Справа № 496/2328/23
Провадження № 2/496/1249/25
04 червня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Дягилева В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору позики, зобов'язання зробити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту,-
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача АТ «Кредобанк», в якому просила суд визнати не дійсним Договір позики укладений між нею та відповідачем, зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту, виключивши списання процентів за користування кредитом (готівкові операції).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого нею було отримано позику. Фінансову послугу надано шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Ознайомившись зі змістом договору, вона вважає, що укладений договір є недійсним, з наступних підстав, а саме: що відповідачем було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи, проте, як зазначає позивач, що нею не було підписано зазначений договір. Відповідачем не було повідомлено позивачу письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що їй як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. При прийнятті пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, укладений між позивачкою та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Також в своєму позові, позивач зазначає, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений між позивачкою та відповідачем містить ознаки Кредитного договору, в якому не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Так на думку позивачки її було введено в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов'язання. Позивачці було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилась на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачці запропонували укласти договір фактично відомих лише відповідачу умовах, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надавши до суду заяву, в якій просила про розгляд справи без її участі, за наявними в матеріалах справи матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, подала до суду письмові пояснення на позовну заяву та просила провести розгляд справи без її участі, в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги представник відповідача мотивувала тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, відсутність предмету спору, відсутність доказів на обґрунтування позовної заяви. Позивачкою висунуто дві вимоги щодо кредитного договору, які є взаємовиключними - визнати договір недійсним та зобов'язати банк зробити перерахунок заборгованості. Однак ні в тексті позовної заяви, ні в додатках до позовної заяви, відсутні документи, які оскаржуються позивачкою. На підтвердження спростування доводів позивачки про електронну форму укладання кредитного договору, представник відповідача надає копію кредитного договору, анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, які містять особистий підпис позивачки та підтверджують те, що позивачці було надано усю інформацію, передбачену Законом України «Про споживче кредитування».
Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ст. 12 ЦК України).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
Ст.ст. 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятоїстатті 13 цього Кодексу.
Відповідно до позовних вимог, позивачка просить суд ухвалити рішення про визнання договору, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 недійсним.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Кредобанк», на підставі Анкети-заяви № CL-248484 від 24.12.2019 року, власноручно підписаної позивачкою, 24 грудня 2019 року укладено кредитний договір № CL-248484 та позивачку ознайомлено з графіком платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту.
Анкета-заява № CL-248484 від 24.12.2019 року, Кредитний договір № CL-248484 від 24.12.2019 року, графік платежів за кредитним договором та паспорт споживчого кредиту. власноручно підписані позивачкою.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналізуючи положення чинного законодавства та подані докази, суд встановив, що Кредитний договір № CL-248484 від 24.12.2019 року укладено від імені АТ «Кредобанк» уповноваженими на те особами. Правочин вчинено у передбаченій законом письмовій формі. Зміст договору не суперечить нормам законодавства, чинним на момент його укладення, та містить усі істотні умови, передбачені для договорів цього виду. Умови були погоджені сторонами, що підтверджується підписанням договору та його подальшим виконанням. Таким чином, волевиявлення сторін на укладення договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
Суд критично оцінює твердження позивачки про те, що кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки з наданих представником відповідача доказів вбачається, що Кредитний договір № CL-248484 від 24.12.2019 року було укладено саме у письмовій формі.
Доводи позивачки з цього приводу, суд розцінює як прояв небажання виконувати взяті на себе договірні зобов'язання та як обраний нею спосіб захисту власних інтересів.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства чи про їх несправедливість, а доводи позивачки зводяться лише до небажання виконувати умови укладеного кредитного договору, та інших доказів його невідповідності вимогам закону позивачкою не надано, позивачкою також не конкретизовано, який саме кредитний договір вона просить визнати недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11-16, 202, 203, 215, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 274-279, 352, 354-355, 356 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору позики, зобов'язання зробити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст рішення складено 04.06.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра