Справа № 686/22285/25
Провадження № 2-з/686/139/25
15 серпня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі судді Колієва С.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову,
встановив:
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ПП «Антиколекторське агентство «Остання спроба» в якому просили встановити постійний безоплатний сервітут щодо домогосподарства по АДРЕСА_1 власником якого є ПП «Антиколекторське агентство «Остання спроба» визнавши за ними право особистого користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та присадибною земельною ділянкою площею 900 кв.м кадастровий номер 6810100000:19:004:0061, на якій розташований вказаний будинок, зобов'язавши відповідача в особі його представників та керівництва не чинити перешкоди в користування домогосподаством та наявними в ньому комунальними послугами.
Разом з вказаним позовом позивачами подано заяву в якій останні просили забезпечити поданий ними позов шляхом заборони відповідачу та його представникам вчиняти будь-які дії по відключенню в будинку по АДРЕСА_1 від комунальних послуг електро- та газопостачання.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема, може бути арешт майна.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Як на підставу необхідності забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, позивачі по суті послалися, що таке забезпечення надасть гарантії можливості безперешкодного користування спірним майном.
Разом з цим суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які просять вжити позивачі по суті не пов'язані із предметом позовної вимоги (встановлення сервітут (права користування чужим майном)), та в матеріалах справи відсутні дані що невжиття таких заходів утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення поданого позову.
За таких обставин, позивачем не доведено існування очевидної загрози порушення його законних прав та інтересів у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим подана заява є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.А.Колієв