Справа № 524/14056/24 Номер провадження 22-ц/814/1091/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
05 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зємцової Анастасії Володимирівни на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2024 року,
У провадженні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебувала позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці.
Ухвала мотивована тим, що позивачкою не у повній мірі усунено недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Зємцова А.В., посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просила скасувати ухвалу, а справу направити до суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом взагалі не було досліджено документи, що були подані з метою виконання ухвали про усунення недоліків. Уточнена позовна заява не була перевірена на відповідність вимогам статті 175 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Підставами залишення позовної заяви без руху є те, що прохальна частина позову не містить розміру часток на майно, за яким позивачка просить визнати право власності та стягнути грошові компенсації. Також прохальна частина позову не містить розміру судових витрат, які позивачка просить стягнути з відповідача.
Вказано, що наданий висновок експерта не містить строку його дії, який перевищує шість місяців з дати оцінки майна., це також стосується також і довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості.
Також судом зазначено, що до матеріалів справи долучено копії квитанцій АТ «Приватбанк» неналежної якості, з яких неможливо чітко встановити дані, зазначені у них, а також копію рішення суду про розірвання шлюбу із знеособленими даними.
Крім того, позивачкою до позову не додано квитанції про сплату судового збору у розмірі 15140 грн.
Разом з тим, на виконання вимог ч.3 ст.175 ЦПК України позивачкою не зазначено у позові відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
На виконання вказаної ухвали, представником ОСОБА_1 - адвокатом Зємцовою А.О. подано заяву про усунення недоліків відповідно до якої, останньою подана уточнена позовна заява та надано відповідні докази.
Відповідною ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці.
Ухвала мотивована тим, що позивачкою не у повній мірі усунено недоліки, а саме: позивачкою до позову не додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 15140 грн, також позивачкою не додано на виконання ухвали суду копії квитанцій АТ «Приватбанк» належної якості з чіткими даними та копію рішення суду про розірвання шлюбу.
Колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, 177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, що подавши заяву про усунення недоліків 29.11.2024, до неї було додано докази про сплату судового збору у розмірі 15140,00 грн.
На вказане суд першої інстанції не звернув увагу.
Щодо інших доводів, викладених в ухвалі судді від 03 грудня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику (п.7).
Також відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23, згідно яких суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Таким чином, слід дійти висновку, що на стадії відкриття провадження суд не може досліджувати докази, це питання може вирішуватись на інших стадіях судового процесу.
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для залишення позовної заяви без руху та в наступному її повернення були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбаченихст. 185 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з'ясовані судом на наступних стадіях процесу.
Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав повертати позовну заяву, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зємцової Анастасії Володимирівни - задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль