справа № 760/12437/24
головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
провадження № 22-ц/824/5051/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
02 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2024 року КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просило суд стягнути з відповідачів заборгованість станом на 01 квітня 2024 року у розмірі 147 389 грн 74 коп., яка складається із:
заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 371 грн 35 коп.,
заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 43 700 грн 15 коп.,
заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 260 грн 74 коп.,
заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплом енергії у розмірі 45 666 грн 19 коп.,
заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 23 762 грн 66 коп.,
заборгованості по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії (ТЕ) у розмірі 900 грн 91 коп.,
заборгованості по платі за абонентське обслуговування за постачання гарячої води (ГВ) у розмірі 445 грн 15 коп.,
заборгованості по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 464 грн 17 коп.,
Позов обґрунтовано тим, що з 01 травня 2018 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме:
з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води;
з 01 липня 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Крім того, позивачем на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного акцепту умов як договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, так і договору про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, є факт отримання послуг споживачем.
Квартира АДРЕСА_1 під'єднана до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - споживачами послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Відповідачі від вказаних послуг у встановленому законом порядку не відмовлялись.
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води та з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 квітня 2024 року становить 147 389 грн 74 коп.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 4 822 грн 07 коп.
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_3 закрито провадження в частині вимог до нього.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року частково задоволено позов КП «Київтеплоенерго».
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 191 грн 42 коп. заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з травня 2021 року по березень 2024 року, 1 392 грн 51 коп. заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з травня 2021 року по березень 2024 року, 11 416 грн 55 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року, 5 940 грн 67 коп. заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року, 33 грн 16 коп. заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у період з травня 2021 року березень 2024 року, 225 грн 23 коп. заборгованості з оплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року, 111 грн 29 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року та 3 028 грн судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить чотирьом особам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 , яка є власником 1/4 частини нерухомого майна, то має бути стягнуто заборгованість у розмірі, що відповідає її долі в праві власності на квартиру.
Також, суд першої інстанції застосував наслідки спливу позовної давності до частини позовних вимог та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у межах строку позовної давності, починаючи з травня 2021 року по березень 2024 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року в частині застосування строку позовної давності та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 частини заборгованості, заявленої до стягнення у позовній заяві.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подовжені процесуальні строки закінчились 06 серпня 2020 року. Вказує, що судом першої інстанції було ототожнено строк позовної давності з процесуальними строками для вчинення відповідної дії, що призвело до порушень прав позивача, що полягає у відмові у стягненні заборгованості за минулі періоди.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Степаненко Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до додатку № 1 до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги виключно до ОСОБА_3 за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року, а тому відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем щодо цієї заборгованості.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Таким чином, враховуючи, що Закон України, яким продовжувались, зокрема, строки позовної давності набрав чинності 02 квітня 2020 року, він не може поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, а саме з 01 травня 2018 року.
Розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 згідно із Законом №2120-ІХ від 15 березня 2022 року. Вказаний Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» набрав чинності 17 березня 2022 року.
Таким чином, дія цієї норми поширюється на правовідносини, які виникли після 17 березня 2022 року.
Тому відповідач вважає, що оскільки позивач заявив вимогу про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2018 року (та раніше) по 31 березня 2024 року, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, строк позовної давності сплинув, а позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.
Також зазначає, що відповідач ОСОБА_4 є інвалідом II групи та звільнена від сплати судового збору.
Представник позивача - Рясков Д.О. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору (а.с. 86 т. 1).
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 822 грн 07 коп. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 3 450 грн 72 коп., заборгованість за послуги з централізованого гарячого водопостачання у сумі 1 371 грн 35 коп.) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12 т. 1).
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511) (а.с. 87-88 т. 1).
З відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03 липня 2024 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1998 року (а.с. 126 т. 1).
Мешканцям будинку АДРЕСА_3 , у якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», що підтверджується доданими до позовної заяви:
корінцями нарядів про включення та відключення опалення, які підписані представником енергопостачальної організації, який затвердив включення та представником споживача;
актом прийняття теплового вузла у вказаному будинку;
актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи;
відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 19-85 т. 1).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості) (далі - Правила № 630).
Указаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03 квітня 2019 року).
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Апеляційний суд враховує, що КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» пред'явлено позов про стягнення заборгованості до двох відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що указана квартира, до якої надаються послуги, на праві приватної власності належить чотирьом власникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (у рівних долях).
Знаючи про це, позивачем не уточнено позовні вимоги та не заявлено їх до усіх співвласників квартири.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до подання цього позову, тому у частині вимог до нього судом першої інстанції закрито провадження.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано розмір заборгованості, яка заявлена до стягнення, та заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
В апеляційній скарзі КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просить апеляційний суд стягнути із ОСОБА_1 частини заборгованості, заявленої до стягнення у позовній заяві.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України).
На підставі викладеного, враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не уточнено позовні вимоги, не порушено питання про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 частини заборгованості відповідно до розміру належної їй долі у праві власності на квартиру, а також не заявлено клопотання про залучення інших співвласників у якості співвідповідачів, апеляційний суд, враховуючи, що позивач не наділений правом уточнювати позовні вимоги під час апеляційного розгляду справи, а також визначені статтею 367 ЦПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, вважає за доцільне переглянути справи у межах первісно заявлених позовних вимог щодо повної суми нарахованої заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується, що до квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є відповідачка, у спірний період позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Доказів того, що заборгованість за указані послуги є меншою, ніж заявлено позивачем, матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин правил про наслідки пропуску строку позовної давності та суд першої інстанції дійшов висновку про те, що частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом такого строку.
Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 було зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Згідно з частинами 2, 3 статті 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12 березня 2020 року), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30 червня 2023 року.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 03 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, статтями 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, що затверджено Законом від 15 січня 2025 року № 4220-1Х, який продовжує дію воєнного стану до 09 травня 2025 року.
Отже, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Як видно із наданих позивачем розрахунків, за період з 01 березня 2017 року по березень 2024 року наявна заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі, який заявлений до стягнення позивачем, та не спростований відповідачкою, а тому підлягає до стягнення з неї.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду у травні 2024 року, разом із тим у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, - колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності є помилковими.
ОСОБА_1 у своєму відзиві посилається на те, що відповідно до додатку № 1 до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги виключно до ОСОБА_3 за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року, а тому відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем щодо цієї заборгованості.
Однак, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Указаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
У зв'язку із зазначеними зобов'язаннями власника, оформлення особового рахунку лише на одного із співвласників та зазначення його у документах щодо цесії, не спростовує обов'язку ОСОБА_1 як власника щодо оплати за комунальні послуги, надані за адресою належної їй квартири.
При цьому апеляційний суд зауважує, що відповідачкою не подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 ЦПК України.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а відповідачка звільнена від сплати судового збору, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, позивачу підлягає до компенсації судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подання апеляційної скарги 4 542 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 450 грн 72 коп.,
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 371 грн 35 коп.,
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 43 700 грн 15 коп.,
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 260 грн 74 коп.,
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплом енергії у розмірі 45 666 грн 19 коп.,
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 23 762 грн 66 коп.,
заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії (ТЕ) у розмірі 900 грн 91 коп.,
заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання гарячої води (ГВ) у розмірі 445 грн 15 коп.,
заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 464 грн 17 коп.,
витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн.
Компенсувати Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подання апеляційної скарги 4 542 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 14 серпня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська