Справа № 183/8162/25
№ 1-кп/183/2174/25
14 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025042350000510 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, має малолітню доньку 2012 року народження, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408КК України,
встановив:
12 серпня 2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025042350000510 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити обвинувальний акт до судового розгляду, здійснювати розгляд у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участі учасників кримінального провадження, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору чи направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності немає.
Також прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений, кожен окремо, проти призначення судового розгляду не заперечували.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу захисник заперечував, вважаючи, що ризики наведені прокурором не доведені, вважає, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити раніше визначений розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав доводи, наведені його захисником..
Потерпілий ОСОБА_6 проти призначення судового розгляду не заперечував, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу підтримав.
Вислухавши учасників кримінального провадження, суд вважає можливим призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затверджені прокурором дотримані вимоги закону. Кримінальне провадження підсудне Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, підстав для закриття кримінального провадження, зупинення чи повернення обвинувального акту суд не встановив.
Щодо клопотання прокурора про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою суд дійшов наступного висновку.
19 травня 2025 рокуухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 червня 2025 року включно.
24 червня 2025 рокуухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 18 липня 2025 року включно. Визначено заставу у розмірі 400 000 гривень.
15 липня 2025 рокуухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 18 серпня 2025 включно. Визначено заставу у розмірі 400 000 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку..
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, враховуючи, що обвинувачений мешкає в одному населеному пункті разом із потерпілим та свідками, а тому за для уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину матиме реальну можливість впливати на них з метою змусити їх змінити свої показання.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
З урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Крім того, відповідно до імперативних вимог ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, його майнового та сімейного стану, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне залишити раніше визначений розмір застави в розмірі 400 000 гривеньі вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 314-317, 376 КПК України, суд,
постановив:
Кримінальне провадження №12025042350000510 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408КК Українипризначити до судового розгляду в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області на 29 серпня 2025 року об 11 год. 00 хв.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Викликати в судове засідання учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 10 жовтня 2025 року включно із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави визначеної судом, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади, документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення лише в частині продовження запобіжного заходу.
Повний текст ухвали оголошено 15 серпня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1