Справа № 463/11613/24
Провадження № 2/463/71/25
07 серпня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Нора Н.В.
з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
представника позивача Шутко Н.І.
відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
встановив:
позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення - витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 5 028,48 грн. та судовий збір 3 028,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 1 грудня 2021 року з відповідачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021. За умовами вказаного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації № 1 від 21.02.2024року вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно й користується послугами постачання теплової енергії в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплової енергії, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго". 3 01 липня 2014 р. відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Факт надання послуги постачання теплової енергії відповідачам підтверджується актами включення системи теплопостачання до АДРЕСА_2 . Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідачів виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 року на загальну суму - 5 028,48 грн.
Відповідачами було подано відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити у позові. Свій відзив мотивує тим, що ще у 2017 році квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (вони мешканці однієї з них) були від'єднані від центральної системи опалення за ініціативи самого ЛМКП «Львівтеплоенерго». Були демонтовані (відрізано) труби подачі теплоносія з підвального приміщення до горища. Таким чином, фізичне отримання послуги стало технічно неможливим не лише в квартирах, але й на сходовій клітці на даному стояку. Як доказ надає фото відрізаних труб. Зазначає, що договір являє собою письмовий документ, в якому зазначається перелік послуг, які надаються, права та обов'язки сторін, ціна послуги, порядок її оплати та інше. Договір укладається між виконавцем послуги з однієї сторони та конкретною особою-споживачем з іншої. Тобто договір укладається безпосередньо не на конкретну нерухомість, а з конкретною особою, яка в ній проживає чи провадить певну діяльність. Згідно рішення Личаківської районної адміністрації від 12.10.2006 р. № 1675 наша квартира була від'єднана від центрального опалення та облаштована індивідуальним опаленням відповідно до акту про відключення від центрального опалення, копію якого надаємо. Ніяких договорів про надання послуг теплопостачання після 2006 р. ніхто з нас не підписував, а тому жодних цивільно правових відносин з 24.01.2007 з ЛМКП «Львівтеплоенерго» в нас не існує. Зазначає, що після від'єднання мережі, у квартирі не надавалися послуги з теплопостачання. Сходова клітка також не могла опалюватися, оскільки всі квартири на цьому стояку є кутовими, з трьома зовнішніми стінами, і джерело тепла було фізично відрізані. Позивачем не надав жодних доказів, що послуга була: фактично надана, прийнята нами, та що існують договірні зобов'язання. Також відсутнє обгрунтування обсягу та вартості послуг саме до моєї квартири або стояка.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому такий зазначає, що договір розміщений на офіційному розміщені «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. веб-сайті ЛМКП. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Крім того, зазначаємо що внутрішньобудинкова система опалення якраз і належить до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Саме тому кожен мешканець будинку зобов'язаний брати участь в управлінні та функціонуванні інженерних систем багатоповерхового будинку. У даному будинку в тому числі і в під'їзді, де проживають Відповідачі є внутрішньобудинкова система опалення, яка функціонує належним чином. Будинок обігрівається. Є встановлений комерційний вузол обліку теплової енергії, який облікує спожиту теплову енергію у будинку. Копії актів експлуатаційної повірки вузла обліку теплової енергії, свідоцтва про повірку, встановлення вузла обліку було додано до позовної заяви. Відповідно є витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкові системи опалення. Підтримання температури у місцях загального користування відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції житлових приміщень. У будинку відповідачів у підтримується температура вище 0° С. А відтак, і оплата послуг здійснюється усіма співмешканцями багатоквартирного будинку. Окрім цього зазначає, що відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А підпунктом 6 частини 2 статті 10 вищезазначеного Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі за іншим принципом, визначеним цією методикою. Надає розрахунок кількості та вартості послуг з постачання теплової енергії по кв. АДРЕСА_6 за лютий 2024р.: спожитої теплової енергії на потреби опалення ж/б у лютому 2024р. - 19,72982 Гкал; в т.ч. на загальнобуд. потреби 4,93246 Гкал (19,72982*25%); опалювальна площа всіх квартир та н/ж прим. 1405,40 кв. м; опалювальна площа квартири АДРЕСА_4 65,1 кв. м; тариф на теплову енергію 1468,11 грн/Гкал; к-сть спож. т/е по кв. (ЗБПОп) - 0,22848Гкал (4,93246/1405,4*65,1); вартість послуг (ЗБПОп) по квартирі 335,43 грн. (0,22848*1468,11); плата за абонентське обслуговування 24,18 грн.; всього нараховано за лютий 2024р.: 359,61грн. (335,43+24,18). Наголошує, що кількість та вартість теплової енергії на загальнобудинкові потреби це не додаткові нарахування, а частина теплової енергії від загального обсягу тепла, облікованого показами будинкового приладу обліку.
У судове засідання з'явились представник позивача, ОСОБА_3 , відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які надали пояснення аналогічні тим, що викладені у поданих ними заявах по суті.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.
За умовами вказаного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації № 1 від 21.02.2024року вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно й користується послугами постачання теплової енергії в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплової енергії, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго".
Постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛЬВІВСЬКИМ МІСЬКИМ КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими Відповідач зобов'язаний оплачувати надану йому послугу.
3 01 липня 2014 р. відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.
Факт надання послуги постачання теплової енергії відповідачам підтверджується актами включення системи теплопостачання до АДРЕСА_2 .
З метою обліку теплової енергії встановлено лічильник ВОТЕ №2357, що підтверджується Актом №2357 від 26.05.2015 р. обчислювач Lardis+Gyr тип Ultraheat №68155966, витратомір Lardis+ Gyr тип Ultraheat Ду 40 №68155966, датчик температури Рт 500 №14/42321/1,2. ВОТЕ опломбовано та поставлено на комерційний облік. З метою обліку теплової енергії встановлено лічильник ВОТЕ №2357, що підтверджується Актом №2357 від 04.10.2021 р. обчислювач Sensus тип PolluTherm №10755106, витратомір Sensus тип PolluTherm Ду 40 №69151668, датчик температури Рт 500 №10006.
Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідачів виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 року на загальну суму - 5 028,48 грн.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлового комунальні послуги індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до вимог ст. 68, та ч.1 ст. 162 ЖК України, наймач і власник житла зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплоенергію, електроенергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).
31 грудня 2021 року з відповідачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 р. Копія договору додано до позовної заяви. За умовами вказаного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).
Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 за № 830, а також п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою КМУ від 11.12.2019 за № 1182, фактом приєднання Споживача до умов договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пункт 2 розділу І Методики №315 розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358 визначає, що:
загальнобудинкові потреби на опалення витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
місця загального користування (далі МЗК) загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
окремі приміщення з транзитними мережами опалення окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Як визначено ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у це багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
При цьому, ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, співвласники зобов'язані, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п.1); своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п.10).
А відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 вищезазначеного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, в тому числі, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не с підставою для звільнення мешканців від такої участі.
При цьому, абз. 2 п. 3 Розділу І Методики №315 визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби розподіляється пропорційно до площі усіх квартир та нежитлових приміщень будинку (п. 12 розділу IV Методики), в т.ч. з індивідуальним опаленням.
Згідно з п. 12 вказаного розділу Методики №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
За приписами п.п. 14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
У постанові від 26.09.2018 р. у справі №703/58/16-ц, Верховний Суд зазначив, що підтримання температури вище 0° С протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, належний температурний режим вище 0°С підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов'язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Суд зазначив, що помилковим є висновок про те, що відповідачі не повинні сплачувати за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку.
Отже, суд дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов'язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, та кожен споживач-власник або орендар приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна у багатоквартирному будинку, повинен приймати участь у загальному розподілі обсягу спожитої теплової енергії, в тому числі, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення у відповідності до Методики, навіть якщо останній користується індивідуальним опаленням.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідачі не сплачували кошти за отримані житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо доводів відповідачів про те, що вони ніякого договору не укладала і ніяких документів не підписували, суд не бере такі до уваги, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що с публічним договором приєднання.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).
Отже, між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, в тому числі на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а відповідачі такими послугами користувалися.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., таким чином, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити повністю.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення - витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 5028,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Нор Н.В.