Справа № 2-15/2003
Провадження № 22-ц/4808/1229/25
Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
14 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,
секретар Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року про відмову у прийнятті звіту Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003, постановлену судом у складі головуючого судді Джуса Р.В. у с.Верховина, у цивільній справі №2-15/2003 за позовом ОСОБА_1 до Татарівської сільської ради про зобов'язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів,
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 у справі №2-15/2003 та зобов'язано Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення в частині зобов'язання Татарівську сільську раду, яку замінено на Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області, закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
11 червня 2025 року від боржника Ворохтянської селищної ради Івано-Франківської області надійшов звіт про виконання судового рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 у справі №2-15/2003, в якому боржник зазначає, що рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року набрало законної сили 28.05.2004 року, та на виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист з єдиною вимогою «Зобов?язати Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів».
На підставі вказаного виконавчого листа, 07.07.2024 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.
Татарівська сільська рада своїм рішенням №118-27/2018 від 13.02.2018 р. формально закрила ново облаштоване кладовище на території гаражів, однак фактично на згаданому кладовищі здійснювалися окремі несанкціоновані поховання (самочинні поховання померлих громадян).
У 2020 році відбулося об'єднання територіальних громад, внаслідок якого Татарівська сільська рада увійшла під юрисдикцію Ворохтянської селищної ради.
Отримавши відомості, що попри рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року в частині закриття новооблаштованого кладовища на території гаражів, таке в окремих випадках функціонує, що породжує скарги з боку ОСОБА_1 , голова Ворохтянської селищної ради Дзем?юк О. М. 20.05.2025 року за №48-р видав розпорядження «Про припинення поховань на закритому кладовищі що знаходиться на території колишніх гаражів та посилення контролю на виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року №2-15/2003».
Крім того Ворохтянською селищною радою з метою остаточного, фактичного виконання судового рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року, були виконані наступні дії:
- закрите кладовище на території гаражів облаштоване металевою огорожею, яка чітко по периметру відмежовує територію від інших суміжних ділянок;
- встановлені ворота, які облаштовані висячими замками;
- кладовищу на території гаражів наданий статує «об?єкт» під охороною;
- на в?їзних воротах прикріплена табличка «об?єкт під охороною»;
- ??ключи від воріт знаходяться у старости Татарівського старостинського округу, який в свою чергу зобов?язаний доводити до відома жителів с.Татарів, що поховання на закритому кладовищі на території гаражів заборонено;
- ??закрите кладовище на території гаражів як об?єкт 04.06.2025 року передано під охорону ТОВ «Карпати ТИГР» згідно з договором №311-ТП від 04.06.2025 року, об?єкт перебуває під охороною в цілодобовому режимі.
-?? рішення ради було оприлюднене публічно - під час сесії, крім того родичів померлих громадян при видачі свідоцтв про смерть ознайомлюють під підпис про факт закриття кладовища на території гаражів;
-?? видано розпорядження селищного голови Дзем'юком О. М., про те, що догляд за існуючими могилами та облаштування чи заміна надмогильних пам?ятників проводиться із дозволу селищної ради під наглядом старости Татарівського старостинського округу.
У відповідності до положень ст. 453-3, 450 ЦПК України поданий звіт було призначено до розгляду в судовому засіданні 23.06.2025 за участю стягувача, боржника і державного виконавця.
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту боржника Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 у цивільній справі №2-15/2003.
Стягнуто з Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в дохід Державного бюджету України штраф в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00грн.
Встановлено Ворохтянській селищній раді Івано-Франківської області додатковий строк терміном два місяці з дня отримання копії даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 у цивільній справі №2-15/2003.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Верховинського районного суду від 26.12.2003р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов'язано Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території «гаражів», відшкодовано судові витрати та стягнуто 25 000 грн моральної шкоди.
Внаслідок оскарження судового рішення від 26.12.2003 р. в апеляційній та касаційній інстанції, як вказує апелянт, згадане рішення набрало законної сили 28.05.2004 р. На виконання рішення Верховинського районного суду виданий виконавчий лист №2-15/2003 з єдиною вимогою: «Зобов'язати Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище в с. Татарів на території «гаражів», на підставі чого державний виконавець 07.07.2004 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
Однак ОСОБА_1 із письмовою заявою звернувся до ЄСПЛ стосовно невиконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 р. про закриття новооблаштованого кладовища в с.Татарів на території «гаражів». Європейський суд з прав людини розглянув заяву ОСОБА_1 та по справі «Дземюк проти України» постановив 04.09.2014 р. остаточне рішення, в якому в п.97 зазначено «з огляду на наявні в нього документи суд вважає, що скарги заявника не виявляють жодних порушень прав і свобод гарантованих Конвенцією та протоколами до неї. П.98 з цього випливає, що ця частина заяви має бути визнана не прийнятою, як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» п.3 та п.4 ст.35 Конвенції».
Таким чином у справі №2-15/2003 р. Верховинського районного суду від 26.12.2003 р. про закриття новооблаштованого кладовища на території «гаражів» є остаточне рішення Європейського суду з прав людини, яким визнано, що не порушені права і свободи заявника.
Апелянт стверджує, що спосіб та факт закриття кладовища на території «гаражів» Ворохтянською селищною радою викладені у звіті Ворохтянської селищної ради від 11.06.2025 року. Проте Верховинський районний суд звіт Ворохтянської селищної ради вніс на розгляд відкритого судового засідання та ухвалою суду від 23.06.2025 року безпідставно відмовив у прийнятті звіту, який рекомендував подати суду за наслідками виконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року.
Зазначає, що оскільки рішення Європейського суду з прав людини є остаточним, відповідно немає підстав суду приймати рішення про здійснення судового контролю за виконанням рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року про закриття новооблаштованого кладовища в с. Татарів на території «гаражів». з врахуванням того що наявне кладовище не порушує прав і свобод заявника.
Тому вважає, що ухвала Верховинського районного суду від 23 червня 2025 року підлягає до скасування.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що боржник безпідставно посилається на рішення Європейського суду з прав людини, згідно якого судом визнано факт порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через невиконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 р. Неправдиво заявляє про незадоволення заявлених позовних вимог. Крім того, рішення Європейського суду з прав людини не має значення по даній справі. Боржник неправдиво зазначає суть цього рішення.
Крім того зазначає, що заяви боржника про виконання судового рішення носять декларативний характер і всі його дії не спрямовані на фактичне, повне та реальне виконання судового рішення. Поховання проводяться увесь час виключно на незаконно облаштованому кладовищі.
Тому вважає, що Верховинським районним судом правильно і об'єктивно встановлено факт невиконання судового рішення боржником та неприйняття мір направлених на повне, реальне, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення. Судом встановлено факт не закриття кладовища, продовження поховань на незаконно облаштованому кладовищі, не визначення нового місця поховань. Суд звернув увагу на той факт, що незважаючи на твердження боржника про виконання судового рішення, виконавче провадження не закінчено, державний виконавець продовжує примусове виконання судового рішення.
Тому просить залишити ухвалу Верховинського районного суду від 23 червня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заявник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Ворохтянської селищної ради - адвокат Гордій В.Г. підтримав в апеляційному суді доводи скарги, просив задовольнити.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника боржника, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 (а.с.206-209 т.7), позов ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-15/2003 задоволено частково. Визнано незаконними рішення п'ятої сесії Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 03.07.2003 року в частині затвердження генерального плану забудови села Татарів, визнано незаконним генеральний план території села Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, розроблений Українським державним науково - дослідним інститутом проектування міст «Дніпроміст» в 2002 році в частині віднесення самовільно облаштованого кладовища на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату, як існуючого, визнано незаконним рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації від 13.03.2003 року в частині погодження генерального плану забудови території села Татарів і рекомендації сільській раді винести на розгляд та затвердження сесією сільської ради, зобов'язано Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів. Стягнуто з Татарівської сільської ради на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.05.2004 року (а.с.340-341 т.1), яку залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 09.10.2006 року (а.с.355-356 т.1), рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 змінено. Зокрема, у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Татарівської сільської ради моральної шкоди відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У подальшому 18.06.2004 року Верховинським районним судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист №2-15 про примусове виконання рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, який було пред'явлено для виконання у Яремчанський ВДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області (а.с.370 т.1, 90 т.6).
Постановою державного виконавця Гуменюка В.В. від 13.06.2017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 року Верховинським районним судом про зобов'язання Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів закінчено.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08. 2017 року постанову державного виконавця від 13.06.2017 визнано протиправною та скасовано.
Постановою державного виконавця від 08.12.2017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 Верховинським районним судом про зобов'язання Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, відновлено.
Європейський Суд з прав людини в рішенні від 04.09.2014, справа «Мала проти України» CASE OF DZEMYUK v.UKRAINE, заява №42488/02, визнав порушення ст. 8 Конвенції з огляду на те, що рішення Татарівської сільської ради про розміщення кладовища поблизу житла заявника було ухвалено в порушення норм діючого законодавства; що про незаконність розміщення кладовища та недотримання санітарно-захисної та водоохоронної зон багаторазово проте безуспішно повідомляли санітарно-епідеміологічні органи, і це принаймні шість раз визнавалося рішеннями національних судів; фактично рішення від 26 грудня 2003 року так і не було виконано; національні органи влади постійно нехтували національними екологічними нормами, а також судовим рішеннями, що набрали законної сили та були обов'язковими для виконання (а.с.210 т.7).
Надалі на виконання вимог державного виконавця щодо виконання рішення суду, рішенням Татарівської сільської ради №118-27/2018 від 13.02.2018, вирішено закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, контроль за виконанням даного рішення залишено за сільським головою, постійною депутатською комісією з розгляду земельних питань, містобудування і екології та комісією з благоустрою населеного пункту села Татарів.
Актом державного виконавця від 23.02.2018 року встановлено, що при виїзді в село Татарів о 14.20 годин встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради №118-27/2018 від 13.02.2018 року.
Постановою державного виконавця Гуменюка В.В. від 28.02.2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 Верховинським районним судом закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Верховинського районного суду від 15.05.2018 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в частині прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №52821518 від 28.02. 2018, відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.07.2018 скасовано ухвалу Верховинського районного суду від 15.05.2018 та винесено нове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2018 року ВП 52821518 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-15 з тих підстав, що державний виконавець, закриваючи виконавче провадження формально обмежився наявністю рішення сесії про закриття кладовища, не врахував положення ст.27 Закону України «Про поховання та похоронну справу», якою передбачено, що кожне поховання та перепоховання померлих реєструються виконавчим органом сільської ради в книзі реєстрації поховань померлих (а.с.147-150 т.6).
Постановою Верховного Суду від 06.12.2018 постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.07.2018 залишено без змін (а.с.161-163 т.6).
15.08.2018 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-15 виданого 18.06.2004.
Постановою державного виконавця Гуменюка В.В. вiд 05.03.2019, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-15 закінчено у зв'язку із неможливістю виконання рішення суду без участі боржника на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.90 т.6).
У подальшому ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.03.2019, залишеною постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.05.2019 та постановою Верховного Суду від 11.09.2019 (а.с.5-16 т.6) без змін, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 52821518 від 05.03.2019 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-15 виданого 18.06.2004 Верховинським районним судом про зобов'язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів (а.с.90 т.6).
Постановою державного виконавця Яремчансько відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюка В.В. від 02.07.2019 (а.с.57 т.6) відновлено виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення Верховинського районного суду.
Надалі ухвалою суду від 25.05.2021 замінено боржника у виконавчому документі виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 на виконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 в справі 2-15/2003 про зобов'язання Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, а саме замінено Татарівську сільську раду Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на правонаступника Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с. 66-69 т. 4, 90 т.6).
Постановою державного виконавця від 09.06.2021 (а.с.88 зворот т.6) замінено сторону боржника Татарівську сільську раду на правонаступника Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Ухвалою Верховинського районного суду від 09.06.2021 (а.с. 57-58 т.5, 90 т.6) відмовлено в задоволенні заяви Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) про роз'яснення способу та порядку виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області №2-15/2003 від 26.12.2003 про "зобов'язати Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів".
Постановою начальника відділу Яремчанського відділу ДВС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гуменюка В.В. від 25.08.2022 (а.с.105 зворот - 106 т.6) за невиконання виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 року, накладено на боржника - Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області штраф на користь держави в розмірі 5100 гривень та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Ухвалою Верховинського районного суду від 09.11.2022 відмовлено в задоволенні скарги Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування постанови начальника відділу Яремчанського відділу ДВС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гуменюка В.В. від 25.08.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень (а.с.126-128 т.6).
Постановою начальника Яремчанського відділу ДВС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гуменюка В.В. від 17.01.2023 (а.с.212 т.6) за невиконання виконавчого листа №2-15, виданого 18.06.2004 року, накладено на боржника - Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області штраф на користь держави в розмірі 10200 гривень, зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
10.02.2023 начальник Яремчанського ВДВС Гуменюк В. відправив начальнику відділення поліції №1 м.Яремче Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Татарівської сільської ради щодо не виконання законних вимог державного виконавця та рішення Верховинського районного суду(а.с.212 зворот т.6).
Ухвалою суду від 29.05.2023 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця - начальника Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюка В.В. неправомірною. Зобов'язано державного виконавця - начальника Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Гуменюка В.В. вжити заходів щодо виконання виконавчого листа №2-15, виданого на виконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року (а.с.39-41 т.7).
Ухвалою суду від 01.08.2024 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця Надвірнянського відділу Державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чіха І.М. неправомірною. Зобов'язано головного державного виконавця Надвірнянського відділу Державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чіха І.М. вжити заходів щодо виконання виконавчого листа №2-15, виданого на виконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року (а.с.175-179 т.7).
Постановою начальника відділу Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гуменюка В.В. від 14.06.2023 передано виконавчий лист №2-15 виданий 18.06.2004 Верховинським районним судом про зобов'язання Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів передано у Надвірнянський відділ ДВС Надвірнянського району Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.141-142 т.7).
З постанови про прийняття виконавчого провадження від 28.06.2023, згідно якої, виконавчий лист №2-15 від 18.06.2004, виданий на виконання рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 прийнятий на виконання Надвірнянським відділом державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.143-144 т.7).
З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано- Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.03.2025 №1169/32-25 вбачається, що виконавче провадження №52821518 з примусового виконання виконавчого листа Верховинського районного суду №2-15/2004 від 18.06.2004, виданого на підставі вищезазначеного рішення, про: «зобов'язати Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів» (державний виконавець Гулька Володимир Ігорович) перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.221 т.7).
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року зобов'язано боржника Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання боржником ухвали суду, подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення в частині зобов'язання Татарівську сільську раду, яку замінено на Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області, закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів(а.с.119-126 т.8).
Відмовляючи у прийнятті звіту, суд першої інстанції, дослідивши поданий звіт, дійшов висновку, що боржником не доведено належними та допустимими доказами вжиття всіх заходів зазначених у звіті, а також не доведено, що такі заходи були дієвими та мали наслідком закриття кладовища, що унеможливить проведення на ньому поховань в майбутньому.
Крім того, зважаючи на тривале невиконання судового рішення без поважних причин, суд вважав за необхідне застосувати до боржника Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської захід процесуального примусу у виді штрафу в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень, та встановив додатковий строк терміном в два місяці з дня отримання боржником цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 у справі №2-15/2003 в частині зобов'язання Татарівську сільську раду, яку замінено на Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області, закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Ромашов проти України від 27.07.2004 року, Шаренок проти України від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Згідно ч.ч.1,2,4 ст.453-1ЦПК України суд,який розглянув справу як суд першої інстанції,за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах по інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті,в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
За ч.1ст.453-3 ЦПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2ст.453-3ЦПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: найменування суду, до якого подається звіт; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453- цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу.
Зі справи вбачається, що боржник звернувся із звітом про виконання рішення суду, в якому зазначив, що Татарівська сільська рада своїм рішенням №118-27/2018 від 13.02.2018 р. формально закрила новооблаштоване кладовище на території гаражів, однак фактично на згаданому кладовищі здійснювалися окремі несанкціоновані поховання (самочинні поховання померлих громадян). Отримавши відомості, що рішення Верховинського районного суду від 26.12.2003 року в частині закриття новооблаштованого кладовища на території гаражів в окремих випадках функціонує, голова Ворохтянської селищної ради, під юрисдикцію якої в 2020 році увійшла Татарівська сільська рада, 20.05.2025 року за №48-р видав розпорядження «Про припинення поховань на закритому кладовищі що знаходиться на території колишніх гаражів та посилення контролю на виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року №2-15/2003». Розпорядженням доручено КП «Селищне комунальне підприємство» відмежувати земельну ділянку комунальної власності (територія колишніх гаражів) шляхом зведення огорожі. Крім того селищною радою виконано ряд заходів для забезпечення припинення поховань на закритому кладовищі.
Суд першої інстанції дослідив поданий звіт і дійшов висновку, що боржником не доведено належними та допустимими доказами вжиття всіх заходів зазначених у звіті, а також не доведено, що такі заходи були дієвими та мали наслідком закриття кладовища, що унеможливить проведення на ньому поховань в майбутньому.
Зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що судом проаналізовано надані заявником докази, які на думку суду, не свідчать про те, що вжиті після ухвалення 07 травня 2025 року рішення про судовий контроль за виконанням рішення суду від 26.12.2003 року заходи, були дієвими, і після їх введення поховання відбувались виключно на старому кладовищі.
Перевіривши справу, колегія суддів погоджується з таким висновком. Більш того, звіт боржника спростовується наданими стягувачем доказами.
Зазначені боржником заходи не перевірені державним виконавцем, виконавче провадження не закінчено.
Твердження представника боржника про те, що Верховинська селищна рада не має нести відповідальність за невиконання судового рішення, оскільки його виконання контролює державний виконавець, який не виконав зі свого боку усі належні дії, не ґрунтуються на законі, суперечать обставинам справи.
Також неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що інтереси ОСОБА_1 не порушені, що встановлено п.п.97-98 рішення Європейського суд з прав людини 04.09.2014 р.. Однак, із змісту вказаного рішення вбачається, що судом визнані обґрунтованими скарги заявника на порушення п.1 ст.6 Конвенції у зв'язку із тривалим невиконанням судового рішення від 26.12.2003 року, а решта вимог скарги не приймаються, що не впливає і не скасовує обов'язок боржника виконувати рішення від 26.12.2003 року.
Висновки суду за результатами звіту про виконання судового рішення апелянтом не спростовані, зводяться до незгоди із ухвалою суду від 07.05.2025 року без будь-якого правового обґрунтування, оскільки ч.6 ст.453-1 ЦПК України регулює тільки питання подання звіту про виконання рішення, незалежно від характеру спору, якщо суд допускає негайне виконання рішення суду, враховуючи перелік категорій справ, зазначений в ч.1 1 ст. 453-1 ЦПК України.
Тому думка апелянта про те, що оскільки в рішенні суду від 26.12.2003 року не зазначено судом про негайне виконання, то судовий контроль за виконанням такого рішення не можна встановлювати, є хибною.
Згідно з положеннями статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Судом 07.05.2025 року було постановлено, у відповідності до норм цивільно-процесуального права, ухвалу про зобов'язання подати боржника звіт про виконання судового рішення, і станом на 23 червня 2025 року боржник не довів обставин реального виконання наведених ним у звіті заходів.
Судом першої інстанції також встановлено, що виконавче провадження з приводу виконання рішення суду щодо зобов'язання Татарівську сільську раду, яку замінено на Ворохтянську селищну раду Івано-Франківської області, закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, не закінчено.
Відтак, оскаржена ухвала суду є законною, відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.
Керуючись ст..ст 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області залишити без задоволення. .
Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
І.О.Максюта