cправа №947/24145/25
провадження №1-кп/947/1080/25
15 серпня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025163480000253 від 18.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бараниківка Кремінського району Луганської області, громадянина України, працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_6 ,
1. У провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
2. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про примирення від 23.06.2025 року, яка була укладена в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 471 КПК України між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю його захисника ОСОБА_6 .
3. Відповідно до сформульованого обвинувачення, зазначеного сторонами в угоді про примирення, 18.04.2025 приблизно о 18:10 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували у прибудові квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , під час уживання алкогольних напоїв почався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 , на ґрунті раптово з'явившихся неприязних відносин, виник злочинний умисел спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
4. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_3 18.04.2025 приблизно о 18:15 год., більш точний час не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у прибудові квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, наніс потерпілому ОСОБА_5 кулаками обох рук та ногами численні удари в область обличчя останнього.
5. В результаті вказаних умисних противоправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_5 були спричинені наступні тілесні ушкодження:
6. - закритий перелом кісток носа з переходом на нижню стінку лівої лобної пазухи без зміщення кісткових уламків, закритий осколковий перелом лівої виличної дуги зі зміщенням кісткових уламків, які викликають тривалий розлад здоров'я строком понад трьох тижнів, та за цим критерієм відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
7. - закрита травма лівого ока у вигляді контузії очного яблука з крововиливом у склеру, гематома повік, забійна рана повік та шкіри в ділянці зовнішнього кута ока, закрита травма правого ока у вигляді - контузія очного яблука з субкон'юнктивальним крововиливом, гематома повік; забійна рана лівої щоки, які викликають розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні, та за цим критерієм відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
8. Відповідно до ч.1 ст.122 КК України, кримінальна відповідальність настає за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
9. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягало за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
10. Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України.
11. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення та приносить потерпілому щирі вибачення завдану моральну шкоду і доставлені клопоти своїми діями.
12. Сторони угоди вказують, що обвинуваченим ОСОБА_3 не завдано майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 , а потерпілий відмовляється в іншої компенсації моральної та матеріальної шкоди та погоджується на примирення.
13. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КК України, а саме у виді двох (2) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК Україні, від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
14. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому та потерпілому.
15. Після з'ясування думки учасників судового провадження, які не заперечували проти судового провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд, розглядаючи в порядку глави 35 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди, виходить з наступного.
16. Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
17. Потрепілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 , у судовому засіданні, просили затвердити укладену угоду про примирення, підтвердили згоду на призначення узгодженого покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
18. Прокурор та захисник, у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечували про затвердження угоди і призначення обвинуваченому узгодженого в угоді покарання.
19. Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ч.4 ст.12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.
20. Згідно ч.5 ст.469 КПК України, угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
21. Суд, шляхом проведення опитування учасників кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
22. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
23. Крім того, судом з'ясовано, що потерпілий ОСОБА_5 , цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.
24. Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, приймаючи до уваги позиції сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
25. За таких обставин, суд вважає доведеним під час судового розгляду, що ОСОБА_3 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягало за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
26. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
27. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
28. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе призначити узгоджені сторонами угоди про примирення вид та розмір покарання, а також, враховуючи молодий вік обвинуваченого, відсутність претензій з боку потерпілого та тяжких наслідків, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додатково обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
29. В той же час, в силу положень ч.3 ст.75 КК України, суд вважає, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом, а не сторонами угоди.
30. Враховуючи, що обвинувачений має судимість за особливо тяжкий злочин, та кримінальне правопорушення вчинив через дев'ять місяців після закінчення умовно - дострокового звільнення за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 27.07.2016 року, то суд вважає, що домірним буде встановити йому іспитовий строк у розмірі два (2) роки.
31. Окрім цього, на думку суду, визначені у ст.76 КК України обов'язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 цього Кодексу, не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК України, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.
32. Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі №189/1931/17.
33. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
34. Таким чином, арешт накладений на майно (речі) відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 23.04.2025 року (справа №947/14383/25, провадження №1-кс/947/5667/25) підлягає скасуванню.
35. Згідно з ч.1 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
36. Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено обвинуваченому ухвалою слідчого судді від 18.07.2025 року підлягає скасування.
37. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
38. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не заявлені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 та 475 КПК України, суд
1. Затвердити у кримінальному провадженні №12025163480000253 від 18.04.2025 року угоду про примирення від 23 червня 2025 року, укладену між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді двох (2) років позбавлення волі.
3. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - два (2) роки, який обчислюється з моменту проголошення цього вироку.
4. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов'язків:
4.1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
4.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
4.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4.4. виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
5. Речові докази: 1) змив речовини бурого кольору (паперовий конверт №1); змив речовини бурого кольору (паперовий конверт №2); зрізи нігтьових пластин з обох рук; змиви з обох рук - знищити; 2) три скляні чарки; чоловічу куртку, чорного кольору; фрагмент одіяла - повернути власнику; 3) штани чорного кольору із зображенням гербу України; футболку сірого кольору - повернути обвинуваченому;
6. Арешт накладений на майно та речі відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 23.04.2025 року (справа №947/14383/25, провадження №1-кс/947/5667/25), - скасувати.
7. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжений відповідно до ухвали слідчого судді від 18.07.2025 року - скасувати.
Обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнити з-під варти в залі судового засідання.
8. Цей вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч.3 ст.394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1