Справа № 950/1718/25
2/950/633/25
08 серпня 2025 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
з частю секретаря - Гладкової С.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,
До Лебединського районного суду Сумської області надійшла вищевказана позовна заява, представник позивача обгрунтовує вимоги тим, що 24 березня 2025 року Лебединським районним судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина - ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20.03.2025 року. Представник позивача зазначає, що з позивача на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 12.09.2016 року стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Представник позивача зазначає, що позивачці був відомий факт того, що з ОСОБА_3 вже стягуються аліменти на дитину від попереднього шлюбу, однак вона про це не повідомила. Тому представник позивача просить суд ухвалити рішення яким змінити розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини на 1/6 частину від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що з позивача на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 12.09.2016 року стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, однак позивачем подано позову про зменшення розміру аліментів, що стягуються. Представник зазначила, що на її думку, суд в м. Полтава, що розглядає справу, ухвале рішення на користь позивча.
Представник відповідачки в судовому засіданні з обставинами та аргументами, котрі наводяться у позовній заяві не погоджується. Вона та відповідачка вважають позов необгрунтованими та безпідставним, обставини викладені у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому 11 серпня 2018 року виконавчим комітетом Часовоярської міської ради Бахмутського району Донецької області шлюбі.
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданим Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 10 вересня 2019 року, актовий запис про народження № 504.
Син сторін - ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю віком до 18 років, що підтверджується медичним висновком № 1 від 07.01.2025 року.
Позивач ОСОБА_3 - військовослужбовець ЗСУ перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 з 11 травня 2024 року по теперішній час, що стверджено копією довідки № 3073 від 28.03.2025 року. Займає посаду старшого водія. Загальна сума доходу за період з 10.05.24 по 30.04.25 за винятком аліментів становить один мільйон двісті тридцять тисяч триста п'ятнадцять гривень 89 коп., що стверджено копією довідки про доходи від 15.05.25 року № 200/468, що видана ВЧ НОМЕР_2 . Аліменти стягуються на підставі ВП № 52473871 від 27.06.2024 р. Станом на 01.04.2025 р. заборгованість по аліментах відсутня.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України всі діти є рівними. Згідно Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» батьки також зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати дитину її гідність, готувати її до самостійного життя та праці.
Позов заявлений лише до ОСОБА_4 та предметом спору є зменшення аліментів лише на одного сина - ОСОБА_5 , однак позивач зазначає, що в нього є ще дитина, а саме - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , що видане Благодатненською сільською радою Валківського району Харківської області. На утримання якого, відповідно до рішення Валківського районного суду Харківської області у справі № 615/917/16-ц від 12.04.2016 року стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 .
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Така ж позиція викладена і в Положенні ч. 2 ст. 27 Конвенції «Про права дитини», які ратифіковані Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91 р., відповідно до якої батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на . трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, зазначена норма покладає обов'язок, щодо утримання дитини не тільки на матір, а й на батька дитини. У зв'язку з цим мати і батько мають спільний обов'язок щодо утримання спільної дитини.
Син сторін - ОСОБА_8 є дитиною з інвалідністю потребує постійного догляду, потребує постійної реабілітації, лікування.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Саме таким чином Лебединським районним судом стягнуто аліменти із позивача.
Відповідно до позовної заяви позивач зазначає одну підставу на зменшення розміру стягуваних аліментів, а саме:
- наявність у другому шлюбі дитини - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утриманні якої стягнуті відповідно до рішення Валківського районного суду Харківської області у справі № 615/917/16-ц від 12.04.2016 року.
Зазначена підстава виникла ще у 2016 році, отже існувала на момент вирішення судом питання про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Але аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Щодо аналізу норм права проведених у позовній заяві адвокатом позивача, щодо рівності прав дітей та доцільності зменшення розміру стягуваних на утримання лише однієї дитини із зазначенням висновку - відповідатиме інтересам дитини та забезпечить належний рівень життя суд категоричноне погоджується, оскільки права дітей є рівними, обмеження одного сина позивача не може відповідати його інтересам.
Та відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що він надає фінансову допомогу матері - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є пенсіонеркою, оскільки вказані доводи нічім не підтверджені.
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 наявність дитини та матері, на користь яких за рішеннями судів стягуються аліменти на їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Оскільки ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (НІЖТ V. І ККАІІЧТ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
Враховуючи наведене вище, суд доходить до переконання про відсутність достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-5,12-13,76-83,223,258-259,263-265,268,280-282,352,354 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, що стягуються за наказом Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на утримання сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Роман БАКЛАНОВ