Справа № 643/12738/24
Провадження № 3/645/711/25
14 серпня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
захисника ОСОБА_1 - Антоненка І.М.,
розглянувши матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №148696 від 12.10.2024, водій ОСОБА_1 , 11.10.2024 о 23:42 годині, рухаючись по пр-ту Льва Ландау, 193 в м. Харкові, керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою проживання та шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, у зв'язку із чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, що відповідає вимогам ст. 268 КУпАП, враховуючи участь у судовому засіданні захисника.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Антоненко І.М. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з підстав, що зазначені у клопотанні. Надав пояснення, зі змісту яких вбачається, що 11 жовтня 2024 року близько 23:42 години ОСОБА_1 їхав зі служби та керував транспортним засобом ВАЗ-21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Льва Ландау в м. Харкові з боку пр-ту Героїв Харкова у бік Салтівського шосе, та в районі перехрестя з вул. Єдності йому назустріч рухався екіпаж патрульної поліції, який розвернувся на перехресті, став слідувати за керованим ОСОБА_1 транспортним засобом та з невідомої причини в районі будинків АДРЕСА_2 зупинив керований ОСОБА_1 автомобіль. Зазначив, що ОСОБА_1 не керував зазначеним вище автомобілем по пр-ту Льва Ландау, 193 в м. Харкові, що підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора, який був закріплений на лобовому склі службового автомобіля патрульної поліції. Працівники поліції при встановленні особи повідомили ОСОБА_1 , що за їх даними він перебуває у розшуку у зв'язку із самовільним залишенням військової частини, що було спростовано свідком ОСОБА_2 , який прибув на місце зупинки на прохання ОСОБА_1 . Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, оскільки поліцейські йому це не пропонували, склали протокол, який розглядається за відсутності ОСОБА_1 , з порушенням процедури, без ознайомлення з правами, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, без належного дослідження обставин справи. Захисник також повідомив, що ОСОБА_1 у стані сп'яніння не перебував, ознак сп'яніння не мав та не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, який поліцейські не пропонували йому ні на місці зупинки, ні в закладі охорони здоров'я. Після з'ясування тих обставин, що ОСОБА_1 не перебуває в СЗЧ, його не було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки він сів за кермо та поїхав, відсторонення від керування не відбувалося.
Свідок ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, повідомив, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, проходить військову службу з ОСОБА_1 11.10.2024 вночі перебував на чергуванні, коли йому надійшов дзвінок від ОСОБА_1 , якого зупинили поліцейські на пр-ті Льва Ландау у м.Харкові, з тих підстав, що він перебуває в СЗЧ. ОСОБА_2 приїхав на місце зупинки на прохання ОСОБА_1 , повідомив поліцейських, що він перебуває на службі в його підрозділі та не рахується в СЗЧ, надав відповідні документи. Інші питання, окрім перебування ОСОБА_1 у СЗЧ поліцейськими не з'ясовувалися, проходити огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не пропонували, ні через Драгер, ні в нарконцентрі. Претензій до водія ОСОБА_1 не було, протокол з цього приводу не складався. Після надання необхідних документів щодо служби ОСОБА_1 , їх відпустили. Свідок поїхав далі на службу з сержантом, а ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля та поїхав додому, його не було відсторонено, йому ніхто не забороняв сідати за кермо. Спілкування з поліцейськими тривало приблизно годину.
Суд, заслухавши пояснення захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння чи в неї маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він саме у такому стані керував транспортним засобом, тобто перебував у статусі водія.
Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №148696 від 12.10.2024, водій ОСОБА_1 , 11.10.2024 о 23:42 годині, рухаючись по пр-ту Льва Ландау, 193 в м. Харкові, керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У судовому засіданні захисником Пролагаєва О.С. вина притягуваного у вчиненні адміністративного правопорушення не визнавалася, при цьому на противагу складеному протоколу працівниками поліції, захисник зазначив, що відеозаписи з Xiaomi 70mai, БК 470722, 470443 долучені до протоколу відносно ОСОБА_1 , не містять зафіксованого факту зупинки транспортного засобу, крім того з часу зупинки 11.10.2024 о 23:23 год, зафіксованого у протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписах (спілкування з поліцейськими тривало близько півтори години), до складення протоколу о 03:11 год 12.10.2024 пройшло майже 2 год. При цьому, ОСОБА_1 , як особі, що притягається до відповідальності не було відомо про складення відносно нього протоколу, не було повідомлено, яка справа розглядається, працівники поліції, які не представилися, не роз'яснили процесуальні права, не було роз'яснено право на захист, не встановлено, які саме в нього були виявлені ознаки сп'яніння, поліцейські не пропонували йому пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я.
Вказані пояснення захисника Пролагаєва О.С. знайшли своє підтвердження дослідженими відеозаписами зазначених подій, з яких можна зробити єдиний та однозначний висновок, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в час, вказаний в протоколі з підстав водіння в комендантську годину, при цьому працівники поліції мали до ОСОБА_1 питання з приводу знаходження його у розшуку, як особи, що самовільно залишила військову частину. Також, із долучених до матеріалів справи відеозаписів БК 470722, 470443 вбачається спілкування ОСОБА_1 не з самого моменту зупинки автомобіля, а хід розмови, в якій з'ясовувалися обставини перебування ОСОБА_1 на військовій службі, з приводу самовільного залишення військової частини. Будь-яких обставин, що встановлюються при складанні протоколу за ст.130 КУпАП, досліджені судом відеозаписи не містять. На відеозаписі не зафіксовано момент зупинки, представлення посадових осіб, роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, не зазначено, які саме ознаки сп'яніння було виявлено у водія, не міститься пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Також на відеозаписі присутній свідок ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні, він надавав поліцейським документи про проходження військової служби, зв'язувався з командиром, показання якого узгоджуються з позицією захисту.
Таким чином, посилання захисника щодо відсутності зафіксованих фактів дотримання поліцейськими процедури притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.
Значна різниця в часі між зафіксованою розмовою поліцейських з ОСОБА_1 у відеозаписах (11.10.2024 початок о 23:23 год) та складанням оспорюваного протоколу ЕПР1 №148696 від 12.10.2024 о 03:11 год, який було складено через 2 години після закінчення розмови поліцейських з ОСОБА_1 , та не було вручено ОСОБА_1 також викликає сумніви, оскільки це не узгоджується між собою. Обставини, щодо відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, наведені в рапорті інспектора роти 5 батальйону №3 УПП в Харківській обл. Тищенка І. також були не підтверджені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Згідно з п. 6 Розділу II Наказу № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
За визначеннями п. 3 розділу І Інструкції, відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п.1 розділу III вказує, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до п. 4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.
Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.
У пункті 5 розділу ІІ вказаної Інструкції зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Однак, працівниками поліції відеозапис під час зупинки автомобіля та проведення огляду ОСОБА_1 не вівся з дотриманням зазначених вимог закону.
Тобто, відеофіксація здійснена епізодично, взагалі не містить доказів фіксації процесу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, факту відмови проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід притягнення особи до адміністративної відповідальності, з моменту зупинки до моменту відсторонення водія від керування транспортним засобом. Таким чином, версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського та не відсторонявся від керування, нічим не спростована, а тому вважається релевантною.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, доводи захисника є слушними та підлягають задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 248-249, 279, 283-284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження.
Повний текст постанови складений 15.08.2025.
Суддя Г. С. Шевченко