Справа № 344/6047/25
Провадження № 33/4808/443/25
Категорія ст.173 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М.
Суддя-доповідач Васильєв
12 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Клюби П.Р., потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката Сковронського В.І.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2025 року, якою провадження в справі відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1
за ст. 173 КУпАП закрито за відсутністю події і складу цього правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253515 від 20.03.2025 року, 27 лютого 2025 року близько 09 год. 00 хв. по вул. Тролейбусна, буд. 3 в м. Івано-Франківськ, ОСОБА_3 вчинила конфлікт з ОСОБА_1 у громадському місці, чим порушила громадський порядок.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник потерпілого адвокат Сковронський В.І. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді винесена з грубим порушенням норм матеріального права, судом не було надано належної оцінки доказам, які знаходяться в матеріалах справи.
Вказує, що згідно відеозапису, який долучений до матеріалів справи чітко видно, що ОСОБА_3 . б'є своєю сумкою ОСОБА_1 , що і становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 173 КУпАП. Також свідок ОСОБА_4 на відеозаписі вказує, що ОСОБА_3 постійно виражається нецензурною лексикою, коли їй роблять зауваження щодо вигулу собак на території школи та стосовно того, що собака гуляє без намордника.
Вважає, що конфлікт почався через чіпляння ОСОБА_3 до дружини ОСОБА_1 , після цього вона намагалася сфотографувати дружину для розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтерн, однак згоду на фотографування їй не давали. /Своїми діями ОСОБА_3 умисно порушувала громадський порядок.
З огляду на вище вказане, просить постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.05.2025 року скасувати та прийняти нову, якою визнати винною ОСОБА_3 в адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 173 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Сковронський В.І. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду та постановити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за ст.173 КУпАП.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не з'явилась, хоча в установленому законом порядку повідомлялась про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Зі змісту доводів захисника адвоката Клюби П.Р. вбачається, що ОСОБА_3 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_3 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Клюба П.Р. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду, якою провадження за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП закрито за відсутністю події і складу цього правопорушення,без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду необхідно залишити без змін.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в який ставиться питання про скасування судового рішення та постановлення нової постанови, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України").
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» )
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253515 від 20.03.2025 року, 27 лютого 2025 року близько 09 год. 00 хв. по вул. Тролейбусна, буд. 3 в м. Івано-Франківськ, ОСОБА_3 вчинила конфлікт з ОСОБА_1 у громадському місці, чим порушила громадський порядок.
В протоколі визначено процесуальний статус ОСОБА_1 та зазначено, що він є потерпілим.
ОСОБА_3 було роз'яснено її права та обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді.
Зазначено про те, що у графі пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 вказала, що не згідна з даним правопорушенням, тому що на неї напали і вона захищалася, де все зафіксувала в заяві, яку подала до правоохоронних органів.
Зі змістом протоколу ОСОБА_3 було ознайомлено та вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_3 .
Протокол підписаний особою органу поліції, яка склала протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 .
Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ст. 173 КУпАП, оскільки не є конкретним та не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Так, санкція ст. 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протистояти себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним, явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву, не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Тобто дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлених особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст.173 КУпАП обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у вигляді порушення громадського порядку та спокою громадян та суб'єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253515 від 27.02.2025 року відсутні обов'язкові ознаки вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП у виді порушення громадського порядку та спокою громадян та зазначено, що порушення полягає у вчиненні конфлікту, яким було порушено громадський порядок.
При цьому, не зазначено які саме дії вчинила ОСОБА_3 та яким чином вони порушили громадський порядок та спокій громадян.
Зокрема, зі змісту матеріалів справи та доводів потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що останній звинувачує ОСОБА_3 в тому, що остання вигулювала без повідка собаку породи лабрадор, яка собака кидалась на дітей, що спровокувало конфлікт під час якого висловлювались погрози на його адресу та відбулась бійка внаслідок якої він не отримав будь-яких тілесних ушкоджень, однак йому було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді розбитих телефону та окулярів, порвана куртка.
Судом у повному обсязі були перевірені вищевказані доводи та досліджені докази, які були долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та надані сторонами під час розгляду провадження, допитані свідки які були очевидцями події та переглянуті скріншоти та фотографії, відеозапис, яким зафіксовані обставини, які безпосередньо стосуються відповідної події.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що розгляд справи щодо притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності здійснюється судом в межах висунутого обвинувачення і суд не має право перебирати на себе повноваження сторони обвинувачення та виходити за межі обвинувачення, встановлюючи обставини, які не були вказані в обвинувачення та явно погіршують становище обвинуваченого.
Оскільки, у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено про те, що ОСОБА_3 вчинила певні дії, які за своїм характером свідчили про порушення громадського порядку і спокою громадян, то суд першої інстанції був позбавлений можливості вийти за межі обвинувачення та встановити вказані обставини. Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішити питання про доведеність вини правопорушниці, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність конфлікту не дозволяє встановити спрямованість умислу на порушення громадського порядку та спокою громадян і вчинення хуліганства, оскільки саме наявність відповідного умислу та мотивів, якими керувався правопорушник, дозволяють відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень.
Так, ККС ВС в постанові у справі № 127/30388/19 від 8 червня 2021 року висловив правову позицію, відповідно до якої, якщо обвинувачений спричинив дії під час конфлікту, що виник з особистих спонукань та відбувся не в громадському місці, то в його діях відсутній склад хуліганства.
Дії обвинуваченого кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного порушенням громадського порядку та спокою громадян з мотивів явної неповаги до суспільства
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року вюбачається, що судом була встановлена наявність неприязних стосунків між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , ще до виникнення зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення подій.
Так, факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд, переглянувши справу за апеляційною скаргою потерпілого в межах висунутого обвинувачення, оцінюючи сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість існуючого КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на те, що вказаний кодекс не передбачає можливості закриття провадження за недоведеністю вини у вчиненні правопорушення.
За таких обставин, у разі встановлення недоведеності вини у вчиненні правопорушення, суд зобов'язаний закривати провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, оскільки саме ця правова підстава для закриття провадження відповідає інтересам особи, вину якої не було доведено в суді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції адвоката Сковронського В.І. про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про визнання ОСОБА_3 винною за ст.173 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що постанова судді першої інстанції законна та обґрунтована, а підстав для її скасування чи зміни за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу представника потерпілого Сковронського В.І. залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2025 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв