Справа № 439/1147/25
Провадження № 2-а/439/26/25
13 серпня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Рахімової О.В..,
з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галушки Василя Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: тимчасово виконуючий обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, -
представник позивача звернувся до суду з позовом в якому, просить скасувати постанову № 418 від 11 червня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення, прийняту тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що ОСОБА_1 04 червня 2002 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних, відповідно до п. 6, 7 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто як громадянин України, якого було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, згідно Вироку суду від 04 червня 2002 року, а тому будучи виключеним ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04 червня 2002 року з військового обліку військовозобов'язаних, відповідно до п. 6,7 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, ОСОБА_1 не відносився до жодної з категорій громадяни України щодо військового обов'язку, визначених ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, тому згідно абзацу другого ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII, у поєднанні з ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-XII, а також з урахуванням ст.ст. 3, 4 Указу № 69/2022, із змінами, внесеними наведеними вище указами Президента, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і в нього не було обов'язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Більше того, адвокат наголошує, що оскільки ОСОБА_1 був 04 червня 2002 року саме виключений з військового обліку і йому цієї дати ІНФОРМАЦІЯ_4 проставлено відповідну відмітку у військово-обліковому документі, то повторному взяттю на такий облік він, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, не підлягає. Окрім того, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 повістка про виклик на 07.10.2024 року для явки на 09.00 год. 11.10.2024 року не вручалася. А тому адвокат стверджує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 19.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі.
02.07.2025 року представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву вказує, обґрунтованість та законність постанови № 418 та зазначає, що ОСОБА_1 згідно даних обліку АІТС «Оберіг» на справді являвся обмежено придатним по стану здоров'я та перебуває на військовому обліку, крім цього являється з 12.05.2025 року порушником військового обліку.
Представник вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є цілком правомірним, адже у відповідності до пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Представник стверджує, що наведені доводи ОСОБА_1 та його адвокатом, у позовній заяві, являються оманливими та безпідставними та суперечать вимогам п.41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Крім цього в самому протоколі позивач не зазначив поважності неприбуття по повістці яку отримав особисто.
А тому, просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 418 від 11.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 17000.00грн. відмовити повністю, а оскаржувану постанову - залишити без змін.
13.08.2025 року представником позивача адвокатом Галушкою В.В. подано заперечення (відповідь на відзив), в якому зазначає, що відповідач у відзиві від 01.07.2025 року посилається на те, що ОСОБА_1 була вручена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на підтвердження цього до Відзиву від 01.07.2025 року додає сканкопію розписки № 60 з найменуванням «Зіскановане_20250701». Із доданої розписки № 60 жодним чином не вбачається, що в ній міститься підпис ОСОБА_1 про отримання такої.
Представник позивача зазначає, що відповідачем до відзиву, а також і до постанови № 418 з урахуванням вимог п. 39-41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відеофіксації з якої б вбачалося вручення ОСОБА_1 07.10.2024 року повістки про виклик на 11.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 не додано. А відтак відсутні належні та достовірні докази того, що ОСОБА_1 вручалася така повістка. Окрім цього, відповідачем до відзиву, а також і до постанови № 418 не надано копії самої повістки з якої вбачалася, що така дійсно була складена уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, представник позивача наголошує, що відповідачем до Відзиву від 01.07.2025 року не надано доказів, які б підтверджували підстави для виклику за повісткою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09.00 год. 11.10.2024 року, оскільки ОСОБА_1 з 04.06.2002 року і до 12.05.2025 року був виключений з військового обліку і не відносився до жодної з категорій громадяни України щодо військового обов'язку.
А тому просить, врахувати ці заперечення проти доводів відповідача, наведених у відзиві у адміністративній справі № 439/1147/25 Бродівського районного суду Львівської області при ухваленні рішення.
Представник позивача - адвокат Галушка В.В. подав клопотання, в якому просить слухання справи проводити у його відсутності на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача Захарченко О.С. подав клопотання, в якому просить слухання справи проводити у його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову, як безпідставного.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.
Судом встановлено, що 05 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_4 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Суть адміністративного правопорушення: «05» червня 2025 року о 15 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних був доставлений військовозобов'язаний ОСОБА_5 , 1980 р.н. житель АДРЕСА_1 . Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2024 р. вручено повістку під особистий підпис для явки 11.10.2024 року о 09:00год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 . На зазначену дату у повістці ОСОБА_6 не з'явився, чим порушив пункту 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідності до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність
особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Своїми діями ОСОБА_6 , порушив ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачено адміністративна відповідальність в особливий період, згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с. 15)
22 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_2 копію Постанови № 418 за справою про адміністративне правопорушення за вихідним номером 7451 від 11 червня 2025 року винесену тимчасово виконуючим обов'язків начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 (а.с. 16).
Із тексту копії постанови № 418 вбачається, що 11 червня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , винесено постанову № 418 від 11 червня 2025 за вихідним номером 7451 від 11 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 адреса місця проживання АДРЕСА_2 , якою було встановлено, що 05.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_7 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_8 , 1980 р.н. В ході розгляду матеріалів адміністративної справи встановлено, що «05».06.2025року о 15 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних був доставлений військовозобов'язаний ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 . При перевірці особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2024 вручено повістку під особистий підпис для явки 11.10.2024 о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 . На зазначену дату у повістці ОСОБА_6 в перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_8 не з'явився, чим порушив пункт 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідності до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
В протоколі гр. ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не згідний, тому що не може бути мобілізований, оскільки 04.06.2002 виключений з військового обліку на підставі підпункту 6, 7 п. 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». На розгляд справи не прибув. Заяв та клопотань не подавав. Про причини неприбуття на розгляд не повідомив. Про розгляд справи повідомлений під особистий підпис в протоколі. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлено.
Своїми діями ОСОБА_1 , порушив ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачено адміністративна відповідальність в особливий період, згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 грн (а.с. 16).
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України (а.с. 17) та карткою платника податків (а.с. 18).
Згідно відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.12.2022 року виданого на ім'я ОСОБА_1 , 25 листопада 1980 року, вбачається, що 04 червня 2002 року він виключений з військового обліку військовозобов'язаних, відповідно до п. 6, 7 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», надалі - Закон № 2232-XII, тобто як громадянин України, якого було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, згідно Вироку суду від 04 червня 2002 року (а.с. 19).
Відповідно до відомостей, які містяться у довідці про звільнення серії РІВ № 01060 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 засуджений 04 червня 2002 року Дарницьким райсудом суду м. Києва за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ст. 70 Кримінального кодексу України, надалі - КК, до 10 років позбавлення волі. Відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 13.11.2001 року по 12.08.2009 року (а.с. 20).
В графі пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу ОСОБА_1 власноручно зазначив: «з протоколом не згідний, тому що я не можу бути мобілізованим, оскільки 04.06.2002 р. виключений із військового обліку на підставі підпунктів 6.7. пункту 6 ст. 37 Закону України про військовий обов'язок та військову службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В свою чергу ст.ст. 3, 4 Указу № 69/2022 від 24 лютого 2022 року Президента України «Про загальну мобілізацію», надалі - Указ № 69/2022, затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-ІХ, Указом від 5 лютого 2024 року № 50/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3565-ІХ, Указом від 6 травня 2024 року № 272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-ІХ, та Указом від 23 липня 2024 року № 470/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3892-ІХ, та Указом від 28 жовтня 2024 року № 741/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), продовжено з 10 листопада 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб не всіх без винятку громадян, а лише військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, будучи виключеним ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04 червня 2002 року з військового обліку військовозобов'язаних, відповідно до п. 6,7 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, ОСОБА_1 не відносився до жодної з категорій громадяни України щодо військового обов'язку, визначених ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, тому згідно абзацу другого ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII, у поєднанні з ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-XII, а також з урахуванням ст.ст. 3, 4 Указу № 69/2022, із змінами, внесеними наведеними вище указами Президента, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і в нього не було обов'язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
18 травня 2024 року набрав чинності Закон № 3633-IX, яким з поміж іншого викладено у новій редакції ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, в якій вилучено пункт 6, за яким 04 червня 2002 року ОСОБА_8 , було виключено ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, після виключення 04 червня 2002 року з військового обліку ОСОБА_1 , перестав бути військовозобов'язаним, а тому внесення Законом № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, змін до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, якими вилучено пункт 6, за яким 04 червня 2002 року ОСОБА_1 , було виключено ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов'язаних, згідно ст. 58 Конституції України, у поєднанні зі ст. 64 Конституції України, не може породжувати для нього негативних юридичних наслідків у вигляді зворотної дії в часі Закону № 3633-IX та включення ОСОБА_8 , до складу військовозобов'язаних, як однієї з категорій громадян України щодо військового обов'язку, визначених ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII.
Відповідно до абзацу першого п. 29 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою від 30 грудня 2022 року № 1487 Кабінету Міністрів України, надалі - Порядок № 1487, у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Відповідно до п. 38 Порядку № 1487, в окремій справі зберігаються копії військово-облікових документів громадян, які були виключені з військового обліку районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів, крім тих, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до абзацу дев'ятнадцятого п. 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Оскільки ОСОБА_1 був 04 червня 2002 року саме виключений з військового обліку і йому цієї дати ІНФОРМАЦІЯ_4 проставлено відповідну відмітку у військово-обліковому документі, то повторному взяттю на такий облік він, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, не підлягає.
Відповідачем не мотивовано підстави для виклику ОСОБА_1 за повісткою для уточнення даних, оскільки згідно відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.12.2022 року він виключений з військового обліку і є не військовозобов'язаним. Зазначені обставини не містяться ні у тексті протоколу, ні в оскаржуваній постанові.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 взагалі заперечує факт оповіщення його про необхідність прибуття 11.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування факту належного інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Разом з цим, до суду доказів на підтвердження належного оповіщення ОСОБА_9 про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_9 - не долучено.
Суд враховує, що матеріали справи не містять ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв'язку про її надсилання.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 05.06.2025, який у відповідності до вимог статті 256 КУпАП має містити необхідні відомості про обставини вчинення правопорушення, не містить жодного посилання на обставини, за яких позивачу вручалась повістка чи здійснювалось будь-яке інше оповіщення про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_9 , що в свою чергу ставить під сумнів взагалі її вручення.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем доказів.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення ОСОБА_1 в установлений законом спосіб про необхідність з'явитись 11.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_9 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов'язок його явки до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 11.10.2024.
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 121, 241, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галушки Василя Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: тимчасово виконуючий обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 418 від 11 червня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення, прийняту тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційни код НОМЕР_3 )
Суддя О.В. Рахімова