14 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/7138/24
Провадження № 22-ц/4815/693/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»
відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика В.Р. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.О., повний текст якого складено 26.02.2025 року у справі № 569/7138/24
У квітні 2024 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Позов мотивований тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За даним особових рахунком (00048516) виникла заборгованість за надані товариством послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 153708 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 153708,70 грн. заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 112517 (сто дванадцять тисяч п"ятсот сімнадцять) грн. 59 коп.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скаргу мотивована тим, що судом неправильно застосовано строки позовної давності з квітня 2017 року. Вважає, що такий строк має обраховуватися з 02 квітня 2020 року.
Вказує, що у спірній квартирі не проживала та послугами не користувалася, право власності оформила лише 24 січня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За вищевказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, протилежного суду не доведено.
Відповідачі не виконують свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого станом на 01.04.2024 р., за період з 10.2010 по 03.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 153708,70 грн. що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
В суді першої інстанції відповідачами було подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630.
Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з квітня 2017 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 02 квітня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 02 квітня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19).
Доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом положення щодо дії строків позовної давності апеляційний суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаних норм права.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика В.Р. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 серпня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.