справа № 758/5310/25
головуючий у суді І інстанції Павленко О.О.
провадження № 33/824/3136/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
11 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 43 від 08 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , припиняючи з 28 лютого 2023 року діяльність на посаді інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, маючи спеціальне звання - «підполковник поліції», будучи суб'єктом декларування відповідно до п.п. «з» п. 1 частини 1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), суб'єктом згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, як особа яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення абзацу першого частини 2 статті 45 Закону № 1700-VII, п. 2-7 розділу XIII Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин подав 15 лютого 2025 року о 13 год. 54 хв, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями (далі - декларація типу «при звільненні»), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення № 41 від 08 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, маючи спеціальне звання -підполковник поліції, будучи суб'єктом декларування відповідно до п.п. «з» п. 1 частини 1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», суб'єктом згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порушення частини 1 статті 45 та абз. 1 п. 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин подав 15 лютого 2025 року о 13 год. 27 хв., шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення № 42 від 08 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, маючи спеціальне звання -підполковник поліції», будучи суб'єктом декларування відповідно до п.п. «з» п. 1 частини1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), суб'єктом згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, як особа яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення частини 1 статті 45 та абз. 1 п. 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин подав 15 лютого 2025 року о 13 год. 38 хв., шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю та оголосити усне зауваження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, постановленою з грубим порушенням норм чинного законодавства.
Вказує, що він повністю визнав вину у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статтею 172-6 КУпАП, та щиро розкаюється у скоєному.
Зазначає, що не мав прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, і подав щорічну декларацію за 2021, 2022, 2023 роки, граничний термін якої було встановлено до 31 січня 2024 року - 15 лютого 2024 року, тим самим, пропустивши 15 днів. Він був звільнений з посади у 2023 році.
Пропуск граничного терміну на подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання адміністративних функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 допущено з необережності та у зв'язку із тяжкою емоційною ситуацією у сім'ї, оскільки у нього тяжко хворий батько.
Дії ОСОБА_1 хоч і містять в собі усі юридичні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин вказане правопорушення не відповідало тій суспільній небезпеці, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, її дії суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, будь-яких тяжких наслідків від вчиненого не настало.
До обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, на підставі статті 34 КпАП України, відноситься щире каяття, а також те, що правопорушення ОСОБА_1 вчинене вперше.
Обтяжуючих відповідальність особи обставин не має.
Законом не заборонено застосування статті 22 КУпАП у справах, передбачених статтею 172-6 КУпАП.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався, як на докази вини ОСОБА_1 лише на протокол про адміністративне правопорушення, що не доводить його вини за відсутності умислу в цього діях та поважності причин.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачений обов'язок осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зазначених, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 3 названого Закону), щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.
Водночас у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» було установлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», зокрема пункт 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону викладено в новій редакції, якою установлено, що: особи, які у 2021-2022 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 вказаного Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року; з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами 7-14 статті 45 цього Закону).
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями, щорічну декларацію за 2021 рік та щорічну декларацію за 2022 рік до 31 січня 2024 року.
ОСОБА_1 порушив порядок в частині строків подання указаних декларацій та подав їх 15 лютого 2025 року.
Так, частиною 1 статті 176-2 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З диспозиції цієї норми вбачається, що обов'язковою ознакою цього адміністративного правопорушення є відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації.
З матеріалів справи вбачається, що для з'ясування причин несвоєчасного подання декларацій перед складанням протоколів у ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення.
У своїх письмових поясненнях, які долучені до протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що причиною несвоєчасного подання декларації після звільнення стало те, що він не знав про необхідність подання цієї декларації у зазначені строки, оскільки вважав що процес декларування відтерміновано до завершення війни, після звільнення з поліції не слідив за змінами у законодавстві з цього приводу, зокрема про відновлення процесу декларування, не спілкувався ні з ким з осіб, які б могли надати мені інформацію про це. Крім цього, ніхто з його колишньої роботи йому теж не повідомив (не зателефонував) про необхідність подати декларацію саме у такі строки. Інших причин, які б фізично перешкодили своєчасному поданню декларації не було (а.с. 21).
Враховуючи указані письмові пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку на подання декларації, а саме: тяжкою емоційною ситуацією у сім'ї через хворобу його батька.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не обґрунтовано чому він за наявності поважних причин не зазначив про них у своїх письмових поясненнях, наданих ним перед складенням протоколів.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими, так як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, не може бути визнано малозначним, оскільки є корупційним правопорушенням, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
З огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, яке вчинено ОСОБА_1 , з метою дотримання принципів запобігання та протидії корупції, в тому рахунку відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, апеляційний суд не вбачає підстав для його звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого за статтею 22 КУпАП.
Даних про те, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення, пов'язане з корупцією, є малозначним, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов'язкових елементів об'єктивної сторони: мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.
Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків, воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.
Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 був ознайомленим з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» щодо вимог про фінансовий контроль і, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, не міг не розуміти, що стосовно нього застосовуються вимоги щодо фінансового контролю.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Враховуючи наведе, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова