Справа № 594/752/25
Провадження №2/594/534/2025
14 серпня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Чир П.В
за участі секретаря Козій Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200349892 від 15.06.2021 в розмірі 41992,11 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 15.06.2021 р між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №200349892 від 15.06.2021 р., про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард», за умовами якого було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 47920,00 грн., на строк 1097 днів. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме, перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами. 25.07.2024 р. АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200349892 від 15.06.2021 р. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №200349892 від 15.06.2021 р. становить 41992,11 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14790,71 грн; заборгованість за відсотками 0 грн.; заборгованість за комісією 27201,4 грн.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.06.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
21.07.2025 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що ОСОБА_1 повністю заперечує проти позовних вимог. Вимоги про сплату з Відповідача простроченої заборгованості за комісією є незаконними, а також є незаконною сплата Відповідачем на користь банку, як первісного кредитора комісії за кредитним договором, всього на загальну суму 16576,60 грн. Згідно діючого законодавства є нікчемним положення зазначені в анкеті-заяві№200349892 від 15.06.2021 стосовно необхідності сплати щомісячної комісії в розмірі 2156,40 грн. Оскільки відповідачкою сплачено на користь банку, комісію на загальну суму 16576,60 грн, а саме 7 платежів по 2156,40 грн, що складає 15094,80 та 1 платіж на суму 1481,80 грн, сума кредитної заборгованості по тілу в розмірі 14790,71 грн підлягає зменшенню на суму сплаченого відповідачем на користь банку, первісного кредитора, комісії у загальному розмірі -16576,60 грн. На підставі викладеного просить відмовити у позові, а також просить стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
29.07.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що вважає аргументи у відзиві на позовну заяву представника відповідачки безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Щодо нарахованої суми комісії, то із зазначеними умовами відповідачка ознайомилась при укладенні кредитного договору, погодилась з видами платежів згідно графіку платежів, про що свідчить її підпис на документі. ОСОБА_1 свідомо звернулась до АТ «БАНК ФОРВАРД» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов'язання сплачувати платежі за кредитом, визначені графіком платежів. Закон дозволяє до договору про споживче кредитування включати умову щодо сплати комісії. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважала встановлення комісії за управління кредитом за ставкою, що вказана у договорі від суми кредиту несправедливою умовою, натомість відповідачка погодилася зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Зазначив, що відповідачка певний період часу здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості, у тому числі заборгованості за комісією про що сама ж зазначає у відзиві на позовну заяву. Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Отже, посилання представника відповідачки на незаконність нарахування комісії, на думку Товариства, є безпідставною і спрямованою на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачкою зазначив, що за написання відзиву адвокат вимагає 7 000,00 грн, що є очевидно завищеною сумою, оскільки сам відзив не містить належно обґрунтованих аргументів, а також неодноразово допущено граматичні помилки, які суттєво впливають на зміст наведених заперечень. На думку позивача, судові витрати, на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та нерозумними, а також не доведеними. До того ж, позивач вважає, що фактично за своєю природою дані послуги не носять у собі надскладний характер виконаної роботи, а тому, зазначені представником відповідачки судові витрати в розмірі 7 000,00 є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат та критерію розумної необхідності таких витрат.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула.
Представник відповідача адвокат Дейнюк М.П. у відзиві просить справу слухати у її та відповідача відсутності.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Судом встановлено, що 15.06.2021 р. між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви №200349892 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард», укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит в розмірі 47920,00 грн. на строк 1097 днів. Мета отримання кредиту: на споживчі потреби. Процентна ставка 0,01% річних (фіксована).
Відповідно до розділу 2 кредитного договору Позичальник просить Банк відкрити поточний рахунок та приймає Публічну пропозицію АТ «Банк Форвард» на Договір про банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно з п. 2.1.3 Позичальник підтверджує, що Анкета-заява разом з Публічною пропозицією АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, підтвердила його укладення і зобов'язалась виконувати його умови, ознайомлена з даними документами та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Також із розділу Договору «ПІБ Клієнта» суд встановив, що кожен аркуш цього правочину підписаний ОСОБА_1 власним підписом.
АТ «Банк Форвард» свої зобов'язання за договором №200349892 від 15.06.2021 виконало і надало кредитні кошти позичальнику в повному обсязі, про що свідчить виписка по особовим рахункам угоди, з якої також вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.
АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 25.07.2024 уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Банк Форвард» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуває права вимоги до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них,з гідно зреєстром у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор (ТОВ«ФК«Кредит-Капітал» сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2 Договору новий кредитор (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває всі права кредитора за Основними договорами.
Відповідно до п. 4 Договору, сторони погодили, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 69349284,90 грн. Загальна ціна активів, що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор, та яка підлягає сплаті Новим кредитором за результатами зазначених відкритих торгів, складає 70122419,74 грн без ПДВ.
Як вбачається з копії платіжної інструкції № 4170 від 23.07.2024ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок АТ «Банк Форвард» 70122419,74 грн, як оплату за лот GL1N426202, переможець ТОВ «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, ціна продажу 70122419,74 грн., без ПДВ.
Відповідно до Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 (Додаток №1 до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги), підписаного АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Кредит-Капітал», до ТОВ«Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №20034892 від 15.06.2021 на загальну суму 41992,11 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14790,71 грн; заборгованість по комісіях 27201,40 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №20034892 від 15.06.2021 станом на 25.07.2024 становить 41992,11 грн, яка складається із: 14790,71 грн заборгованість за тілом кредитку та 27201,40 заборгованість за комісією.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення кредитних договорів не заявляла жодних вимог щодо оспорювання пунктів договорів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 1 статті 1078ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» кредитного договору №200349892 від 15.06.2021 та, відповідно, наявність у відповідачки заборгованості.
Також, виходячи із змісту долученого позивачем договору факторингу, реєстрів боржників, суд приходить до переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №200349892 від 15.06.2021 року.
Що стосується вимог про стягнення комісії з відповідача за кредитним договором № 200349892 у сумі 27201,40 грн. суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 3.1.3 договору № 300002770 відповідачу встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячна комісія, без ПДВ: 2156,40 грн.
Разом з тим, 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Так, із змісту кредитного договору № 200349892 від 15.06.2021 року, банк надав позичальнику кредит у розмірі 47920, 00 грн. на споживчі потреби.
Таким чином, з урахуванням п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що пунктом 3.1.3 кредитного договору №200349892 встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає, що вказане положення є нікчемним.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
За таких обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Із виписки за кредитним договором № 200349892 від 15 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 не повністю виконувала взяті на себе зобов'язання по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом, а саме: несвоєчасно здійснювала платежі, сплачувала платежі не в повному розмірі, періодично не сплачуючи взагалі, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором. Заперечення відповідачки з приводу суми заборгованості не підтверджені жодними розрахунками чи долученими фінансовими документами.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із останньої в користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором № 200349892 від 15.06.2021 у розмірі 14790,71, що є заборгованістю за тілом кредиту.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 853,24 грн (2422,40 грн х 14790,71 грн : 41992,11 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку позивач на підтвердження витрат на послуги адвоката, що становлять 7000,00 грн. надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206, що укладений 02.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», в особі адвоката керуючого партнера Усенко М.І., Акт надання послуг від 09.06.2025 та детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги №0206 від 02.06.2025 року.
Відтак пропорційно до частки задоволених позовних вимог (35,23%), з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн * 35,23% = 2466,10 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., на підтвердження чого нею подано до суду договір про надання правничої допомоги від 07.07.2025, укладеного з адвокатом Дейнюк М.П., акт від 21.07. 2025 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2025 з описом наданих послуг адвоката.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що надана відповідачу правнича допомога полягала виключно у складанні адвокатом відзиву на позовну заяву. При цьому, представник відповідача адвокат Дейнбк М.П. надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №200349892 від 15 червня 2021 року в сумі 14790 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумів сумі 853,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2466,10 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в користь ОСОБА_1 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 14 серпня 2025 року.
Суддя Чир П. В.