Справа № 591/9115/25 Провадження № 2-о/591/160/25
про залишення без руху
14 серпня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми, суддя Косар А. І.
розглянула матеріали заяви
Заявник:
ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2
представник заявника:
адвокат Мовчан Роман Анатолійович, адреса для листування:вул. ЗСУ, 5/215, м. Суми,40033
Заінтересована особа:
Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Адреса управління: 40004, м. Суми, вул. Британська (колишня Горького), 21 Електронна адреса:cnap@smr.gov.ua; cnap.smr@gmail.com
про встановлення факту належності правовстановлюючого документа
та установила:
У серпні 2025 року заявник подав до Зарічного районного суду м. Суми заяву у порядку окремого провадження про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, якою просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 Договору купівлі - продажу квартири від 17 серпня 1999 р, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бойко Л. М., в якому вказано ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області 22 серпня 2001 р., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Ознайомившись з цією заявою, суддя доходить висновку, що заява не може бути прийнята загальним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини дев'ятої статті 10 та частини третьої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/ встановлено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Тому, до заяв окремого провадження застосовуються загальні положення щодо позовних заяв.
ідповідно до пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року cправа № 560/17953/21 (п.104) визначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 295 ЦПК, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Заявник просить встановити факт належності йому правовстановлюючого документу Договору купівлі - продажу квартири від 17 серпня 1999 р.
Разом з тим, до заяви не долучено доказів на підтвердження того, що, зокрема, заінтересована особа - Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» не визнає належность правовстановлюючого документу Договору купівлі - продажу квартири від 17 серпня 1999 р. заявнику.
До участі у справі не залучено як заінтересованих осіб, зокрема органи, які вимагають встановлення юридичного факту у судовому порядку.
Згідно з частиною одинадцятою статті 187 ЦПК суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи, що у заяві не визначено належний склад заінтересованих осіб, а викладені у заяві обставини є неповними, та підлягають уточненню, заяву слід залишити без руху відповідно до частини першої статті 185 ЦПК та надати заявнику строк для усунення цих недоліківшляхом приведення заяви у відповідність до вимог цивільного процесуального законодавства України, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання ухвали в зазначений судом строк заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.
Суд зазначає, що одночасно представник заявника подав до суду клопотання про звільнення заявника ОСОБА_1 а від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що заявник має тяжке матеріальне становище.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача - фізичну особу за попередній календарний рік, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу такого позивача.
В цій справі заявник діє через представника адвоката Мовчана Р. А. на підставі Ордера серії АО № 1186768 від 07.08.2025 і у заяві порушується питання, що докази витрат на правову допомогу будутьгнадані у відповідності до статті 141 ч. 8 ЦПК протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Разом з цим, доводи заявника що він має тяжке матеріальне становище матеріалами клопотання не підтверджено.
Таким чином, подане клопотання про звільнення заявника ОСОБА_1 а від сплати судового збору не відповідає вимогам статті 183 ЦПК, тому суд повертає заявнику без розгляду.
У заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу заявник також посилається на наявність свідків у справі, проте клопотання таке у матеріалах справи відсутнє.
Клопотання про виклик свідків оформляється окремим документом та подається до суду у відповідності до вимог статті 183 ЦПК.
За правилами статті 353 ЦПК, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню окремо від рішення не підлягає.
Керуючись ст.183, 185, 294, 315, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
Постановив:
Повернутиє заявнику ОСОБА_1 клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке підписав представник адвокат Мовчан Роман Анатолійович, без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.
Запропонувати заявнику усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали шляхом приведення заяви у відповідність до вимог цивільного процесуального кодексу України, подавши до суду заяву з уточненим складом заінтересованих осіб з урахуванням мети встановлення юридичного факту, з зазначенням доказів, що підтверджують такий факт.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Суддя А. І. Косар