Справа № 638/5655/25
Провадження № 2/638/4116/25
14 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М,,
за участю секретаря: Веремчук Д.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
31.03.2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малахової В.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, згідно прохальної частини якої просить суд: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладеного 25.08.2006 року, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис №1676. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2006 року між сторонами було укладено шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 . Стосунки між чоловіком та дружиною не склались, будь-які подружні відносини припинилися ще у лютому 2022 року. Позивач та відповідач більше трьох років фактично проживають окремо, спілкуються виключно на теми виховання спільної дитини, спільний побут не ведуть, будь-яких обов'язків подружжя один до одного не виконують. Збереження офіційного шлюбу не є доцільним для позивача та відповідача, крім того суперечить їх інтересам, адже у кожного з них наразі є своє приватне життя, надавати термін для примирення сторін позивач вважає недоцільним. Спорів у подружжя щодо поділу майна та виховання доньки наразі немає. Донька спілкується однаково з обома з батьків.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Малахової В.О. до суду надано оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25.08.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №1 Харківського обласного управління юстиції.
Відповідач ОСОБА_2 до суду надала заяву, в якій повністю підтримує позовні вимоги та просить суд позов задовольнити і розірвати шлюб між позивачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено матеріалами справи, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №1 Харківського обласного управління юстиції 25.08.2006 року зареєстровано шлюб, актовий запис №1676, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 », що підтверджує оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.05.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.
Подружні стосунки між позивачем та відповідачем на даний час фактично припинені, подружжя не веде спільного господарства і не проживає однією сім'єю, збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно із пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд встановив справжнє прагнення сторін до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу суперечитиме інтересам сторін, окрім того збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін. Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя суд не знаходить.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбупідлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
В позовній заяві не міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по справі.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 142, 265 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (до шлюбу прізвище « ОСОБА_6 »), укладений 25.08.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1676, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: