Справа № 585/1882/25
Номер провадження 2-а/585/31/25
13 серпня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,
секретаря судового засідання Салій О.І.,
представника позивача - Менько Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
20.05.2025 року на розгляд суду від ОСОБА_1 надійшов адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 190 від 13.03.2025 року винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12.03.2025 року відмовився від направлення на військову лікарську комісію, на яку направлявся згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 для встановлення ступеню придатності до військової служби та вирішення питання мобілізації під час дії воєнного стану, тим самим порушив ЗУ про мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАп в особливий період. З даною постановою він категорично не погоджується, вона є незаконною та необґрунтованою. Він не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_3 направлення (повістки) на проходження медичного огляду та не відмовлявся від проходження ВЛК. В березні 2025 року він проходив лікування. Під час спілкування з працівниками ТЦК він неодноразово наголошував, що не відмовляється пройти медичну комісію, однак просив посадових осіб ТЦК дотримуватися процедури, але йому було повідомлено що він є порушником. В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено ні дати винесення, ні номери направлення ( повістки) згідно якого він нібито відмовився від проходження медичного огляду, оскільки на момент складання постанови такого не існувало. Дане направлення також не додано до оскаржуваної постанови. Відповідачем не доведено факту вручення повістки та відмови від її отримання, які повинні бути зафіксовані. Він не отримував від ТЦК повідомлення про дату та час розгляду справи, його було позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Тому просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк для звернення до суду з даним позовом. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП № 190 від 13.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 відносно нього, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
03.06.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили залишити без розгляду позов ОСОБА_1 у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду, посилаючись на те, що під час складання протоколу № 190 АП-2025 ОСОБА_1 від надання будь-яких пояснень, підпису протоколу та отримання повідомлення про розгляд адміністративної справи відмовився. Протокол відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. 13.03.2025 року відбувся розгляд матеріалів адміністративного провадження та прийнято рішення, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Після закінчення розгляду було відправлено копію постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання. ІНФОРМАЦІЯ_5 було вжито усіх передбачених законом заходів повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення. Посилання позивача на обізнаність із наявністю оскаржуваної постанови з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження лише 09.05.2025, зважаючи на наявність відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення і призначений розгляд справи на 13.03.2025, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли той почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Позивачем не обґрунтовано і не надано доказів на підтвердження неможливості отримання копії оскаржуваної постанови раніше, не зазначено про дії, які ним вживалися для її отримання до 09.05.2025, зважаючи на обізнаність про наявність провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього. Відтак, наведені підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об'єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.03.2025 № 190 АП-2025, в частині виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду, були вчинені з порушенням вимоги «не зволікаючи та без невиправданих затримок». Таким чином, станом на час звернення (18.05.2025) до Роменського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 13.03.2025 № 190 сплинув встановлений законодавством процесуальний строк (строк позовної давності), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року відкрито провадження по справі, з призначенням розгляду по суті.
19.06.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дане клопотання судом було задоволено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити. В додаткових поясненнях, які надішли від представника позивача 11.08.2025 року зазначено, що відповідачем не надано доказів дотримання ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідної процедури та етапності. Зокрема, не надано доказів виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 12.03.2025 року шляхом вручення (надсилання) повістки, видачі 12.03.2025 року направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, його видачі позивачу під особистий підпис та доведення позивачу під особистий підпис вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строку завершення медичного огляду. Відповідач не надав суду ні протокол, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, ні акту про відмову від проходження медичного огляду, ні будь-яких інших доказів про направлення на ВЛК з дотриманням встановленої процедури, про встановлений строк завершення медичного огляду та про відмову позивача від проходження ВЛК у встановлений строк. Протоколу про адміністративне правопорушення позивачем матеріали справи не містять, як і доказів того, що позивач не з'явився без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу чи розгляду справи про адміністративне правопорушення, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, а також наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання позивачем виклику для складання протоколу про адміністративне правопорушення та для розгляду справи, або ж про відмову від отримання копії протоколу чи копії оскаржуваної постанови. Надане відповідачем повідомлення без номера та дати про розгляд 13.03.2025 року справи про адміністративне правопорушення не є належним доказом сповіщення про такий розгляд, оскільки відповідачем не наданого жодного доказу щодо того, що воно позивачем отримано, або ж що він відмовився від його отримання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення вчинено 12.03.2025 року, а оскаржувана постанова винесена наступного дня 13.03.2025 року, тобто без дотримання відповідачем обов'язку повідомити позивача про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було винесено постанову № 190 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 в період дії воєнного стану та загальної мобілізації є військовозобов'язаним згідно абз.4 п.1 в Додатку 2 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, яким передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних ( міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до районних ( міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчанні ( перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів. В порушення вимог Законодавства ОСОБА_1 12.02.2025 року відмовився від направлення на військову лікарську комісію, на яку направлявся згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , для встановлення ступеня придатності до військової служби та вирішення питання мобілізації під час дії воєнного стану, тим самим порушив законодавство України про мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, в особливий період (а.с.9).
Постановою старшого державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цупро І.П. від 02.05.2025 року ВП № 77957791 , про відкриття виконавчого провадження, було відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 190 виданого 13.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 грн. (а.с.14).
Згідно журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_5 в графі з/п № під № 908 мається запис ОСОБА_1 . В графі «підпис про отримання направлення на ВЛК» мається підпис ОСОБА_1 (а.с.51).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту скоєння особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі № 607/7987/17.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 порушив пп4 п.1 в Додатку 2 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 ( Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) та азб. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП.
Оцінюючи правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд наголошує, що формулюванняв ньому суті адміністративного правопорушення повинно містити конкретне визначення складу діяння, оскільки лише чітке формулювання суті адміністративного правопорушення може дати можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, зрозуміти на чому ґрунтуються твердження уповноваженого суб'єкта владних повноважень про наявність у її діянні складу конкретного правопорушення. Інакший, формальний виклад сутності адміністративного правопорушення унеможливлює розуміння суті правопретензії з боку держави, що своєю чергою порушує принцип рівності та змагальності сторін і право особи на захист.
Тобто відсутність чіткого формулювання суті адміністративного правопорушення істотно впливає на право особи мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини притягнення до адміністративної відповідальності для реалізації свого права на захист та підготовку до нього. Таке право гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Диспозиція частини третьої статті 210- 1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізаціюв особливий період.
Тобто зазначена норма є бланкетною та відсилає до нормативно правових актів, що визначають порядок здійснення мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті закону про адміністративну відповідальність і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення адміністративно-деліктним законом діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-делікту норму більш конкретним змістом.
В той же час, у осаржуваній постанові не викладена суть адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які автор протоколу вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, у тому числі на 90 діб Указом Президента України № 27/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України № 4221 IX від 15.01.2025.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102 IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
А тому притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що свідчить про прийняття оскаржуваної постанови уповноваженим суб'єктом владних повноважень.
Пунктом третім частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на громадян України покладено обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 04.03.2025).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце,зазначені в повістці, длявзяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки),проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
- взяття на військовий облік;
- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до абзацу 2 пункту 69 Порядку №560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебуваютьна військовомуобліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули дотериторіальних центрівкомплектування тасоціальної підтримкидля уточненнясвоїх обліковихданих (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бутинаправлені намедичний оглядшляхом врученняїм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Положеннями пункту 74 Порядку № 560 передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
Додатком 11 Порядку № 560 визначено форму направлення, для встановлення придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби за станом здоров'я, у певному медичному закладі, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує:
- формування повістки про виклик військовозобов'язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі;
- видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560;
- реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560.
Доказів видачі ОСОБА_1 повістки про виклик на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду матеріали справи не містять та відповідачем не надано під час розгляду справи.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту відмови позивача від проходження ВЛК за направленням, не надано акту, який мало бути складено у разі відмови ОСОБА_1 від проходження вище вказаної комісії.
Відповідачем також не надано суду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 не дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та встановленого порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, його виклик на відповідний огляд мав бути здійснений повісткою із зазначенням часу та дати проходження ВЛК, чого відповідачем зроблено не було.
Крім того, позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому його права, зокрема, на безпосередню участь у такому розгляді справи та надання заперечень по суті справи, були порушені, що є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності позивача.
При цьому суд приймає до уваги позиції Верховного Суду, відповідно до яких обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за 3 дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа (у даному випадку ТЦК).
Це постанови Верховного Суду по справах № 676/752/17, № 489/1004/17, № 308/12552/16-а, № 482/9/17, № 205/7145/16, 465/5145/17-а де йдеться про наступне:
«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема,передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Повідомлення про розгляд адміністративної справи не є належним доказом сповіщення про такий розгляд, оскільки відповідачем не надано жодного доказу що воно позивачем отримано, або ж він відмовився від його отримання.
Тобто, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомлено позивача про час та місце розгляду справи відносно нього 13 березня 2025 року, чим позбавлено позивача права на захист. Відповідачем не враховано жодних з обставин, визначених статтею 280 КУпАП, які необхідно врахувати під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог абз 4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за обставин, що викладених в оскаржуваній постанові представником відповідача до суду не надано. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили б про вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова складена з порушенням норм КУпАП та підлягає скасуванню, тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно положень ст. 289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 120/5780/20-а висловив правову позицію про те, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до положень п. 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 у разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Всупереч вимогам наведеної норми відповідачем не надано доказів направлення у встановленому законом порядку копії оскаржуваної постанови, відтак, не підтверджено належними доказами дати отримання позивачем направленої постанови. Тому суд при вирішенні питання про поновлення строків виходить з того, що ОСОБА_1 стало відомо про оскаржувану постанову 09.05.2025 року, після її отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Вказане твердження відповідач не спростував. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся направив позов до суду 19.05.2025 - у десятиденний строк з дня коли йому стало відомо про наявність постанови. Тому наявні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом щодо оскарження постанови Постанову № 190 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 17000 грн. за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав у судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 286, 243,250 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для подачі адміністративного позову про оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 від 13 березня 2025 року № 190.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення № 190 від 13.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ