Справа № 448/489/25
Провадження № 2/496/2251/25
12 серпня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Шаньшиної М.В.
за участю:
секретаря - Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача, про закриття провадження у справі у справі за позовною заявою АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 10.04.2025 року матеріали цивільної справи за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено на розгляд до Біляївського районного суду Одеської області за підсудністю. Провадження по справі не відкривалось.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу №448/489/25, передано судді Біляївського районного суду Одеської області Шаньшиній М.В.
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитними договорами у сумі 85 385,55 гривень та судові витрати по справі.
30.05.2025 року провадження по справі було відкрито та призначеного судове засідання на 12.08.2025 року на 09:30 год.
На адресу суду, через систему документообігу «Електронний суд», 09.07.2025 року надійшла заява від представника позивача, про закриття провадження та повернення судового збору позивачу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 10.04.2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13.05.2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09.09.2020 року у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 07.02.2024 року по справі № 204/3106/22.
Тобто, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Так, позивач, в особі представника, просить закрити провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а саме через відсутність предмету спору.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать, що з позовом АТ КБ «Приват Банк» звернулося 26.03.2025 року та на момент звернення до суду з позовом спір існував, зі змісту заяви про закриття провадження вбачається, що сторонами досягнуто згоди станом на 08.07.2025 року, що виключає застосування судом механізму закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.
З вищевказаної заяви вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову, унаслідок його задоволення відповідачем після пред'явлення позову, наслідком якої є відшкодування відповідачем понесених витрат позивачем.
Приймаючи до уваги зміст заяви представника позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги саме внаслідок обставин, що призвели до зникнення предмета спору та стадії судового розгляду.
Позивач просить при закритті провадження по справі вирішити питання про повернення судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи викладене, та те, що підстав для не прийняття заяви про закриття провадження по справі судом не встановлено, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням вимог чинного законодавства, що регулює сплату та повернення судового збору, а також закриття провадження у справі, суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 гривні повинен бути повернутий в розмірі 50% від сплаченого судового збору, а вимоги про повернення судового збору - задоволені.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи викладене, та те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань, суд вважає, за необхідне відмовити представнику позивача в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду та задовольнити заяву представника позивача про закриття провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 133, 142, 200, 206, 255, 256 ЦПК України, суд,
Заяву представника акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», про закриття провадження у цивільній справі за позовом позовною заявою АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Закрити провадження у справі за цивільним позовом позовною заявою АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зобов'язатиГоловне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, місцезнаходження: м. Одеса вул. Садова, 1-А, код ЄДРПОУ 37607526, повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: індекс 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, з Державного бюджету України суму внесеного судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), згідно платіжного доручення № BOJ61B48V9 від 11.03.2025 року.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя М.В. Шаньшина