Справа № 591/6938/25
Провадження № 2-а/591/403/25
15 серпня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого в особі судді - Клименко А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд скасувати постанову № Х06/25-55 від 14 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (Сімнадцяти тисяч ) гривень 00 коп., провадження у справі закрити. Позовна заява мотивована тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою та остання винесена з грубим порушенням процесуальних вимог, а тому просить суд скасувати постанову.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданому відзиві зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 має повний вік - 45 років, відноситься до категорії військовозобов'язаних громадян України, за якою і перебуває на відповідному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; не виконав обов'язку щодо уточнення персональних даних у встановлений термін. Факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного проступку, пов'язаного з не уточненням персональних даних, безапеляційно підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення від 04.06.2025 № Х 06/25-55; 2) витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (де в розділ «Контактні дані та коментарі» вноситься відповідна інформація та спосіб уточнення, у випадку його здійснення; даний розділ облікової кратки не містить відомостей про уточнення позивачем персональних даних). Щодо ідентифікації особи, - особу правопорушника було встановлено і підтверджено у визначеному законом порядку, заявлені аргументи для скасування оскаржуваної постанови є безпідставними. Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.06.2025 № Х 06/25-55 відносно ОСОБА_3 винесена у межах повноважень, за результатом повного, об'єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 не скористався своїм правом та у встановлений в ухвалі строк відзив на позов не надав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 14 червня 2025 року № Х06/25-55 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.. В постанові зазначено, що 04.06.2025 о 14 год. 38 хв. ОСОБА_3 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені ст. 7 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервиста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи знаходження, чим порушив вимоги абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частиною 1 ст.210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 ст.210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливий період, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що як у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.06.2025 так і в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі № Х06/25-55 від 14.06.2025 анкетні дані особи відносно якої складено процесуальні документи, зазначено, як « ОСОБА_3 ».
Протокол про адміністративне правопорушення було складено з посиланням на встановлення особи через додаток «Дія», саме в якому особа відображається як: « ОСОБА_1 » (без по батькові).
Приєднані позивачем до матеріалів позовної заяви копію паспорта України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та скріншот з електронного документу "Дія", який саме було надано представникам ТЦК та СП для складання протоколу та підтвердження анкетних даних свідчить, що особа ідентифікуюся як: « ОСОБА_1 » (без по батькові).
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено особу як « ОСОБА_3 », по батькові якого не фігурує в жодному офіційному документі наданого позивачем, включно з паспортом та РНОКПП.
Відповідність анкетних даних особи є критичною умовою для притягнення до адміністративної відповідальності. По батькові " ОСОБА_4 " додано безпідставно, оскільки в жодному офіційному документі таке по батькові не значиться.
Представник відповідача у своєму відзиві підтвердив, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), ОСОБА_2 , 1980 року народження, перебуває на обліку військовозобов'язаних громадян України в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Водночас у відзиві не міститься інформації щодо перебування на обліку особи з повним ПІБ - ОСОБА_3 . Разом із тим, у якості доказу було надано облікову картку саме на ОСОБА_3 , що свідчить про невідповідність між зазначеними у відзиві даними та наданим доказом.
До протоколу в якості доказів було долучено облікову картку військовозобов'язаного, оформлену на ОСОБА_3 , що не відповідає даним, які надавав сам ОСОБА_1 під час встановлення особи через застосунок «Дія», а отже суперечить інформації з реєстру та додатку «Дія», що створює юридичну невизначеність щодо ідентичності особи, яка підлягає адміністративній відповідальності.
Незважаючи на наявність зазначеного додатку як офіційного цифрового документа, працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 не здійснили належної перевірки достовірності даних особи через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), а також не ідентифікували особу належним чином перед складанням відповідного протоколу.
Для настання адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретну особу, яка не оновила персональні дані у визначений строк, що не було зроблено належним чином через відсутність належної ідентифікації особи. Таким чином, у матеріалах справи відсутні беззаперечні фактичні дані, що підтверджують склад правопорушення у діях конкретної фізичної особи.
Отже, допущено серйозні порушення ідентифікації особи, що унеможливлює точне встановлення, хто саме не виконав обов'язок з оновлення персональних даних - «Тібуа Коба» чи сумнівна особа « ОСОБА_3 ».
Зазначені обставини свідчать про істотне порушення процедури встановлення особи та неналежне оформлення матеріалів, що, у свою чергу, впливає на допустимість і достовірність доказів, долучених до адміністративної справи.
Невідповідність ідентифікаційних даних особи в доказах і твердженнях може свідчити про неналежність доказу або його недостатню достовірність у контексті вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якою обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 73 КАС, належними доказами є ті, що містять інформацію щодо предмета доказування. У даному випадку облікова картка з іншим ім'ям ( ОСОБА_3 ) не підтверджує твердження представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 про облік особи, зазначеної лише як " ОСОБА_2 " у реєстрі.
Подання відповідачем у відзиві інформації про перебування на обліку особи за ініціалами ( ОСОБА_2 ) без підтвердження, що йдеться саме про ОСОБА_3 , за наявності документа з повним іменем, свідчить про недостатню точність та достовірність доказу, що є підставою для його відхилення судом як неналежного або недопустимого доказу відповідно до ст. 73 та 77 КАС України.
Відповідно до ст. 256 КУпАП: «У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: … прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), місце проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності…».
Незважаючи на те, що особа була ідентифікована на підставі електронного паспорта в застосунку "Дія", відповідні дані при розгляді справи не були враховані належним чином. Зокрема, під час розгляду справи начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 не перевірив відповідність анкетних даних із "Дії" та паспорта фактично зазначеним у протоколі.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення процедури встановлення особи та неправильне зазначення анкетних даних створює юридичну невизначеність, що є несумісним з принципом верховенства права (стаття 8 Конституції України, практика ЄСПЛ у справах "Щокін проти України", "Сіромахін проти Росії").
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для вірного вирішення справи.
Крім того, ст. 283 КпАП України встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити в тому числі відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених при розгляді справи: місце, суть та обставини правопорушення.
У вказаній постанові, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в порушення зазначених вимог не зазначені всі обставини, які підлягають з'ясування при притягнені особи до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також неправильно зазначені анкетні дані правопорушника, а саме прізвище, ім'я та по батькові вказане як ОСОБА_3 замість ОСОБА_1 , місце реєстрації зазначено АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до даних реєстрації місця проживання, зазначених у паспорті громадянина України та витягу з реєстру територіальної громади, офіційна зареєстрована адреса - проспект Шевченка.
При розгляді справи № Х06-25/55 від 14.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не взято до уваги той факт, що протокол про адміністративне правопорушення складено на особу, яка не ідентифікована належним чином, з порушенням вимог ст. 256 КУпАП; зазначені у протоколі та постанові даних Є документа МВ 587654, ІПН НОМЕР_2 належать ОСОБА_1 , а не « ОСОБА_3 »; особа " ОСОБА_3 " та особа "Тібуа Коба" - це не тотожні особи в юридичному розумінні; використання в протоколі вигаданого по батькові унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, представниками відповідача не дотримані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України.
У відповідності до ст. 244 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачами не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачами на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-55 від 14.06.2025 не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Окремо суд бере до уваги, що у постанові про накладення адміністративного стягнення від 14.06.2025 № Х06/25-55 відсутнє будь-яке обґрунтування, чому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 04.06.2025 року та ідентифікації особи через офіційний державний цифровий сервіс «Дія», визнано правомірним притягнення до адміністративної відповідальності саме особи з анкетними даними « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_1 », як це зазначено у документах, поданих самим громадянином.
Використання в офіційних процесуальних документах невірного анкетного запису (по батькові, яке не відображене в жодному з офіційних ідентифікаційних документів - паспорті громадянина України або податковому номері, не може вважатися правомірним, оскільки призводить до фактичного ототожнення двох різних осіб без належної перевірки і правового обґрунтування.
Суд зазначає, що додаток «Дія» є офіційним державним електронним сервісом, дані якого підтверджуються з відповідних державних реєстрів, тому ігнорування ідентифікаційних даних, отриманих через цей ресурс, без належного мотивування та перевірки є недопустимим та таким, що суперечить принципам законності ст. 19 Конституції України та ст. 251 КУпАП, ст. 73, 77 КАС України.
Представником відповідача не надано належних та достатніх доказів на спростування відповідних доводів позивача.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачами не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення № Х06-25/55 від 14.06.2025 щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 136, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Скасувати постанову №Х06/25-55 від 14.06.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Текст судового рішення виготовлено 15 серпня 2025 року.
СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО