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів .
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
РішенняКовпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2024 рокускасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 15 серпня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов