Справа № 462/2721/25
15 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип'юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
встановив:
представник позивача АТ АКБ «Львів» - Мочульський Л. Б., звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 19496/120/2024 від 22.07.2024 року у розмірі 25 052,14 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22.07.2024 року між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19496/120/2024, згідно відповідно до якого банк зобов'язався надати у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 20 600,00 грн. зі сплатою 70% річних за користування кредитом, на строк до 22.07.2027 року. Прийняті на себе зобов'язання, щодо видачі кредиту банк виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 989529 від 22.07.2024 року. Однак, відповідач свої кредитні зобов'язання належним чином не виконує, тому станом на 15.03.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 25 052,14 грн., з яких: 20 240,63 грн. - сума заборгованості за кредитом; 4 811,51 грн. - сума заборгованості за відсотками. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
Відповідач у визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 22.07.2024 року між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19496/120/2024, згідно якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 20 600,00 грн. зі сплатою 70% річних за користування кредитом, на строк до 21.07.2027 року /а.с. 6-8/.
Видача кредиту здійснюється одноразово, безготівково на поточний рахунок позичальника (п. 1.4 договору).
Сторони узгодили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших платежів за договором у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (п. 2.3.2 договору).
За користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку в розмірі 70% (п. 3.2 договору).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 19496/120/2024 від 22.07.2024 року, укладеним між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 15.03.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 25 052,14 грн., з яких: 20 240,63 грн. - сума заборгованості за кредитом; 4 811,51 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 5/.
Копією меморіального ордера № 989529 від 22.07.2024 року стверджується, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 19496/120/2024 від 22.07.2024 року, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 20 600,00 грн /а.с. 11/.
З копії листа-вимоги про дострокове виконання зобов'язання № 432/0-07 від 15.01.2025 року вбачається, що АТ АКБ «Львів» зверталося до відповідача з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 19496/120/2024 від 22.07.2024 року /а.с. 12/.
Окрім цього, наданою позивачем випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 22.07.2024 року по 14.03.2025 року (сформований 14.03.2025 року) підтверджується рух коштів по його рахунку, у тому числі отримання та використання кредитних коштів відповідачем /а.с. 20-23/.
Також, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому останнього ознайомлено із основними умовами кредитування, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту /а.с. 17-18/.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно правил ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.
Отже беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим вважається таким, що прострочила виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» заборгованість за кредитним договором № 19496/120/2024 від 22.07.2024 року у розмірі 25 052 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», ЄДРПОУ: 09801546, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сербська, 1;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Пилип'юк Г. М.