Справа № 463/7581/24
Провадження № 2/463/336/25
30 липня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
за участю секретаря - Заверуха О.Б.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Безушко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирного- експлуатаційного відділу м.Львова, третя особа: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання неправомірною відмову у виключенні квартири з числа службових, визнання права на виключення квартири з числа службового-
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова у поданні клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових неправомірною; визнати за позивачем право на виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службового житла та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова в місячний термін подати до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача судові витрати.
Позов мотивує тим, що з 07 вересня 2009 року по теперішній час позивач працює у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та займає посаду завідувача кафедри електромеханіки та електроніки, запрошений в Академію для організації і керування зазначеною кафедрою як визнаний фахівець, доктор технічних наук, професор. За цей час він двічі підписував із Академією контракти про прийняття на посаду, обов'язковою умовою яких було надання йому протягом одного року після прийняття на роботу постійного житла. У зв'язку із відсутністю житла після переїзду до міста Львова, для проживання ОСОБА_1 з сім'єю в складі 4-х осіб була виділена 3-х кімнатна квартира житловою площею 55 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (наказ начальника Львівського гарнізону від 04.05.2011 року №32, а також наказ начальника Академії від 07.06.2011 року №460-ПД). 23.08.2012 року за наслідками звернення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (в подальшому КЕВ м. Львова) від 05.07.2012 р. за №2-17677, виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення №593 про надання зазначеній квартирі статусу службової. 12.10.2012 року ОСОБА_1 був виданий ордер №000435 на право зайняття службового житлового приміщення. У даній квартирі він зареєстрований і проживає з сім'єю і на даний час. В подальшому, Ухвалою 16 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 31.07.2014 року №3806 відомчий житловий будинок АДРЕСА_2 був переданий у власність територіальної громади м. Львова від Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. У листі-відповіді КЕВ м. Львова на адвокатський запит від 28.03.2023р. №575/1146 підтверджено, що відомчий житловий будинок АДРЕСА_2 переданий у власність територіальної громади м. Львова, а квартира АДРЕСА_3 не перебуває на балансі КЕВ м. Львова. Крім того, згідно листа-відповіді Управління житлового господарства Львівської міської ради, станом на сьогодні спірна квартира і надалі перебуває у статусі службової КЕВ м. Львова. Таким чином, квартира АДРЕСА_3 на даний момент знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, а не Міністерства оборони України, однак і надалі зберігає статус службової КЕВ м. Львова. Оскільки службова квартира призначена для тимчасового проживання і її службовий статус значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним законодавством житлових прав, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради (як розпорядника житлового фонду, що знаходиться у власності територіальної громади м. Львова) з заявою про вилучення спірної квартири з числа службових та заміні договору найму на його ім'я. Однак, Департамент житлового господарства Львівської міської ради надав відповідь, що у зв'язку з наданням вищевказаній квартирі статусу службової КЕВ м. Львова у 2012 році, для вирішення питання вилучення квартири з числа службових необхідно надати таке клопотання саме від КЕВ м. Львова. У зв'язку із цим, 11.06.2024 року позивач звернувся із заявою аналогічного змісту до КЕВ м. Львова, однак останній своїм листом від 17.06.2024 року відмовив ОСОБА_1 у поданні клопотання про виключення квартири з числа службових. Більше того, 17.07.2024 року ОСОБА_3 , як роботодавець ОСОБА_1 (внаслідок трудової діяльності з якою мій довіритель і одержав службове житло, звернулася до КЕВ м. Львова з клопотанням розглянути питання про подання клопотання до Управління житлового господарства, Департаменту житлового господарства Львівської міської ради стосовно виключення квартири з числа службових. У відповідь на клопотання КЕВ м. Львова повідомив про відсутність правових підстав для подання клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_3 . Причинами відмови в задоволенні зазначених вище клопотань на думку КЕВ м.Львова слугувало те що:- забезпечення ОСОБА_1 житловим приміщенням для постійного проживання, шляхом виключення його із числа службових призведе до порушення вимог Бюджетного кодексу України в частині нецільового використання бюджетних коштів; - сам по собі факт проживання в службовому житловому приміщенні та те, що мешканець і члени його сім'ї не можуть бути виселені зі службового житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення не означає, що КЕВ м. Львова відпала потреба у використанні такого житла, як службового і не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових; - у Львівському гарнізоні не відпала потреба у службових жилих приміщеннях; - відповідно до Житлового Кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Вважає, що відмова у виключенні квартири з числа службових є незаконною, такою, що унеможливлює реалізацію його права на житло, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Важливим в контексті вирішення даного спору є також те, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та має статус інваліда війни - під час проходження строкової військової служби ОСОБА_1 був залучений до ліквідації аварії на ЧАЕС, внаслідок чого одержав інвалідність 3 групи та статус інваліда війни. При цьому, як встановила експертна комісія, його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ст.20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантує забезпечення моєму довірителеві жилою площею протягом року з дня подання заяви. Спірне житлове приміщення використовується на протязі тривалого періоду часу вже не як службове житло, а як звичайне житло державного житлового фонду. Спірна квартира являється єдиним житлом сім'ї ОСОБА_1 (дружина - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 ), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Більше того, квартира була передана в непридатному для проживання стані і він був змушений витратити значні кошти для приведення її до належного житлового стану. Для приведення даного житла до належного житлового стану ним була витрачена велика сума коштів і особистого часу. Виключення даної квартири з числа службового житла не може порушити права інших осіб, які потребують забезпечення житлом, оскільки відповідно до абз.2 та 3 ст.125 Житлового кодексу Української РСР, ОСОБА_1 відноситься до осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Таким чином, потреба КЕВ м. Львова у використанні даного житла у якості службового відпадає. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовними вимогами про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_3 (справа №463/10786/20). Однак Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2024 року констатував, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та пред'явив позовні вимоги до неналежних відповідачів. Так, позовні вимоги у справі №463/10786/20 були сформульовані до Міністерства оборони України, КЕВ м. Львова, виконавчого комітету Львівської міської ради, оскільки позивач вважав що спірна квартира знаходиться у власності саме Міністерства оборони України і про передачу її у власність територіальної громади м. Львова у 2014 році останньому не було відомо. Більше того під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій про факт переходу права власності на квартиру з Міністерства оборони України до територіальної громади м. Львова ні представники КЕВ м. Львова, ні представники Міністерства оборони України теж не повідомляли. Відтак така відмова не позбавляє його права на зняття статусу службового житла та подальшого передання у власність спірної квартири в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді від 16 серпня 2024 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, викладених у ньому. Просили такий задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив,просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був належно повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання не повідомив. В матеріалах справи наявні письмові пояснення представника третьої особи, в яких останній покладається у вирішенні позову на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07 вересня 2009 року по теперішній час працює у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та займає посаду завідувача кафедри електромеханіки та електроніки, є доктором технічних наук, професором. За час роботи позивач підписував із Академією контракти про прийняття на посаду, обов'язковою умовою яких було надання йому протягом одного року після прийняття на роботу постійного житла.
У зв'язку з цим для проживання ОСОБА_1 з сім'єю в складі 4-х осіб була виділена 3-х кімнатна квартира житловою площею 55 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наказом начальника Львівського гарнізону від 04.05.2011року №32, а також наказом начальника Академії від 07.06.2011 року №460-ПД.
23.08.2012 року за наслідками звернення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова від 05.07.2012 р. за №2-17677, виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення №593 про надання зазначеній квартирі статусу службової.
12.10.2012 року ОСОБА_1 був виданий ордер №000435 на право зайняття службового житлового приміщення. У даній квартирі він зареєстрований і проживає з сім'єю і на даний час.
В подальшому, ухвалою 16 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 31.07.2014року №3806 відомчий житловий будинок АДРЕСА_2 був переданий у власність територіальної громади м. Львова від Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Як вбачається з листа КЕВ м. Львова на адвокатський запит від 28.03.2023р. №575/1146, відомчий житловий будинок АДРЕСА_2 переданий у власність територіальної громади м. Львова, а квартира АДРЕСА_3 не перебуває на балансі КЕВ м. Львова.
Згідно листа-відповіді Управління житлового господарства Львівської міської ради, станом на сьогодні спірна квартира і надалі перебуває у статусі службової КЕВ м. Львова. Таким чином, квартира АДРЕСА_3 на даний момент знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, а не Міністерства оборони України, однак і надалі зберігає статус службової КЕВ м. Львова.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звертався до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради (як розпорядника житлового фонду, що знаходиться у власності територіальної громади м. Львова) із заявою про вилучення спірної квартири з числа службових та заміні договору найму на його ім'я. Згідно з листом останнього, у зв'язку з наданням вищевказаній квартирі статусу службової КЕВ м. Львова у 2012 році, для вирішення питання вилучення квартири з числа службових необхідно надати таке клопотання саме від КЕВ м. Львова.
У зв'язку з цим 11.06.2024 року позивач звернувся із такою ж заявою до КЕВ м. Львова, однак останній своїм листом від 17.06.2024 року відмовив ОСОБА_1 у поданні клопотання про виключення квартири з числа службових.
17.07.2024 року третя особа Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, як роботодавець ОСОБА_1 , звернулася до КЕВ м. Львова з клопотанням розглянути питання про подання клопотання до Управління житлового господарства, Департаменту житлового господарства Львівської міської ради стосовно виключення квартири з числа службових. У відповідь, відповідач КЕВ м. Львова повідомив про відсутність правових підстав для подання клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_3 .
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
На підставі ст.319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина третя ст.326 ЦК України передбачає, що управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно ч.1, ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
За змістом ст. 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Статтею 125 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також осіб з інвалідністю внаслідок війни не може бути виселено із службового житла.
Згідно п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключене з числа жилих.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Крім того, питання приватизації житла регулює Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до частини першої статті 8 якого приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.
Враховуючи наведене, позивачем дотримано усіх умов для одержання постійного житла. Крім того, позивач перебуває на квартирному обліку у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та Львівській міській раді у списку загальної черги з 24.11.2009 року за №23025 та у списку на позачергове забезпечення житлом - з 24.11.2009 року за №1271 як ліквідатор аварії на ЧАЕС 1 категорії. Окрім цього, він включений в контрольний список за №14 працівників ЗСУ Академії на забезпечення житлом.
Також позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та має статус інваліда війни - під час проходження строкової військової служби ОСОБА_1 був залучений до ліквідації аварії на ЧАЕС, внаслідок чого одержав інвалідність 3 групи та статус інваліда війни. Експертною комісією встановлено, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Стаття 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантує забезпечення позивача жилою площею протягом року з дня подання заяви.
Пункт 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплює забезпечення жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
Спірна квартира є єдиним житлом сім'ї ОСОБА_1 (дружина - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 ), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.
Стаття 8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла, і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови відповідачем у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Крім того, як встановлено судом, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовними вимогами про виключення з числа службових спірної квартири (справа №463/10786/20). Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2024 року по даній справі констатував, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та пред'явив позовні вимоги до неналежних відповідачів, оскільки позовні вимоги були сформульовані до Міністерства оборони України, КЕВ м. Львова, виконавчого комітету Львівської міської ради, так як не було відомо про факт переходу права власності на квартиру з Міністерства оборони України до територіальної громади м. Львова.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України суд здійснюючи правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, оскільки встановлення судом факту порушення права кореспондується із обов'язком суду відновити та захистити порушене право, відновлення якого судом повинно бути здійснено із дотриманням принципу ефективності його захисту, то належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 буде визнати за ним право на виключення з числа службового житла спірної квартири та зобов'язати КЕВ м. Львова в місячний термін подати до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла зазначеної квартири.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 43, 81, 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Квартирного- експлуатаційного відділу м.Львова, третя особа: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання неправомірною відмову у виключенні квартири з числа службових, визнання права на виключення квартири з числа службового - задоволити.
Визнати відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова у поданні клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових -неправомірною.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право на виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службового житла та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова в місячний термін подати до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (адреса: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, ЄДРПОУ 07638027) на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Нор