Справа № 344/9098/25
Провадження № 1-кс/344/5478/25
13 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Заявник звернувся до слідчого судді із скаргою, у якій просив зобов'язати уповноважену службову особу вказаного органу досудового розслідування згідно ст. 214 КПК України внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінальне правопорушення від 18.05.2025 №1805 за ст. 28 КК України (Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією); за ст. 255 КК України (Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній); за ст. 358 КК України (Підроблення документів чи використання підроблених документів) щодо осіб - ОСОБА_4 - начальник Відділу земельних відносин Тисменицької міської ради Івано-Франківської області; ОСОБА_5 - присяжний Тисменицького райсуду Івано-Франківської області, в минулому Депутат Чукалівської сільськради Тисменицького р-ну Івано-Франківської області; ОСОБА_6 - Державний реєстратор (Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу); ОСОБА_7 - суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, а також інших можливо задіяних службових осіб, вказаних у заяві далі…); надіслати відповідний витяг.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.07.2025 ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.06.2025 у даній справі про відмову у задоволені скарги скасовано, скаргу скеровано на новий розгляд.
07.08.2025 згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді - справу передано слідчому судді ОСОБА_1
13.08.2025 від заявника надійшли додаткові пояснення за №12.08. та №13.08 . У таких зокрема зазначено, що майно (домоволодіння) об'ємом однієї іпотеки формально перетворено на кілька об'єктів і переведено на нові адреси; після цього майно багаторазово переходило між особами, пов'язаними між собою родинними або особистими зв'язками; частина трансакцій відбувалася в надзвичайно короткі строки (іноді - менше 2 місяців). Це створює правову фікцію «добросовісності» набувачів. Прилюдні торги, на підставі яких відбулося первісне набуття, згодом визнані недійсними, проте перетворення майна та його перереєстрації відбулися вже після цього; отже, юридична підстава набуття була нікчемною. На майно накладено ухвалений арешт (25.12.2015), який залишався чинним у період здійснення низки правочинів; розпорядження арештованим майном у такий період прямо заборонено, отже дії учасників мають ознаки протиправного розпорядження арештованим майном і, за наявності доказів підроблення документів чи зловживань з реєстрами - кваліфікуються як відповідні кримінальні правопорушення. Вважає, що істина може бути встановлена лише у кримінально-процесуальному порядку. Разом з тим, просив винести окрему ухвалу щодо порушення суб'єктом оскарження вимог закону.
У судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав, з мотивів, що викладені письмово. Скаргу просив задоволити.
Представник прокуратури в судове засідання не з'явився.
Дослідивши наявні матеріали скарги, слідчий суддя дійшла наступного висновку :
Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся на електронну адресу Івано-Франківської обласної прокуратури із заявою від 18.05.2025 за №1805 (ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН ПОЛЮГАНИЧ ПРОКОПІВ». У такій заяві просив внести відомості про кримінальне правопорушення за ст. 28 КК України (Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією); за ст. 255 КК України (Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній); за ст. 358 КК України (Підроблення документів чи використання підроблених документів) щодо осіб - ОСОБА_4 - начальник Відділу земельних відносин Тисменицької міської ради Івано-Франківської області; ОСОБА_5 - присяжний Тисменицького райсуду Івано-Франківської області, в минулому Депутат Чукалівської сільськради Тисменицького р-ну Івано-Франківської області; ОСОБА_6 - Державний реєстратор (Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу); ОСОБА_7 - суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, а також інших можливо задіяних службових осіб, вказаних у заяві.
Заявником у заяві зокрема, зазначено, що протягом тривалого часу на території Івано-Франківської області діє скоординована група осіб, до якої можуть входити посадові особи органів місцевого самоврядування, суду, реєстраційної та нотаріальної системи, які з використанням службового становища та шляхом підроблення документів, судових маніпуляцій та ігнорування судових рішень здійснили незаконне заволодіння нерухомістю іноземної громадянки, що може свідчити про ознаки злочинної організації за ст. 255 КК України та використання підроблених документів за ст. 358 КК України.
Можлива наявна організована злочинна група осіб на території Івано-Франківської області позбавила нерухомості та землі піддану Королівста Нідерландів - ОСОБА_8 , а саме домоволодіння, що по АДРЕСА_1 . Незважаючи на арешт такого майна у справі №352/1084/14-ц незаконно ведуться будівельні роботи.
04.03.2025 рішенням Івано-Франківського міського суду у позові ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - відмовлено.
Разом з тим, у заяві про кримінальне правопорушення проведено суб'єктивний аналіз, висловлено свою думку щодо вирішення спору, надано свою оцінку доказам, відтак заявник фактично дає оцінку рішенню суду, висловлює свою незгоду з таким.
З матеріалів скарги, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесено.
Так, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Частиною 1 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Отже, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, наступає після спливу 24 годин з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення та отримання такої заяви слідчим.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, в яких заявником порушено перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, тобто ініційовано здійснення дій, визначених КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) наголосив: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв зазначених вище.
Викладене дає підстави вважати, що внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатньо відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Також слідчий суддя зобов'язаний дотримуватися засади судочинства (загальної засади кримінального провадження) як диспозитивність, що, серед іншого, передбачає свободу сторін в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України), зокрема, в обов'язку скаржника довести слідчому судді обґрунтованість своєї скарги.
Проте ні в скарзі, ні у доданій до скарги копії заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18.05.2025 за №1805, не вказані будь-які об'єктивні дані, що дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення.
Як вже вищезазначено, заявник вказує на справу №352/1084/14-ц., рішення суду у такій.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими ( постанова ВС від 24.10.2024 у справі 752/8103/13-ц).
Згідно з відомостями інформаційного ресурсу «Судової влади України» «інформації щодо стану розгляду справ», даних ЄДРСР, у межах вказаної справи №352/1084/14-ц, Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ( головуюча ОСОБА_7 ) ухвалено рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, зокрема щодо домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовлено.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області апеляційну скаргу ОСОБА_11 ( ОСОБА_9 ), в інтересах якої діє представник ОСОБА_12 , задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського змінено суду - викладено мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п.66-68 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
На думку слідчого судді, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, мотиви заявника є лише його незгодою з прийнятим рішенням суду. Заява не містить таких фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочин, яке містить достатні відомості про вчинення злочину саме в розумінні ст. 11 КК України, відповідно до якої злочином є передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Поряд з цим, захист права власності може бути реалізований в судовому порядку, цивільного судочинства, а також, як вже вище зазначено, у випадку незгоди з рішенням шляхом його оскарження до суду вищої інстанції.
Також, слід зазначити, що як вбачається зі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалами слідчих судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, які були предметом апеляційного оскарження та залишенні без змін, набрали законної сили, а саме :
-від 19.06.2025 у справі 344/9204/25 у скарзі ОСОБА_3 на бездіяльність Івано-Франківської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за завою від 18.05.2025 за № 1805 -відмовлено.
-від 30.05.2025 у справі № 344/9205/25 на бездіяльність Івано-Франківської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за завою від 18.05.2025 -відмовлено.
-від 27.05.2025 у справі № 344/9207/25 на бездіяльність 344/9207/25, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за завою від 18.05.2025 -відмовлено.
КПК України не регламентує повноваження слідчого судді у ситуації багаторазового (повторного) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб'єктів фактично в один і той час щодо невиконання вимог ст. 214 КПК України, але подібними за змістом заявами про одну й ту саму, за переконанням заявника, бездіяльність різних суб'єктів, яка вже була предметом судового контролю, за наслідками чого слідчий суддя попередньо постановляв судове рішення про відмову у задоволенні скарг.
При цьому, слід зазначити, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28 листопада 1999 року, § 61, 62).
За відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, коли щодо тих самих вимог тієї ж особи суд уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
На підставі наведеного, на переконання слідчого судді, наведених заявником тверджень недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне провадження, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, які певним чином мають бути зафіксовані та істинність яких може бути перевірена. У зв'язку з чим слідчий суддя дійшла висновку про необґрунтованість доводів скарги, відтак у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Відтак, у скарзі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 214, 303-306 КПК України, слідчий суддя-
У скарзі ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1