Справа № 524/4769/24 Номер провадження 22-ц/814/1434/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
07 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Ракович Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про припинення податкової застави на нерухоме майно (квартиру)
за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 грудня 2024 року,
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив припинити податкову заставу на нерухоме майно (квартиру), що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року було визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 01 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1575. На даний час він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності через перебування нерухомого майна в податковій заставі.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 грудня 2024 рокупозов задоволено.
Ухвалено звільнити квартиру АДРЕСА_2 з податкової застави, яка накладена Державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Меренковою Дар'єю Олександрівною на підставі акту опису майна, серія та номер: 15/16-31-13-05-23 від 21.10.2020 Головного управління ДПС у Полтавській області, номер запису про обтяження: 38805274.
Судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на його необгрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що майно, зазначене в позовній заяві, а саме: квартира за адресою АДРЕСА_3 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_3 за яким станом на 30.12.2024 обліковується податковий борг в розмірі 3386,03 грн., який виник 27.08.2019. Тому, на підставі ст. 89 Податкового кодексу України, 25 вересня 2019 року сформовано податкову вимогу №108356-51 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №789/16-31-51-10.
За даними ITC «Податковий блок», станом на 30.12.2024 за ОСОБА_3 обліковується податковий борг в розмірі 3386,03 гривень. У зв'язку з наявністю у ОСОБА_3 податкового боргу та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень нерухомого майна, на даний час відсутні законні підстави припинити обтяження та вилучити з податкової застави нерухоме майно, описане актом опису майна від 21.10.2020 №15/16-31-13-05-23.
У відзиві ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
В обгрунтування відзиву вказував, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 грудня 2024 року в цивільній справі № 524/4769/24 про припинення податкової застави на нерухоме майно (квартиру) винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Судом першої інстанції прийнято до уваги те, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює боржника ОСОБА_3 у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків.
Вказував, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 липня 2011 року між ОСОБА_2 , за згодою дружини ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., зареєстрований в реєстрі за № 3014.
23.10.2020 державним реєстратором на підставі акту опису майна, серія та номер: 15/16-31-13-05-23 від 21.10.2020 Головного управління ДПС у Полтавській області про передачу майна до податкової застави накладено заборону відчуження майна номер запису про обтяження: 38805274.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року по справі № 524/528/17(провадження № 61-1086св20) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 01 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1575.
Під час розгляду справи Верховний Суд встановив, що суди не звернули уваги на те, що договір купівлі-продажу від 29 липня 2011 року зареєстровано 29 липня 2011 року у державному реєстрів правочинів, і до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору. Тому ОСОБА_1 став власником спірного нерухомого майна з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснив він у подальшому державну реєстрацію права власності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира перебуває у податковій заставі за зобов'язаннями особи, яка не є власником нерухомого майна через визнання Верховним Судом недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 01 листопада 2016 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За змістом ч. 1 ст. 316, ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
У статті 93 ПК України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.
Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України.
Згідно з пунктом 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
За змістом наведених норм податкового закону податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 не є власником майна, на яке накладена податкова застава.
Колегія суддів зазначає, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не є боржником зі сплати податків, а боржником є ОСОБА_3 .
У спірних правовідносинах податкова застава не пов'язана з особою позивача, стосується майна, порушує права власника на розпорядження цим майном, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимогта припинення податкової застави спірного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди із судовим рішенням, вони спростовуються наведеними нормами права та матеріалами справи, а тому відхиляються колегією суддів.
При цьому відповідач не заперечує, що боржником податкового боргу є не позивач, а ОСОБА_3 .
Наявні у матеріалах справи докази місцевим судом належно оцінені, згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК України, що спростовує відповідні посилання апеляційної скарги.
Отже, висновки суду першої інстанції, у межах доводів апеляційної скарги, ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, місцевим судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367,374,375, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 грудня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль