справа № 2-2533/10
15 серпня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Колодяжного С.Ю.
за участю секретаря судового засідання Чайко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. 08.08.2025 року звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
В обгрунтування подання посилається на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №70397799, з примусового виконання виконавчого листа №2-2533/2010, виданого 25.02.2011 року Залізничним районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» грошових коштів в розмірі 1753920,89 грн. за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду. Згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2022 року залишок заборгованості за виконавчим документом становить 410055,58 грн. 22.11.2022 року ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70397799, копію якої було скеровано боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та яку ОСОБА_1 отримала 28.11.2022 року.На сьогоднішній день рішення суду боржником не виконано, не дивлячись на те, що ним вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення, а в діях боржника наявні ознаки ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду. У зв'язку з наведеним просить подання задовольнити та обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судове засідання приватний виконавець Маковецький З.В., не з'явився, хоча про час, день та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що, відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
Вивчивши наявні у поданні приватного виконавця підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд дійшов наступних висновків.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява №5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява №33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв'язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам.
Враховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 01 грудня 2009 року, заява №34383/03) Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: «У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», заява N66485/01).
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.09.2010 року солідарно стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1753920, 89 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
22.09.2010 року Залізничний районний суд м.Львова на підставі рішення від 22.09.2010 року видав виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1753920, 89 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
22.11.2022 року приватним виконавцем Маковецьким З.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку того ж дня скеровано боржнику ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому документі, для виконання, і така отримана боржником 28.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.11.2022 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Згідно наявних в матеріалах справи відповідей банківських установ приватному виконавцю надано інформацію про наявність рахунків у відповідних установах, інформацію щодо залишку коштів на відповідних банківські рахунки боржника та про накладення арешту.
В подальшому з арештованих рахунків на депозитний рахунок приватного виконавця з метою виконання рішення суду перераховано грошові кошти в сумі 8303,24 грн.
Згідно з відповіді Державної прикордонної служби України від 04.08.2025 року боржник ОСОБА_3 у період з 22.11.2022 року по 04.08.2025 року неодноразово перетинала державний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Тлумачення абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону України № 2475-VIII) свідчить, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20), від 11 серпня 2021 року в справі №619/4981/13ц (провадження № 61-18721св20), який є усталеним в судовій практиці щодо застосування цієї норми Закону (див. постанови Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 404/6999/13 (провадження № 61-19859св21), від 20 вересня 2022 року в справі № 203/4640/21 (провадження № 61-5592св22), від 16 грудня 2022 року в справі № 757/2272/14 (провадження № 61-9008св21), від 06 листопада 2024 року в справі № 2-1042/12 (провадження № 61-17316св23), від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц (провадження № 61-7585св23)).
Аналізуючи викладене у сукупності, зважаючи на підстави звернення до суду із даним поданням, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню ВП №70397799 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду, проте боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого, заборгованість не погашає, достеменно знаючи, що грошові кошти на її рахунках арештовані.
При цьому, слід зазначити, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не порушуватиме її прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передбачене законодавством України, а застосування такого обмеження зумовлене ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, яке, незважаючи на те, що набрало законної сили, не виконується впродовж більш як 14 років.
Керуючись ст. 353-357, 441 ЦПК України», суд
постановив:
Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї згідно виконавчого провадження ВП №70397799 з примусового виконання виконавчого листа №2-2533/2010, виданого 25.02.2011 року Залізничним районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1753920,89 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний