Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7329/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/555/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
14 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження №296/7329/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про скасування повідомлення про підозру від 25.03.2025 у кримінальному провадженні №22024060000000105 від 31.07.2024,
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 25.03.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України, яке вручено ОСОБА_8 у рамках кримінального провадження №22024060000000105 від 31.07.2024 року. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, постановленою без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 276-277 КПК України, є необґрунтованим, оскільки ні на момент повідомлення про підозру, ні на даний час матеріали кримінального провадження не містять жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_8 будь-якого кримінального правопорушення. На момент здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_8 в органу досудового розслідування не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_8 діяв у групі із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, ОСОБА_8 знав про вміст передачі; не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, що в ОСОБА_8 був умисел на незаконне переміщення культурної цінності (контрабанду).
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 03.07.2025 захисник ОСОБА_7 , діючий в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із скаргою, в якій просив: скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №22024060000000105 від 31.07.2024 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.201 КК України.
В обґрунтування скарги захисник зазначив, що СВ УСБУ в Житомирській області ОСОБА_12 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024060000000105 від 31.07.2024 за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 25.03.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України, зокрема органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на контрабанду, шляхом переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурної цінності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Сторона захисту вважає, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 25.03.2025 не містить виклад суттєвих обставин, які б свідчили про правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто повідомлення про підозру не містить відомостей про дії ОСОБА_8 , які б дозволяли кваліфікувати такі дії як закінчений замах на контрабанду, шляхом переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурної цінності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України.
На час складення повідомлення про підозру в органу досудового розслідування не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_8 діяв у групі із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, ОСОБА_8 знав про вміст передачі; не було будь-яких достатніх доказів, які б вказували на те, що в ОСОБА_8 був умисел на контрабандне переміщення культурної цінності..
Через наявність вищевказаного повідомлення про підозру фактично здійснюється тиск на ОСОБА_8 (в межах застосованого запобіжного заходу збільшується обсяг обов'язків), тобто порушуються його права, а тому просив скасувати вказане повідомлення про підозру.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 слідчий суддя зазначив, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_8 відповідає вимогам, встановленим ст.277 КПК України, також слідчим було дотримано вимоги ст.278 КПК України щодо вручення письмового повідомлення про підозру, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які встановлені органом досудового розслідування, а тому підстав для задоволення скарги захисника не має.
Підозрюваний ОСОБА_8 , будучи повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився та з технічних причин не мав можливості прийняти участь в апеляційному розгляді.
Водночас, сторона захисту просила проводити апеляційний розгляд без участі підозрюваного і така позиція погоджена.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 277 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.1 та ч.4 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ УСБУ в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024060000000105, відомості про яке внесені до ЄРДР 31.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.201 КК України.
25.03.2025 слідчим СВ УСБУ в Житомирській області за погодженням прокурора відділу нагляду за регіональним органом безпеки Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_13 , було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2 ст.15 ч.2 ст.201 КК України, яке цього ж дня, 25.03.2025 року було особисто вручено останньому.
Вказані обставини сторона захисту не заперечувала під час апеляційного розгляду.
На переконання колегії суддів, висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.201 КК України, є переконливими та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про недоведеність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні №22024060000000105.
Апеляційний суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри та наявності об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При вирішенні питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням якої, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження, апеляційний суд вважає, що обґрунтованість підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, у зазначеному випадку, присутня.
Так, слідчий суддя на переконання колегії суддів дійшов правильного висновку про те, що досліджені матеріали кримінального провадження, створюють переконання у тому, що встановлені на даному етапі досудового розслідування обставини з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями і для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями підозрюваного та вчиненими кримінальними правопорушеннями, що в своїй сукупності та взаємозв'язку ці фактичні дані, що містяться в матеріалах кримінального провадження, відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та надають стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 201 КК України за обставин, викладених у підозрі, з чим погоджується й колегія суддів.
Також, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а також кваліфікацію її дій та оцінку фактичних обставин справи. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, при перевірці доводів апеляційної скарги захисника, процесуальних порушень вимог Глави 22 КПК України, якими визначено випадки, зміст, порядок повідомлення про підозру, апеляційним судом не встановлено, повідомлення про підозру від 25.03.2025 року відповідає вимогам ст.277 КПК України та вручене з дотриманням вимог ст.278 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги сторони захисту на вказане повідомлення про підозру.
Посилання захисника на неналежність доказів, покладених в основу повідомлення про підозру та невідповідність обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини мають бути перевірені під час судового розгляду в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги захисника в тій частині, що підозрюваний ОСОБА_8 : ніколи не комунікував з іншими підозрюваними та що посилку йому замовив перевезти " ОСОБА_14 " з Австрії якого не допитано навіть, як свідка; не знав та не міг знати, що він перевозить культурну цінність, а отже в нього не було умислу, що в свою чергу свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 201 КК України; не знав і не міг знати що орден Невського є надбанням рф та не може бути культурною цінністю Української держави; не зобов'язаний перевіряти посилки, що йому передають та що за 20 років роботи він не мав навіть зауважень на кордоні; як підстави для скасування повідомлення для підозри ОСОБА_8 , оскільки наявність чи відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, про що неодноразово зазначала сторона захисту, а також належність, допустимість та достатність доказів вирішується виключно в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті під час подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження.
Відповідно до правової позиції, наведеної у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про скасування повідомлення про підозру від 25.03.2025 у кримінальному провадженні №22024060000000105 від 31.07.2024 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: